Ухвала суду № 36583292, 12.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12144/13 Справа № 429/10497/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Слоквенко Г.П. Категорія 05

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: - Кочержинської А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав нерухомого майна реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, про припинення права власності на частку у житловому будинку та визнання права власності на частку житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у праві спільної часткової власності та визнання права власності на частку в житловому будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про припинення права власності на частку у житловому будинку та визнання права власності на частку житлового будинку. В обґрунтування якого зазначила, що є власницею 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 Інша частка спірного житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_7 Земельна ділянка на якій розташований спірний житловий будинок жодним із співвласників не приватизована та перебуває у власності Привовчанської сільської ради. Вважає, що не може користуватись своєю часткою у житловому будинку, так як відповідачка проживаючи в іншій місцевості, не утримує спірного житлового будинку, має неприязнені стосунки. Просила припинити право ОСОБА_7 на належну їй на праві власності 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на належну ОСОБА_7 на праві власності 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 стягнути з неї на користь ОСОБА_7 компенсацію за належну їй на праві власності 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 18 521,50 грн.

У грудні 2012 року ОСОБА_7 звернулась з зустрічним позовом до позивачки про припинення права власності на частку у праві спільної часткової власності та визнання права власності на частку в житловому будинку, в обґрунтування якого зазначила, що є власницею іншої частки оспорюваного житлового будинку АДРЕСА_1. Вважає, що саме за нею повинно бути визнано право власності на належну ОСОБА_6 частку у спірному житловому будинку, з компенсацією їй вартості частки у спільній частковій власності з тих підстав, що іншого житла ні вона, ні її родина не мають, а проживають у гуртожитку при військовій частині А-0279 в с. Перевальне АР Крим. Просила припинити право власності ОСОБА_6 на належну їй на праві власності 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 визнавши за нею право власності на належну ОСОБА_6 частку у спірному житловому будинку, стягнути з неї на користь ОСОБА_6 компенсацію за ? частки житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 12 000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у житловому будинку та визнання права власності на частку житлового будинку та зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у праві спільної часткової власності та визнання права власності на частку в житловому будинку відмовлено (а.с.152-154).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити ( а.с.159-164).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що за договором дарування від 14.08.2001 року ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_8 жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 39). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року визнано частково недійсним зазначений договір дарування житлового будинку та визнано за позивачкою ОСОБА_6 право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 7). ОСОБА_6 проживає та зареєстрована у спірному житловому будинку іншого житла не має, ОСОБА_7 ( а.с.53) зареєстрована у АДРЕСА_2, інше нерухоме майно у її власності не перебуває.

Відмовляючи у задоволенні як первинного так і зустрічного позову, суд 1 інстанції виходив із того, що за висновком № 22 судової будівельно-технічної експертизи від 06.06.2013 року під літ. «А-1Ж», розташований по вулиці АДРЕСА_1 розподіл в натурі житлового будинку є не можливим. Тим більш, не однин зі власників не бажає отримувати компенсацію за належну їй частину будинку.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права: згідно із ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із

спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Крім того, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. ОСОБА_7 заперечувала проти поділу будинку саме з цих підстав, надавши докази відсутності у неї іншого житла, окрім оспорюванного, які апелянтом ні в суді 1 інстанції ні при апеляційному розгляді не спростовані.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що апелянт несе витрати на утримання оспорюваного будинку - не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення справи, а позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_7 зазначених витрат апелянтом не заявлялось і судом не розглядалось.

Доводи, вказані заявником в апеляційній скарзі про те, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 308, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: