Рішення № 36564630, 13.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2014 Справа № 905/7992/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства “Стройтехно” м. Маріуполь, Донецька область

до Житлово – комунального підприємства “Азовжилкомплекс” м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 32502,00 грн., 3% річних у розмірі 2014,23 грн., інфляційних витрат у розмірі 1653,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство “Стройтехно” м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Житлово – комунального підприємства “Азовжилкомплекс” м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 32502,00 грн., 3% річних у розмірі 2014,23 грн., інфляційних витрат у розмірі 1653,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі – продажу №51 від 14.09.2011р., позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору, однак свої зобов’язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 32502,00 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши надані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.09.2011р. між Приватним підприємством “Стройтехно” м. Маріуполь, Донецька область (Продавець) та Житлово – комунальним підприємством “Азовжилкомплекс” м. Маріуполь, Донецька область (Покупець), укладено договір купівлі – продажу №51.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов’язується поставляти та передавати у власність ящик під ТПВ покупцю, покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору, відповідно до доданих рахунків та накладних.

Згідно з п. 1.2 Договору, номенклатура, кількість, ціна одиниці товару та вартість партії, яка підлягає відвантаженню зазначається сторонами в рахунках та накладних.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов’язаний здійснювати оплату після отримання товару в обумовлений сторонами строк, але не більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума договору зазначається у наданому рахунку та в накладних, та складає 32502,00 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та дії до 31.12.2011р.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №51 від 14.09.2011р. укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі – продажу, який підпадає під правове регулювання норм статтей 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору купівлі – продажу №51 від 14.09.2011р., на підставі видаткової накладної №40 від 14.09.2011р. позивачем був поставлений товар відповідачу на суму 32502,00 грн.

14.09.2011р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №119 від 14.09.2011р. на суму 32502,00 грн.

Cума невиконаного зобов’язання відповідача перед позивачем складає 32502,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013р., який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 32502,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства “Стройтехно” м. Маріуполь, Донецька область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2014,23 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1653,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем були допущенні арифметичні помилки в розрахунку 3% річних, у зв’язку з чим суд частково задовольняє 3% річні: за період з 15.10.2011р. по 06.10.2013р. у розмірі 1931,42 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 82,81 грн., суд відмовляє.

Також, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем були допущенні арифметичні помилки в розрахунку інфляційних витрат, у зв’язку з чим суд частково задовольняє інфляційні витрати: за період з листопада 2011р. по червень 2013р. у розмірі 96,59 грн.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 1557,01 грн., суд відмовляє.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово – комунального підприємства “Азовжилкомплекс”(87529, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Воїнів – Визволителів, б. 82, ЄДРПОУ 32320788) на користь Приватного підприємства “Стройтехно” (87523, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сормовська, б.8, ЄДРПОУ 31971827) суму основного боргу у розмірі 32502 (тридцять дві тисячі п’ятсот дві) грн. 00 коп, 3% річних у розмірі 1931 (одна тисяча дев’ятсот тридцять одна) грн. 42 коп., інфляційні витрати у розмірі 96 (девяносто шість) грн. 59 коп., судовий збір у розмірі 1642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 82,81 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1557,01 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 13.01.2014р.

Надруковано 3 примірників:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.