Рішення № 36559613, 10.01.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року

Справа № 912/1957/13

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1957/13

за позовом: Приватного підприємства "Експохім"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром"

про стягнення 16 515,07 грн,

представники сторін не брали участі в судовому засіданні.

Приватне підприємство "Експохім" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром" суми основного боргу - 15485,00 грн, пені - 584,61 грн, 10% річних - 445,46 грн відповідно до договору купівлі-продажу № 822 від 26.06.2013.

Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справ без участі його представника та документи на підтвердження своїх доводів викладених у позовній заяві, вказуючи при цьому, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач участі свого представника в засідання суду 23.12.2013 та 10.01.2014 не забезпечив, витребуваних судом документів не подав. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.11.2013 № 00904349 та № 00904322; від 24.12.2013 №00969130 та № 00969122.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/1957/13 в судовому засіданні 10.01.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Експохім" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром" (покупець) 26.06.2013 укладено договір купівлі-продажу № 822 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1 -1.4 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості і по ціні зазначеній в Додатку до цього Договору, який є невід'ємною частиною даного договору. Під Додатком до договору мається на увазі рахунки і видаткові накладні, які видаються постачальником. Поставка продукції здійснюється окремими партіями.

Відповідно до п. 5.3 Договору загальна сума Договору складається із суми накладних, прийнятих в період дії договору.

Розділом 6 Договору сторони обумовили умови оплати. Покупець здійснює оплату вартості товару на умовах: оплата протягом 14 календарних днів після поставки товару (п. 6.1 Договору).

Датою поставки є дата передачі продукції покупцеві, відмічена в товарно-транспортних документах на продукцію (п. 3.5 Договору).

Даний Договір відповідно до п. 13.1, набирає законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2014.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Постачальником поставлено покупцеві продукцію всього на загальну суму 68040,00 грн, що засвідчено видатковою накладною № РН-0002098 від 16.07.2013, рахунком - фактурою від 16.07.2013, а також довіреністю № 48 від 15.07.2013.

Таким чином, з урахуванням п. 6.1 Договору, відповідач за отриману продукцію за вказаною видатковою накладною повинен був розрахуватись до 31.07.2013 включно.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманої продукції виконано частково на суму 27040,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 234 від 16.08.2013 на суму 4040,00 грн, № 248 від 16.08.2013 на суму 14000,00 грн, № 272 від 05.09.2013 на суму 1000,00 грн, № 281 від 25.09.2013 на суму 3000,00 грн, № 299 від 11.10.2013 на суму 5000,00 грн. Також, відповідно наданої позивачем копії накладної № 1 від 23.08.2013 постачальнику повернуто покупцем товар на суму 25515,00 грн.

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 12.11.2013 склала 15485,00 грн (68040,00 - 27040,00 - 25515,00).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 09.10.2013 вих. № 0910, яка отримана відповідачем 12.10.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 15 485,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував відповідачеві за період з 31.07.2013 по 12.11.2013 10% річних в сумі 445,46 грн та 584,61 грн пені за порушення строків оплати продукції.

Господарський суд враховує, що пунктом 10.3 Договору передбачено, у разі порушення строків оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період, за який стягується пеня) від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Умовами договору, а саме п. 10.4 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати продукції, покупець зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням 10% річних від простроченої суми.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 31.07.2013 по 12.11.2013 в сумі 584,61 грн (а.с. 9) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 584,61 за період з 31.07.2013 по 12.11.2013 підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 10.4 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 10 % річних.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 10 % річних (а.с. 9), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 445,46 грн 10 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір покладаються на відповідача повністю.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром" (юридична адреса: 28022, Олександрійський район, с.Комітерни; поштова адреса: 28022, м.Олександрія, вул. Шевченка, 91, ідентифікаційний код 23690792) на користь приватного підприємства "Експохім" (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. К.Цеткін, буд.6-А, офіс 207, поштова адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, Єкатеринославський бульвар, 2, офіс 535, ДЦ "Босфор", ідентифікаційний код 32351161) заборгованість 16 515,07 грн, а також судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 10.01.2014.

Суддя Т. В. Макаренко