Постанова № 36558948, 23.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ23 грудня 2013 р. Справа № 804/15640/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Біднягіної К.В., Гайдар В.П. Шаповал В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста- Пласт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить суд, з урахуванням уточненого позову від 22.11.2013 року, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.11.2013 року №0006881502 та №0006891501; стягнути з Державного бюджету України судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного застосування норм податкового законодавства та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, зазначаючи про те, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про порушення податкового законодавства ТОВ «Веста Пласт».

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмовому запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «Веста - Пласт» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» зареєстроване 26.05.2003 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку в державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З 20.09.2013 р. по 10.10.2013 р. Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Веста- Пласт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області 17 жовтня 2013 року складено акт №1688/22-01/32495200, в якому встановлено порушення ТОВ «Веста -Пласт»: п.135.1, п. 135.2, п. 135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 353 477 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 37 446 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 316 031грн.; порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 , 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.10, п. 201.14, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 831 077 грн.; п.п. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме податковим агентом у квітні-грудні 2012 року не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з сум додаткових благ фізичним особам, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 186,53 грн.; «б» п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України та Порядку №1020, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкових розрахунків за ф.№1ДФ за 2 кв. 2012 року-4 кв. 2012 року відображено дані не в повному обсязі.

25.10.2013 року позивачем були направлені до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки з проханням скасувати зазначений акт №1688/22-01/32495200 від 17.10.2013 року.

01.11.2013 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято рішення про результати розгляду заперечень до акту перевірки №1688/22-01/32495200 від 17.10.2013 року, яким податковий орган зазначив, що висновки викладені в акті правомірні, обґрунтовані та такі, що відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.

На підставі акту перевірки №1688/22-01/32495200 від 17.10.2013 року , відповідачем 6 листопада 2013 року було прийняте та направлене позивачу податкове повідомлення-рішення №0006891501 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 4 788 846,25 грн., з яких 3 831 077 грн. основний платіж, 957 769,25 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0006881502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 441 846,25 грн., з яких 353 477 грн. основний платіж, 88 369,25 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Податковим кодексом України.

Так, при перевірці відповідачем встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання ТОВ «Веста -Пласт» визначення показників доходів за період 01.04.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 97609893,00 грн. та порушення п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України. При цьому при встановленні повноти суми валових витрат податковим органом встановлено їх заниження на суму 95926670,00 грн. та порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п.п. 138.10.2, п.п 138.10.3, п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України та як наслідок висновок про заниження податку на прибуток на суму 353 477 грн.

При цьому при визначенні повноти суми валових витрат в додатку №12 до акту перевірки, відповідачем не враховано витрати пов'язані з собівартістю готової продукції , а саме не враховано витрати по рахунку 901 на загальну суму 4 359 400 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року - на 1 495 599 грн., 3 квартал 2012 року - на 1 371 535 грн., за 4 квартал 2012 року - на 1 492 265 грн. та частково не враховано витрати по рахунку 943 на загальну суму 1 180 752 грн., в тому числі: 2 квартал 2012 року - на суму 800 000 грн., 3 квартал 2012 року на суму 287 194 грн. та 4 квартал 2012 року на суму 93 558 грн.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В даному випадку, податковим органом не було враховано валових витрат на загальну суму 5 540 151 грн., що дає підстави вважати помилковими розрахунки та зокрема помилковість висновків відповідача про заниження податку на прибуток на суму 353 477 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Дайкор Торг», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачена грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладання таких договорів; б) роботи (послуги) що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, яка встановлює порядок визначення доходів та їх склад, до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, зазначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді , безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково - касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; відємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; відємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 ст.153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем ТОВ «Веста Пласт» було укладено договір з ТОВ «Дайкор Торг» від 01.07.2012 року №Д-07/12 купівлі-продажу сополімеру поліпропілена, пунктом 3.1 якого встановлено, що доставка товару проводиться продавцем (ТОВ «Дайкор Торг») на територію заводу покупця.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції на виконання умов договору.

Так, виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 09.07.2012 року та 19.07.2012 року, видатковою накладною від 20.07.2012 року за №200752. Розрахунки здійснено у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку від 09.07.2012 року та 19.07.2012 року. Загальна сума товару-178 313 грн., в тому числі ПДВ на 29 718,83 грн.

