Постанова № 36566240, 25.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року ( 14 год. 20 хв.)Справа № 808/8990/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізької митниці Міндоходів, м. Запоріжжя

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними дій, скасування рішень, визнання митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 57356 від 05.08.2013, № 57897 від 07.08.2013, № 61317 від 2708.2013, № 61790 від 29.08.2013; визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: 112050000/2013/000637/2 від 06.08.2013, № 112050000/2013/000648/2 від 08.08.2013, № 112050000/2013/000692/2 від 28.08.2013, № 112050000/2013/000698/2 від 29.08.2013; визнати протиправними та скасувати картки відмови відповідача в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 2050000/2013/00799, № 112050000/2013/00814, № 112050000/2013/00878, № 112050000/2013/00888; зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 955 643,05 грн.; зобов'язати відповідача визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з фірмою «CARBON CONSTRUCTION&TRADING LIMITED» № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012: прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 310 311 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/020260 від 05.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 155 489 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/020513 від 07.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 200 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/022279 від 27.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 34 200 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/022535 від 29.08.2013; в порядку ст. 267 КАСУ зобов'язати Запорізьку митницю (код ЄДРПОУ: 05708270, адреса місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 12) не пізніше 20 робочих днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили.

В обґрунтування позову посилається на те, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, він визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації, до якої додав документи, що підтверджують митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно направив запит про надання додаткових документів, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Позивач зазначає, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг ним було здійснено митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, здійснено коригування митної вартості згідно з рішенням митного органу, подано нову митну декларацію та сплачено всі митні платежі, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

20.12.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання вх. № 50369 про відкликання адміністративного позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом ПАТ «Укрграфіт» з фірмою «CARBON CONSTRUCTION&TRADING LIMITED» № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012: прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 310 311 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/020260 від 05.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 155 489 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/020513 від 07.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 200 000 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/022279 від 27.08.2013; прокалений нафтовий галковий кокс марки RM, в кількості 34 200 кг., заявлену ПАТ «Укрграфіт» згідно вантажної митної декларації МД-2 № 112050000/2013/022535 від 29.08.2013. Всі інші позовні вимоги залишив без змін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 позовна заява в цій частині залишена без розгляду.

Позивач клопотанням від 25.12.2013 вх. № 50919 просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника товариства. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення задекларованих товарів спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався за іншою митною вартістю, більшою, ніж заявлена позивачем, тому в посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи та прийняв рішення про коригування митної вартості. Також інспектором була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що попередні поставки ідентичного товару здійснювалися за вищими цінами, а саме 2,834 USD за 1 кг. Відповідно до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансової гарантії. Протягом гарантійних зобов'язань позивачем не було надано жодних додаткових документів. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

25.12.2013 відповідач заявою вх. № 50917 просить суд розглянути справу за відсутності представника.

11.12.2013 від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшли письмові пояснення (вх. № 48441) в яких третя особа зазначає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки такий висновок не надходив, підстави для перерахування коштів відсутні. Справу просив розглянути без участі представника Головного управління.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки, сторони процесу заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі документами.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вислухавши пояснення представників сторін, надані у попередньому судовому засіданні, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Український графіт» зареєстроване як юридична особа 27.09.1994 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Позивач здійснює господарську діяльність у сфері: виробництва іншого електричного устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, виробництво вогнетривких виробів, виробництво неметалевих мінеральних виробів, постачання інших готових страв, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

24.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Український графіт», м. Запоріжжя, Україна, як Покупцем та CARBON CONSTRUCTION&TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія), як Продавцем був укладений контракт № 804/1323-818/32744/34, предметом якого є поставка товару відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами контракту.

1) З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 05.08.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/020260. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORXJ570 від 10.06.2013; залізнична накладна № 42357319 від 01.08.2013 (2721); інвойс NCTE-13-8021/1 від 10.07.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаткова угода (специфікація) № 2 від 15.04.2013 до контракту (4103); додаток № 1 (специфікація) № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу (3105); сертифікат якості товару б/н від 05.06.2013 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги не надається.

У зв'язку з цим, 05.08.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 57356 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

06.08.2013 позивачем були надані додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації - прибутковий ордер № 144п від 10.06.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості № SAM 43/13 від 08.06.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародної інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару № ОИ-109 від 06.06.2013. Інші документи, витребувані митницею позивач не надав, у зв'язку з їх відсутністю. При цьому на підтвердження неможливості їх надання, митниці були надані запит ПАТ «Укрграфіт» до продавця № 34-148 від 05.08.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця № 08-05 від 05.08.2013 з відмовою у їх наданні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00799 від 06.08.2013 та прийнято рішення № 112050000/2013/000637/2 від 06.08.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів , а товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/020364 та сплачено позивачем на 423 637,93 грн. більше платежів.

