Постанова № 36560641, 20.11.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2562/13-a

20 листопада 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Бонівка» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі, надалі позивач, звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Бонівка», надалі відповідач, про стягнення заборгованості у сумі 1700,0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч норм Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалися страхові внески, внаслідок чого виникла заборгованість по їх сплаті.

До початку судового засідання позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Відповідач, відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991року, ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі - Закон про пенсійне страхування) та ст.1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, є платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, порядок сплати яких передбачений «Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України» (затверджена постановою правління ПФ України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі Інструкція).

Згідно п.6 ст.20 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування про пенсійне страхування» (в редакції діючій на момент виникнення заборгованості) відповідач зобов’язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Обов’язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески органам Пенсійного фонду України збору покладено на страхувальника, згідно ч.1 ст.11, ч.1 ст.15 Закону про пенсійне страхування.

У відповідності з вимогами ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Цією ж статтею встановлено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Пунктом 9.3.2. Інструкції встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду шляхом винесення рішення накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Судом встановлено, що згідно даних обліку позивача за відповідачем станом на 30.09.2013 року рахується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного Фонду на загальну суму 1700,0 грн., яка не охоплена заходами примусового стягнення.

Заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується дослідженою у судовому засіданні карткою особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (а.с. 6).

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч п.6 ст. 20 Закону про пенсійне страхування, відповідачем не сплачено заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 1700,0 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.

Згідно п.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника внесків.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростований належними доказами відповідачем.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Бонівка» (с. Бонівка, Кременецького району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30813668) на користь управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі заборгованість в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.