Перевіркою було встановлено, що дана сировина була використана у виробництві продукції та станом на 31.12.2012 року підприємством була реалізована.

В процесі розгляду справи, позивачем були надані всі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Дайкор Торг». Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано інформації, що контрагент позивача не був зареєстрований платником ПДВ та не мав права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів від ТОВ «Дайкор Торг», виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності відображення зазначеної суми у складі витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Дайкор Торг».

Підставою для висновку податкового органу про заниження доходу за даною операцією у розмірі 178 313,00 грн. став акт перевірки ТОВ «Дайкор Торг» складений Кіровоградською ОДПІ та висновок про нереальність операції за відсутності реального настання правових наслідків з огляду на відсутність документів, що підтверджують транспортування сировини від постачальника на територію заводу, картки складського обліку сировини та накладні на внутрішнє переміщення.

При цьому, суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт перевірки контрагента є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо з ТОВ «Веста- Пласт», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Окрім того, податковим законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податків, приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Щодо доводів податкового органу під час розгляду даної справи про відсутність у позивача товаро - транспортних накладних, які мають бути складені під час перевезення придбаного ним від контрагента товару, то суд вважає, що відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товаро - транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність у позивача карток складського обліку та накладних на відпуск сировини, які не являються первинними документами, та формуються на їх підставі, не можуть свідчити про реальність господарської операції чи то про її відсутність.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, що позивачем укладено нереальний правочин з зазначеним контрагентом.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Веста Пласт». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Дайкор Торг» з ТОВ «Веста- Пласт» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Веста Пласт» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема на включення до витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо висновків про завищення податкового кредиту на 3 831 629 грн., суд встановив та зазначає наступне.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 3 337 144 грн., внаслідок реалізації ТМЦ на експорт за ціною нижчою від ціни придбання, відповідно податковий орган дійшов висновку, що такі операції не мали на меті отримання доходу, а були здійснені з метою отримання платником податкової вигоди у вигляді можливості зменшення розміру грошового зобов'язання зі сплати в Державний бюджет України податку на додану вартість.

Так, між позивачем та ТОВ «Рекуперація свинцю» було укладено договір №11 Р-12/АКБ від 20.08.2012 року на купівлю акумуляторних батарей.

На виконання умов договору на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 13 521 296,35грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

16.04.2012 року між позивачем та ТОВ «Трансмаг» було укладено договір №07Т-12/АКБ на купівлю акумуляторних батарей.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними на загальну суму 5 604 841,84 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

01.10.2004 року між позивачем та Українсько-угорським ЗАТ з іноземними інвестиціями «Веста -Дніпро» було укладено договір №112 ВД-04 на купівлю акумуляторних батарей.

Придбання вказаного товару підтверджується видатковою накладною, податковою накладною на загальну суму 896 726,83 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

В подальшому товар було реалізовано на підставі контракту №04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року укладеного між ТОВ «Веста Пласт» та ТОВ «Торговый дом «Источник тока Курский» на експорт , що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Податковий орган дійшов висновку, що реалізація товару на експорт не має економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання у розмірі 20022865,08 грн., в т.ч. ПДВ 3337144,18 грн., перевищують дохід від його реалізації не експорт, який складає 18279423,29 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.).

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Натомість позиція податкового органу полягає у тому, що реалізація ТМЦ за ціною нижчою від ціни придбання не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання доходу, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Суд зазначає, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» та «господарська операція» не є тотожними.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Разом з тим, податковий орган не заперечує та не спростовує, що господарські операції були реально виконані, а первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаються для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Податкового кодексу України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару (робіт, послуг), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правовий аналіз вище значених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у ТОВ «Веста-Пласт» виникло в момент отримання товару від ТОВ «Рекуперація свинцю», ЗАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ«Трансмаг», що знайшло своє відображення у податкових накладних наданих ТОВ «Веста-Пласт».

Сума податку на додану вартість за податковими накладними обґрунтовано та правомірно включено до податкового кредиту ТОВ «Веста-Пласт» і зафіксовано у податкових деклараціях за відповідні періоди.