2) 07.08.2013 подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/020513. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORXJ570 від 10.06.2013 (2761); залізнична накладна № 442383349 від 02.08.2013 (2721); інвойс NCTE-13-8021/1 від 10.06.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаткова угода (специфікація) № 2 від 15.04.2013 до контракту (4103); додаток № 1 (специфікація) № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу (3105); сертифікат якості товару б/н від 05.06.2013 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги не надається.

У зв'язку з цим, 07.08.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 57897 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

08.08.2013 позивачем були надані на адресу митниці додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації - прибутковий ордер № 144п від 10.06.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості № SAM 43/13 від 08.06.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародної інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару № ОИ-109 від 06.06.2013. Інші документи, витребувані митницею позивач не надав, у зв'язку з їх відсутністю. При цьому на підтвердження неможливості їх отримання, митниці були надані запит ПАТ «Укрграфіт» до продавця № 34-148 від 05.08.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця № 08-05 від 05.08.2013 з відмовою у їх наданні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00814 від 08.08.2013 та прийнято рішення № 112050000/2013/000648/2 від 08.08.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, а товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/020590 та сплачено позивачем на 212 274,25 грн. більше платежів.

3) 27.08.2013 позивач подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/022279. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації): картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORXW740 від 01.07.2013 (2761); залізнична накладна № 42837161 від 01.07.2013 (2721); інвойс NCTE-13-8021/2 від 01.07.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаткова угода (специфікація) № 2 від 15.04.2013 до контракту (4103); додаток № 1 (специфікація) № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу (3105); сертифікат якості товару б/н від 24.06.2013 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги не надається.

У зв'язку з цим, 28.08.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 61317 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.08.2013 позивачем були надані на адресу митниці додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації - прибутковий ордер № 180g від 01.07.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості № SAM 59/13 від 29.06.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародної інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару № ОИ-109 від 06.06.2013. Інші документи, витребувані митницею позивач не надав, у зв'язку з їх відсутністю. При цьому на підтвердження неможливості їх отримання, митниці були надані запит ПАТ «Укрграфіт» до продавця № 34-148 від 05.08.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця № 08-05 від 05.08.2013 з відмовою у їх наданні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00878 від 28.08.2013 та прийнято рішення № 112050000/2013/000692/2 від 28.08.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, а товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/022375 та сплачено позивачем на 273 040,88 грн. більше платежів.

4) 29.08.2013 позивач подав до Запорізької митниці в електронному вигляді: вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно № 112050000/2013/022535. На підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу пакет таких документів (цифрові позначення відповідають коду документу в графі № 44 митної декларації) : картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент TYORXJ570 від 10.06.2013 (2761); залізничні накладні № 42158105 від 23.08.2013, № 42357319 від 01.08.2013 (2721); інвойс NCTE-13-8021/1 від 10.06.2013 (3105); контракт № 804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012 (4100); додаткова угода (специфікація) № 2 від 15.04.2013 до контракту (4103); додаток № 1 (специфікація) № 1 від 24.12.2012 до контракту (4103); довідка про декларування валютних цінностей (5090); інформація про радіологічний контроль (5504), відноситься до коносаменту (2761); інформація про походження товару (7014), відноситься до інвойсу (3105); сертифікат якості товару б/н від 05.06.2013 (9000).

На етапі перевірки митної вартості товару інспектор митниці відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим методом у зв'язку з тим, що на його думку, подані декларантом документи містять розбіжності. Як на наявність розбіжностей митний орган зазначає, що контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги за 7 днів до прибуття судна. До митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифікату ваги не надається.

У зв'язку з цим, 29.08.2013 інспектор митної служби направив на адресу позивача запит № 61790 про надання митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

29.08.2013 позивачем були надані на адресу митниці додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації - прибутковий ордер № 144п від 10.06.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості № SAM 43/13 від 08.06.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародної інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару № ОИ-109 від 06.06.2013. Інші документи, витребувані митницею позивач не надав, у зв'язку з їх відсутністю. При цьому на підтвердження неможливості їх отримання, митниці були надані запит ПАТ «Укрграфіт» до продавця № 34-148 від 05.08.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця № 08-05 від 05.08.2013 з відмовою у їх наданні.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Запорізькою митницею винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00888 від 29.08.2013 та прийнято рішення № 112050000/2013/000698/2 від 29.08.2013, про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за другорядним методом 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів, а товар було випущено у вільний обіг за МД-2 № 112050000/2013/022584 та сплачено позивачем на 46 689,99 грн. більше платежів.

Як вбачається з оскаржуваних рішень (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки встановлено, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зазначені вище. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості ідентичних товарів з розрахунку 2,834 USD за 1 кг., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (однакових по всіх ознаках з оцінюваними товарами) згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідачем використана наявна інформація щодо раніше визнаних митних вартостей за методом 1 по операціям з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього з розрахунку 2,834 USD за 1 кг.

Даючи оцінку діям та рішенням відповідача суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Приводом для витребування митним органом додаткових документів та прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови стало те, що декларантом не було подано оригінал пакувального листа, оригінал сертифіката ваги та спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками Державної митної служби України.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо обов'язкової наявності оригіналу пакувального листа та оригіналу сертифіката ваги митний орган вказує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Оскільки додатком № 1 до договору передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна, то такі документи мали б подаватися декларантом до митного органу.

Разом з тим, суд зазначає, що пакувальний лист та сертифікат ваги не можуть розцінюватись як додатки до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід'ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що пакувальний лист та сертифікат ваги є додатками до контракту чи його невід'ємними частинами. Тим більше, що ці документи взагалі є односторонніми.

Натомість, частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи як пакувальний лист та сертифікат ваги.

Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці оригіналу пакувального листа та оригіналу сертифікату ваги не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку ані оригінал пакувального листа, ані оригінал сертифікат ваги не є обов'язковими та необхідними документами для визначення митної вартості (ч. 2 ст. 53 МК України).

Тобто, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для направлення позивачу запитів № 57356 від 05.08.2013, № 57897 від 07.08.2013, № 61317 від 2708.2013, № 61790 від 29.08.2013.

Відносно ненадання позивачем додатково витребуваних митницею документів слід зазначити наступне. Як встановлено судом, вимога митниці про надання додаткових документів була незаконною, так як були відсутні розбіжності. Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткові документи надаються лише у разі їх наявності. Як зазначив позивач, витребувані митницею додаткові документи третіх осіб у позивача не були в наявності. Крім того слід зазначити, що згідно законодавства позивач не зобов'язаний мати документи третіх осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах того, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Більш цього позивач намагався отримати витребувані документи третіх осіб у продавця, але останній відмовив позивачу (лист позивача від № 34-148 від 05.08.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця № 08-05 від 05.08.2013).

В той же час відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю (або товар, задекларований в одному періоді в попередніх періодах розмитнювався за іншою вартістю), за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправним витребування митницею у позивача додаткових документів, протиправним висновок митниці, про наявність розбіжністей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.

Щодо застосування митним органом для визначення митної вартості товару другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. Отже, основою для визначення митної вартості за методом 2а - ціною договору щодо ідентичних товарів - є саме вартість операції з ідентичними товарами (ціна договору), а не будь-яка інша ціна на ідентичні товари.

Як зазначає відповідач, при визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості ідентичних товарів, а саме МД 112050000/2012/029753 від 26.12.2012.

З наданої до матеріалів справи копії вказаної декларації судом встановлено, що митна вартість по вказаній МД 112050000/2012/029753 від 26.12.2012 була визначена не за ціною договору, а за другорядним методом - ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість ідентичного товару по вказаній митний декларації коригувалася згідно рішення митного органу про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митницею при застосуванні методу 2а була застосована не ціна договору, як того вимагає ст. 59 МК України, а ціна, визначена рішенням митного органу. При цьому, посилання представника митниці на можливість застосування ціни, визначеної митницею при застосуванні другорядного методу, не відповідає змісту ст. 59 МК України. Фактично відповідач застосовуючи другорядний метод (2а) визначення вартості товару взяв за основу не ціну договору, а ціну, визначену самою митницею.

Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Наявність рішень митного органу про коригування митної вартості на ідентичний товар при попередніх поставках не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити органу Державного казначейства України висновок про повернення публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів у розмірі 955 643,05 грн., зокрема, за наявності заяви платника податків.

Крім того, в адміністративному позові ПАТ «Український графіт» просило суд застосувати положення ст.. 267 КАС України. Не дивлячись на те, що вказане клопотання перенесено до прохальної частини адміністративного позову, суд не розцінює його як позовну вимогу, а розглядає як відповідне клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 267 КАС України, а тому у задоволенні клопотання позивача суд відмовляє.

Суд зауважує, що гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність дій щодо направлення позивачу запитів про надання додаткових документів, законність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів та правомірність прийняття карток відмови .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування рішень, визнання митної вартості та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: № 57356 від 05.08.2013, № 57897 від 07.08.2013, № 61317 від 2708.2013, № 61790 від 29.08.2013.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів: № 112050000/2013/000637/2 від 06.08.2013, № 112050000/2013/000648/2 від 08.08.2013, № 112050000/2013/000692/2 від 28.08.2013, № 112050000/2013/000698/2 від 29.08.2013.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № 112050000/2013/00799, № 112050000/2013/00814, № 112050000/2013/00878, № 112050000/2013/00888.

Зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів в установленому законом порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Український графіт» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 955 643,05 грн. (дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок три грн. 05 коп.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український графіт» 2 294 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко