Постанова № 36558940, 18.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Справа № 804/15833/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» (надалі-позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005121510 від 16.07.2013 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав до суду заперечення, згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 02.07.2013 р. податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» за 1 квартал 2013 р.

За результатами перевірки складений Акт перевірки №125/1541/36640211 від 02.07.2013 р. (надалі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2013 р.

Не погоджуючись з висновками податкового органу перевірки позивач направив заперечення на Акт перевірки до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (лист №16 від 12.07.2013 р.), які залишені без задоволення (лист Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 17.07.2013 р. №12116/10/15.1-08).

16.07.2013 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005121510, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

У порядку адміністративного оскарження позивач направив скаргу на оскаржуване податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист №22 від 30.07.2013 р.), яка залишена без задоволення (Рішення Міністерства доходів і зборів Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.09.2013 р. №2511/10/04-36-10-04-09).

Також, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення (лист №34 від 27.09.2013 р.), яка залишена без задоволення (Рішення Міністерства доходів і зборів України від 16.10.2013 р. №13314/6/99-99-10-01-15).

Позивач у своєму позові зазначає, що податковим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було порушено норми Податкового кодексу України.

Зокрема, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте ДПІ 16.07.2013 p., а заперечення на Акт камеральної перевірки були розглянуті контролюючим органом лише 17.07.2013 р. Отже, податкове повідомлення рішення було прийняте ДПІ ще до розгляду заперечень та без їх врахування з порушенням встановленого податковим законодавством порядку. Надіслані ж товариству і оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і відповідь ДПІ на заперечення № 12116/10/15.1-08 від 17.07.2013 р. були одночасно, одним листом.

Проте, ніяких належних доказів у підтвердження або спростування зазначеної обставини до суду не надано.

Окрім наведеного, позивач звертає увагу, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Дніпропетровську міжрайонну Державну податкову інспекцію у Дніпропетровській області ДПС України, якою було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, реорганізовано у Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Також, враховуючи те, що відповідно до п.3 вказаної постанови Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області є правонаступником Дніпропетровської міжрайонної ДПІ, належним відповідачем в спорі щодо скасування прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення №0005121510 від 16.07.2013 р. є Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Суд приймає зазначені докази позивача при вирішення питання щодо належного відповідача у даній адміністративній справі, проте не враховує їх при вирішенні питання про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки процедурні порушення податкового органу при складанні податкового повідомлення-рішення не є предметом даного адміністративного позову, а також не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.

З приводу винесеного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, за загальним правилом п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України базовим періодом для подання звітності з податку на прибуток підприємства є квартал, півріччя та рік.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач задекларував у декларації про податок на прибуток за 2012 р. збитки. Також у позові зазначено, що за перший квартал 2013 р. прибутку підприємством не отримано. Відповідачем зазначена обставина не заперечується.

Суд звертає увагу, що 01.07.2013 р. Міністерством доходів і зборів України оприлюднено роз'яснення «Практика застосування норм Податкового кодексу України: останні зміни».

Відповідно до зазначених роз'яснень з 01.01.2013 р. запроваджено новий порядок подання звітності та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток. Новація полягає в тому, що платники податку на прибуток подають декларації з цього податку разом із фінансовою звітністю за наслідками податкового року, тобто один раз на рік (п.46.2 ст. 46 Податкового кодексу). При цьому платники податку, які звітують за підсумками року, подають декларацію протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп.49.18.3 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Таким чином, обов'язку щодо подання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2013 р. підприємство не мало, а отже прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0005121510 від 16.07.2013 р. є протиправним.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0005121510 від 16.07.2013 р.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Дніпро» судовий збір в розмірі 172,06 грн. (сто сімдесят дві грн. 06 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 18.12.13 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко