Постанова № 36565369, 26.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р. справа № 2а/0470/1689/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/1689/12 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2012 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» (далі - ТОВ «АСТРА»), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 86 998, 03 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 551,10 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції у розмірі 86 998,03 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем було відмовлено у прийнятті на роботу особам, які направлялись для працевлаштування та не доведено під час розгляду справи поважності причин відмови таким особам-інвалідам, що свідчить про не виконання відповідачем вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Вказує на те, що оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимоги щодо стягнення суми - 6551,10 грн. є такою, що не відповідає нормам Закону, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню. Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити в цій частині позову, в іншій частині постанову суду залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було порушено вимоги статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки відповідач самостійно вживав заходи щодо пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Вказує на те, що листи центру зайнятості підтверджують той факт, що особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність з незалежних від відповідача причин відмовлялись від запропонованих вакансій чи не відповідали вимогам роботодавця через недостатню кваліфікацію або медичні рекомендації МСЕК.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 18 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і

забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «АСТРА» складає 304 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону - 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 5 осіб (а.с. 4).

Протягом 2010 року ТОВ «АСТРА» направлялись до Верхньодніпровського районного центру зайнятості щомісячні звіти форми №3-ПН про наявність вакансій, в яких позивач зазначав потребу в працівниках інвалідах, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів.

Протягом 2010 року до ТОВ «АСТРА» центром зайнятості для працевлаштування було направлено 32 особи, які мали групу інвалідності, з них:

- 1 безробітний (ОСОБА_1.) - прийнятий на вакансію прибиральника території;

- 1 вакансія була самостійно укомплектована роботодавцем (вакансія диспетчера зайнята);

- 5 безробітних громадян від запропонованих вакансій відмовились за власним бажанням;

- 25 безробітних не відповідали вимогам роботодавця через недостатню кваліфікацію або медичні рекомендації МСЕК (а.с. 31). Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18 і 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, при цьому забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: 1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства; 2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Таким чином з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця.

Такий обов'язок згідно статті 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, на відповідача покладено лише обов'язок по створенню робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було створено робочі місця та протягом року подавались звіти до центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, при цьому позивачем не доведено факту порушення відповідачем вимог статей 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність відмов ТОВ «АСТРА» у прийнятті на роботу особам, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність у зв'язку з не відповідністю таких осіб вимогам роботодавця через недостатню кваліфікацію або медичні рекомендації МСЕК, оскільки скарг цих осіб з цього приводу до центру зайнятості не надходило, що свідчить про те, що в діях ТОВ «АСТРА» фактично відсутній склад правопорушення, а тому немає законних підстав для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Крім того позивач в якості підстав для задоволення позову не посилався на наявність таких обставин.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/1689/12 слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/1689/12 в частині задоволених позовних вимог скасувати та у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/1689/12 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2013 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко