Рішення № 36583179, 11.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11914/13 Головуючий у 1-й інстанції - Рибакова В.В.

Справа № 182/2473/13 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Макарова М.О.,Міхеєвої В.Ю.

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою приватного підприємства "Таврія"

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року

у цивільній справі за позовом приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_1, фермерського господарства «Скорук Максим Анатолійович», Управління Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, зобов'язанням вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ПП «Таврія» звернулось із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень, позивач зазначив, що 15 вересня 2006 року між ПП «Таврія» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,5091 га терміном на п'ять років. Зазначеним договором було передбачено, переважне право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін.

Проте, як стало відомо позивачу, ОСОБА_1 уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з фермерським господарством «Скорук М.А.», тому вважаючи, що даний договір порушує права та інтереси ПП «Таврія», а також вчинений з порушеннями норм цивільного законодавства, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між фермерським господарством «Скорук М.А.» та ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди земельної ділянки площею 12,5091 га від 15 вересня 2006 року, укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_1, поновленим та зобов'язати останню вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі», стягнути з відповідачів понесені судові витрати (а.с. 1-3, 46).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 66-71).

В апеляційній скарзі ПП «Таврія» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування (а.с. 78-82).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову, суд послався на те, що до правовідносин сторін ст.33 Закону України «Про оренду землі» не застосовується оскільки, оскільки ОСОБА_1 відмовилася продовжувати договір оренди на новий термін, а відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З наведених норм вбачається, що власник майна має право вільно розпоряджатися своїм майном, продавати його іншим особам, укладати інші угоди, при цьому самостійно обирати покупця чи орендаря (наймача) свого майна, вільно укладати з ним договір, визначати умови цього договору.

Згідно загальним положенням про найм (оренду) майна, зокрема в ч.1 ст.777 ЦК України, зазначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 12,5091 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 187232, виданого 03 березня 2006 року, розташована у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акта (а.с. 43).

15 вересня 2006 року між ПП «Таврія» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди даної земельної ділянки терміном на п'ять років, з закінченням дії договору 15 вересня 2011 року (а.с. 4-5).

Відповідно до положень п.2.2.2. даного договору по закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

13 липня 2013 року від ОСОБА_1 на адресу ПП «Таврія» надійшов лист в якому зазначено, що поновлювати договір оренди землі від 06 жовтня 2006 року не має наміру (а.с.36 ).

До закінчення строку дії договору оренди, позивач 17 липня 2011 року провів збори пайовиків ПП «Таврія», де було обговорено питання стосовно укладення договорів оренди земельних ділянок на новий термін та на нових умовах, вказане підтверджується копією відповідного протоколу (а.с. 60-62). Про зібрання пайовиків, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, їй було відомо, але участі у зборах вона не приймала.

27 липня 2011 року ПП «Таврія» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на оренду земельної ділянки з додатком проекту додаткової угоди (а.с.7-8). Підтвердженням направлення вказаного листа-повідомлення є відповідна довідка та штамп поштового відділення з підписом службової особи поштового відділення (а.с. 15).

Відповідно до положень ч.1-4 ст.33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Судом встановлено, що поновлення договору оренди землі на нових умовах ОСОБА_1 обговорювати з ПП «Таврія» не стала, а натомість 26 березня 2012 року уклала договір земельної ділянки з ФГ «Скорук М.А.» (а.с. 37-42).

Із матеріалів справи вбачається, що умови договору оренди землі які пропонувало ПП «Таврія» не були гірші за умови укладеного договору оренди з ФГ «Скорук М.А.» (а.с.8,37). Позивач до матеріалів справи надав дані про виконання оплати договору оренди, доказів проте, що ПП «Таврія» неналежно виконувала попередній договір оренди землі, відповідач суду не надала.

В абз.4 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.08.2004, № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору. В разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. N 161-XIV "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

За таких обставин висновок суду про те що до правовідносин які склалися між сторонами положення ст.33 ЗУ «Про оренду землі» не застосовується, оскільки відповідач є вільна в укладенні договору оренди з іншою особою, є безпідставними.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з частковим задоволенням заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги, що відповідач маючи намір на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки на новий строк, уникала перемовин з позивачем щодо поновленні строку та умов нового договору, претензій щодо неналежного виконання попереднього договору оренди позивачу не висловлювала, належних доказів цим обставинам надано нею не було, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПП «Таврія» підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 12,5091 га, укладений 26 березня 2012 року між фермерським господарством «Скорук Максим Анатолійович» та ОСОБА_1, визнання договору оренди земельної ділянки площею 12,5091 га від 15 вересня 2006 року, укладений між ПП «Таврія» та ОСОБА_1, поновленим та покладення зобов'язання на ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з ПП «Таврія» додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 12,5091 га від 15 вересня 2006 року.

Що стосується позовних вимог в частині витребування у відповідачів договору оренди укладеного між ними 26 березня 2012 року для підтвердження факту укладення договору, то ці позовні вимоги не підпадають під дію ст.16 ЦК України, як спосіб захисту цивільних прав та інтересів позивача, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Таврія» - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Таврія» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 12,5091 га, укладений 26 березня 2012 року між фермерським господарством «Скорук Максим Анатолійович» та ОСОБА_1;

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 12,5091 га від 15 вересня 2006 року, укладений між Приватним підприємством «Таврія» та ОСОБА_1, поновленим.

Зобов'язати ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством «Таврія» додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 12,5091 га від 15 вересня 2006 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, фермерського господарства «Скорук М.А.», код ЄДРПОУ 33892894 на користь Приватного підприємства «Таврія», код ЄДРПОУ 32616850 витрати по сплаті судового збору по 172,05 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: