Ухвала суду № 36565385, 11.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.

справа № 0870/6581/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Юхименка О.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 10.09.2012р. у справі №0870/6581/12

за позовом:

Приватного акціонерного товариства «Середньодніпровське ремонтно-будівельне спеціалізоване управління»

до:

про:

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

06.07.2012р. Приватне акціонерне товариство «Середньодніпровське ремонтно-будівельне спеціалізоване управління» (далі – ПрАТ «СДРБСУ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі – ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 27.06.2012р. / а.с. 3-7 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №0870/6581/12 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної у період з 05.06.2012р. по 18.06.2012р. податковим органом ( відповідачем у справі ), планової виїзної перевірки позивача з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., податковим органом було зроблено висновок про те, що контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди при ймовірному придбанні-продажу товарів по ланцюгу постачання, тому на думку податкового органу договори укладені протягом перевіряємого періоду позивачем з контрагентами - ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл Груп», ТОВ «Цоколь», ПП «Від світанку до заходу» є нікчемними, внаслідок цих порушень, на думку відповідача, позивачем у перевірямому періоді було занижено зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 1513617 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 1009459 грн., що і було відображено у акті перевірки №381/22-012/04720375 від 25.06.2012р., за результатами перевірки на підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.06.2012р., яким збільшено суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 1389038,5 грн., у тому числі основний платіж : 1009459 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 379579,5 грн.; позивач вважає, що висновки відповідача у ході перевірки та прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки позивачем у справі було надано усі первинні документи на підставі яких ним здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність і які підтверджують правомірність визначення позивачем сум зобов’язань з ПДВ і які свідчать про те, що усі договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами – ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл Груп», ТОВ «Цоколь», ПП «Від світанку до заходу» протягом перевіряємого періоду були фактично виконано і отримані від контрагентів товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, і якщо контрагенти позивача не виконали у повному обсязі свої зобов’язання по сплаті податків до бюджету, то у даному випадку негативні наслідки повинні наступати саме для такого платника податків, а не у його контрагента, також позивач вважає, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставним та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.06.2012р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №0870/6581/12 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя №№0000042200 від 27.06.2012р.. (суддя Недашківська К.М. ) / а.с. 126-135 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 141-145 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 10.09.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач – ПрАТ «СДРБСУ», посилаючись у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 156-159,163-166 том 2/ та письмових поясненнях / а.с. 1-3 том 3/, на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 10.09.2012р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримала доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просила суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 10.09.2012р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином / а.с. 154,175 том 2/, про поважність причин явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивача у справі – ПрАТ «СДРБСУ», зареєстровано як юридичну особу 14.09.1995р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, та як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя /а.с. 28-33 том 1/ .

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 05.06.2012р. по 18.06.2012р. відповідачем у справі проведено планову виїзну перевірку позивача з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої було складено акт №381/22-012/04720375 від 25.06.2012р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 9-27 том 1/ позивачем внаслідок порушення пп.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201, п.200.3,п.200.4 ст.20 Податкового кодексу України , п.п.7.2.1 ,п.п.7.2.3, п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму ПДВ за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. на загальну суму 1 009 459грн..

За результатами перевірки на підставі акту №381/22-012/04720375 від 25.06.2012р. податковим органом 27.06.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 яким визначено суму податкового зобов’язання позивача з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1389038,5грн., у тому числі основний платіж : 1 009 459грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 379 579,5грн. / а.с. 8 том1/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 9-27 том 1/ висновок про заниження позивачем суми ПДВ на загальну суму ПДВ – 1 009 459грн. податковим органом зроблено по господарським операціям з ПП «Діабаз-2007» в період 2010-2011рр. , за якими , на думку відповідача , незаконно занижено податок на додану вартість у розмірі 283 098,0грн., та завищено податковий кредит за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. у розмірі 726 361,0грн. по господарським операціям з ТОВ «Агрооіл», ТОВ «Цоколь» , ПП «Від світанку до заходу» оскільки на думку перевіряючих зазначені підприємства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні-продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам- набувачам «податкової вигоди» і перевіркою не будо встановлено фактів придбання-продажу товарів від постачальників та подальшу реалізацію, а було встановлено умовність, вірогідність, фіктивність ведення фінансово-господарських операцій, що робить дані правочини нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл», ТОВ «Цоколь» , ПП «Від світанку до заходу» під час здійснення господарських операцій з позивачем у справі протягом перевіряємого періоду були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (відповідно) та зареєстровані як платники ПДВ .

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до висновків акту перевірки №381/22-012/04720375 від 25.06.2012р. відповідач у справі правочини, укладені між позивачем ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл», ТОВ «Цоколь» , ПП «Від світанку до заходу» кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, але відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 72 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами) ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл», ТОВ «Цоколь» , ПП «Від світанку до заходу», як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Тоді як позивачем у справі під час розгляду справи було надано суду належним чином завірені первинні документи, які підтверджують факт постачання /надання / ПП «Діабаз-2007», ТОВ «Агрооіл», ТОВ «Цоколь» , ПП «Від світанку до заходу» товару /послуг/ на користь позивача у справі, та банківські документи, які підтверджують факт оплати позивачем за поставлений товар/отримання послуги/, що підтверджує факт належного виконання сторонами своїх зобов’язань за укладеними між ними угодами (договорами), та правомірність формування позивачем у справі податкового кредиту протягом перевіряємого періоду.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що правочини між позивачем та його контрагентами щодо постачання товару протягом перевіряємого періоду не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, якій суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність ознак нікчемності у цих правочинах, тому колегія суддів враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засідання під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що відповідачем у справі зроблено безпідставний висновок про заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет протягом перевіряємого періоду, на загальну суму ПДВ 1 009 459грн. і суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у справі податковий кредит протягом перевіряємого періоду було сформовано відповідно до вимог п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 27.06.2012р. є безпідставним, а тому суд постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 10.09.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки відповідачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №0870/6581/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 26.12.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.Є. Чередниченко