Рішення № 36589766, 18.12.2013, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3344/13-ц

Провадження № 2/496/1488/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря - Шубинської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом Державного підприємства «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до ОСОБА_1 про стягнення суми причинених збитків, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму причинених збитків у розмірі 184 056,77 грн. та стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1 840,60 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.05.2013 року було проведено інвентаризацію фуражного зерна, яке знаходиться на зберіганні у фуражному складі. Інвентаризація проводилась шляхом зважування. В результаті інвентаризації було виявлено нестачу фуражного зерна на загальну вартість 184056,77 грн. У відповідності до Наказу №92 к від 18.06.2010 року на посаду завідуючого фуражним складом було прийнято ОСОБА_1, з яким також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. У звязку з виявленою недостачею матеріальних цінностей (фуражного зерна), адміністрацією були витребувані у завідуючого фуражним складом пояснення. У відповідності до наданих пояснень, нестача складалась внаслідок: великої усушки зерна, псуванню зерна внаслідок вологості та високого буртування, що призвело до утилізації значної кількості зерна; ОСОБА_1 прийняв склад без переважування; не проведення інвентаризації шляхом зважування жодного разу за період з 2010 року по 2013 роки. Але це не відповідає дійсності, так як відповідач прийняв склад відповідно до акту від 18.06.2010 року. В акті зазначено фактичну наявність фуражного зерна на день передачі. Зазначений акт складено комісією. Зазначення «фактична наявність» визначає, що матеріальні цінності приймалися шляхом їх зважування. Також попередня інвентаризація фуражного зерна на складі шляхом зважування проводилась станом на 01.11.2011 рік. Надлишків або нестачі виявлено не було. Цей акт інвентаризації також складався комісією та був підписаний, в тому числі й відповідачем. Станом на 11.05.2013 року було складено акт зберігання зерна на фуражному складі за 2011-2012 року, який був підписаний в тому числі й відповідачем. Ніяких зауважень з боку відповідача щодо зазначених в даному акті даних не було. Також за весь час роботи ОСОБА_1 на посаді завідуючого фуражним складом від нього не надходило жодного повідомлення щодо наявності загрози зберіганню ввірених йому матеріальних цінностей. У звязку з цим позивач змушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивача на позові наполягав та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні позов не визнали, та пояснили, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів, які б підтверджували зазначені порушення, при цьому також посилалися на письмові заперечення (т.3 а.с.55-57).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що приходні накладні заповнені з порушенням норм законодавства, складські книги повинна вести матеріально відповідальна особа, тобто завідуючий складом, а бухгалтер тільки перевіряє правильність заповнення документації, виправлення повинні вносити разом за правилами діловодства. Так відносно досліджених в судовому засіданні складських книг за 2010 - 2013 роки, свідок ОСОБА_2 зазначила, що записи в даних книгах повинні вестись ОСОБА_1, але велись та заповнювалась не тільки ним, бухгалтер тільки перевіряє та вносить виправлення, якщо такі є, про що робиться відповідна помітка «виправленому вірити» в присутності

завскладу. Були випадки, що складські книги заповнювались не тільки відповідачем, а і бухгалтером.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що коли поступає зерно завжди вимірюється його вологість та вноситься до відповідного документу, вологе зерно зберігається не більше двох діб, після чого воно йде на корм тваринам, яка саме кількість корму повинна йти на корм точно не зазначили також пояснили, що термін зберігання зерна залежить від витрати кормів, приблизна норма розходів 2,5 тон в день, від фуражного складу свідок ОСОБА_4 отримувала корма кожного дня від 2 до 2,5 тон., також було зазначено що зерно проходило первину обробку також на підприємстві проводилась газація від шкідників.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила неправильність заповнення документації щодо фуражного зерна.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 ніколи фуражний склад не залишав відкритим, завжди його зачиняв та підтвердили, що зерно мало наявність вологості. Також зазначили, що після усушки зерно знову не переважувалося.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 18.06.2010 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідуючого фуражним складом, що підтверджується наказом № 94 к від 18.06.2010 року (т.1 а.с.5). Також з ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 18.06.2010 року (т.1 а.с.7). Відповідно до наказу №122 від 25.03.2013 року про припинення трудового договору, ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням (т.1 а.с.6).

Відповідач прийняв склад відповідно до акту від 18.06.2010 року (т.1 а.с.9).

01.11.2011 року був проведений інвентаризаційний опис №3/11 продукції, матеріалів, товарів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, був підписаний комісією та ОСОБА_1 (т.1 а.с.10).

Згідно інвентаризаційного опису №1 фуражного зерна на 17.05.2013 року, яке знаходилось на зберіганні у ОСОБА_1 була виявлена недостача, з якою ОСОБА_1 був не згодний (т.1 а.с.11).

Відповідно до виявленої недостачі фуражного зерна ОСОБА_1 була написана пояснювальна від 22.05.2013 року (т.1 а.с.12-13).

Згідно довідки №115 від 28.06.2013 року про вартість зерна, загальна сума становить 184056,77 грн. (т.1 а.с.15).

В позовній заяві позивач зазначає, що в результаті проведення інвентаризації фуражного зерна від 17.05.2013 року було виявлено нестачу фуражного зерна на загальну суму 184056,77 грн. та в даний час на посаді завідуючого фуражним складом працював ОСОБА_1 Також вказує на те, що відповідач прийняв склад відповідно до акту від 18.06.2010 року і в акті зазначено фактичну наявність фуражного зерна на день передачі. Крім того, позивачем в позові вказано, що значення «фактична наявність» визначає, що матеріальні цінності приймалися шляхом їх зважування, тобто проведення матеріальних цінностей, які зберігаються на фуражному складі через «вагову».

Разом з тим, дані доводи позивача спростовані в судовому засіданні та не мають під собою підґрунтя, так як позивач не вказує конкретну кількість фуражного зерна, яка може бути підрахована тільки шляхом зважування, що в свою чергу обовязково повинно відобразитись в ваговій книзі за 2010 рік.

Як вбачається, в складських книгах робилися помітки бухгалтером підприємства, хоча в складській книзі записи має право здійснювати тільки завідуючий складом, крім того, виправлення вносилися з порушенням норм діловодства, що також підтверджено показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_5

Крім того, у судовому засіданні відповідач зазначив, що він здавав складські книги в бухгалтерію, де при виявлені помилок бухгалтер робила виправлення, але йому про це не повідомляли, а також виправлення робили без його участі.

Таким чином, суду не було доведено, що саме відповідач особисто заповнював складські книги та у його присутності робилися всі виправлення.

Крім того, суду не було надано належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача сталося нестача фуражного зерна, а саме - звернення позивача до відповідних установ по факту нестачі фуражного зерна, обвинувального вироку щодо відповідача, згідно якого його було визнано винним по вказаним обставинам.

Також у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не міг чітко зазначити чи його підпис на документах чи ні, а позивач не надав суду належних доказів того, що на всіх документах, які підписував ОСОБА_1, стоїть саме його підпис.

На підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у

справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином доводи позивача про те, що було виявлено нестачу матеріальних цінностей за час роботи завідуючим фуражним складом ОСОБА_1 і саме останній винен в зазначеної нестачі матеріальних цінностей, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі вищевказаного та керуючись ст..ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 22 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення до ОСОБА_1 про стягнення суми причинених збитків - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської областіОСОБА_8