Таким чином, підприємство здійснювало господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства за цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При цьому, суд зазначає, що сума ПДВ не може впливати на ціну товару, оскільки ставки податку на додану вартість є різними для різних видів операцій, зокрема поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. За таких обставин ТОВ «Веста-Пласт» досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості без врахування ПДВ, та, як наслідок, отримано прибуток, за реалізацію на експорт за контрактом №04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року товару, придбаного за договорами з ТОВ «Рекуперація свинцю», ЗАТ «Веста-Дніпро» та ТОВ«Трансмаг».

Виходячи з вищенаведеного, будь-які збитки у ТОВ «Веста-Пласт» від реалізації на експорт товару, придбаного за вказаними вище договорами, відсутні; завищення податкового кредиту не відбувалося.

З огляду на сукупність викладених обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «ВЕСТА-ПЛАСТ» правомірно відобразило суми податку на додану вартість у податковому обліку, відповідно відсутні підстави вважати, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит.

Щодо висновків про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «Веста-Дніпро», судом встановлено наступне.

ПАТ «Веста - Дніпро» (Основний споживач) та ТОВ «Веста- Пласт» (Субспоживач) уклали угоду № 82 ВД-04 від 14.07.2004 р. про спільне використання технологічних мереж Основного споживача.

Предмет угоди - Основний споживач зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії, газу, пари, питної та технічної води тощо, а також відвід стоків, в межах величини, дозволених Субспоживачу до використання за фактичною адресою Субспоживача (вул.Будівельників, 34) через свої технологічні мережі, а Субспоживач - своєчасно компенсувати вартість спожитих енергоносіїв, тощо, вартість відведених стоків, а також компенсувати частину витрат Основного споживача, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням технологічних мереж.

Згідно п.4.1. Субспоживач зобов'язується здійснювати компенсаційні виплати вартості спожитих енергоносіїв, тощо, вартості відведених стоків, а також компенсувати частину витрат основного споживача, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням технологічних мереж. Компенсаційні виплат здійснюються Субспоживачем на підставі рахунка , одержаного від Основного споживача.

Пунктами п.7.1. та п.7.2 Договору встановлено, що облік спожитих Субспоживачем енергоносіїв, тощо, здійснюється згідно показникам засобів обліку, а у разі їх відсутності згідно розрахунку Основного споживача. Розрахунки згідно цього договору здійснюються на підставі відповідного акту та рахунку Основного споживача.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені реквізити, які має містити первинний документ: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами ст.44 Господарського кодексу України, встановлено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно до положень частин 1, 2 ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 1ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, для укладання договорів безпосередньо між виробниками або постачальниками енергоносіїв та споживачами існує ряд умов в тому числі і матеріальних, пов'язаних з отриманням дозвільних документів.

Оскільки за місцем розташування виробничих приміщень існують інші власники які мають безпосередньо укладені договори з основними постачальниками енергоносіїв, для мінімізації витрат підприємства ТОВ «Веста-Пласт» керуючись чинним законодавством України уклало вищевказану угоду.

Відповідач зазначає про дефектність актів прийняття-передачі послуг, а саме: відсутність показників рахівників, розрахункового коефіцієнту.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні актів прийняття-передачі послуг, вони містять усі необхідні реквізити, що встановлені законодавством, а тому доводи податкового органу про дефектність є необґрунтованими та безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, жодних дій щодо отримання додаткової інформації від ПАТ «Веста-Дніпро» стосовно спожитих енергоносіїв ТОВ «Веста-Пласт» податковий орган не робив.

Таким чином, підприємство сплачує спожиті енергоносії на підставі рахунків, що узгоджується з умовами укладеного договору та не протирічить вимогам законодавства. На підтвердження отриманих послуг оформлені всі необхідні первинні документи, а саме акти здачі-прийняття робіт та акти приймання-передачі послуг, видані податкові накладні. Послуги оплачені в повному обсязі, враховуючи податок на додану вартість, що підтверджується виписками по рахунку.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно включено податок на додану вартість до податкового кредиту, а висновки про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ЗАТ «Веста-Дніпро» є не правомірними та неогрунтованими.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Веста-Пласт» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 2 294 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення за №, № 0006881502, №0006891501 від 06.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»» 2 294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська