Рішення № 36558916, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18775/13 09.12.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

про стягнення 1 603 044,35 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Левтринський Д.С. ( дов. від 23.08.2013)

Від відповідача Ларіонова О.О. (дов. від 26.09.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

27.09.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 1118-13 від 19.09.2013 Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиціно - інжинірингова компанія" про стягнення 1 603 044,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/18775/13, розгляд справи призначено на 14.10.2013.

В судове засідання, призначене на 14.10.2013, з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 14.10.2013, представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 14.10.2013 розгляд справи відкладено на 06.11.2013.

В судове засідання, призначене на 06.11.2013, з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 06.11.2013, представник відповідача, не з'явився, однак через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 розгляд справи відкладено на 20.11.2013.

В судовому засіданні, призначеному на 20.11.2013, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи. на 15 днів.

Ухвалою від 20.11.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні оголошено перерву на 09.12.2013

05.12.2013 через канцелярію суду надійшли заперечення на відзив від представника позивача.

В судове засідання, призначене на 09.12.2013, з'явився представник позивача та просив відкласти розгляд справи.

Представник відповідача з'явився та підтримав подане клопотання позивача.

Суд розглянувши клопотання про відкладення відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю та неналежною вмотивованістю, позивач зазначив, суд наголошує на тому, що розгляд справи неоднарозово відкладався подальше відкладення розгляду справи затягує судовий процес.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2011 між позивачем (далі -, Підрядник) та відповідачем (далі -Замовник) був укладений договір будівельного підряду №02/Б-11 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик відповідно до проектної документації та умов Договору виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи по Влаштуванню монолітного каркасу 2 та 1 рівнів паркінгу на об'єкті будівництва - III черга будівництва - Бізнес-Центр з надбудованими офісними приміщеннями на перетині проспекту П.Тичини та Дніпровської набережної у Дніпровському р-ні м. Києва (надалі - Об'єкт будівництва), а Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, забезпечити Підрядника матеріалами та вантажопідйомними механізмами, необхідними для виконання Робіт, а також прийняти від Підрядника закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Ціна Договору, або Договірна ціна виконання Робіт, що доручаються Підрядникові до виконання за умовами цього Договору є твердою і затверджена Сторонами в Договірній ціні №1 (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору оплату фактично виконаних робіт Замовник проводить щомісяця згідно підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних Робіт форми №КБ-3, актів цільового використання матеріалів переданих Замовником, звіту про використання матеріалів Замовника, відомості ресурсів, протягом 10 (десяти) днів з моменту їх затвердження Сторонами.

Підрядник виконав роботи відповідно до умов Договору та додаткові роботи відповідно до умов Додаткових угод №1-№7 та №9-№13 до Договору на загальну суму 28 848 944,20 грн. згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних лівельних робіт підписаних Сторонами.

Роботи на загальну суму 106 714,64 грн. згідно Актів № 45/1, 45/2, 45/3, 46 76 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2013 та Довідки -: вартість виконаних робіт від 30.09.2013р. були підписані Підрядником (Позивачем) у односторонньому порядку відповідно до п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, про що відповідач (Замовник) був повідомлений листом №1113 від 17.09.2013.

Однак, відповідач частково сплатив за виконані позивачем роботи в розмірі 28 468 749,04 грн. в зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 380 195,16 грн.

27.02.2013 року на адресу відповідача було надіслано претензію №249 від 26.02.2013 про погашення заборгованості, однак відповідач борг не погасив та не надав відповіді на значену претензію.

Стосовно заперечення відповідача з приводу підписання актів виконаних робіт в односторонньому порядку судом встановлено наступне. Роботи на загальну суму 106 714,64 грн. згідно Актів №45/1,45/2, 45/3, 46 приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2013 та Довідки про вартість виконаних робіт від 30.09.2013р. були підписані позивачем у односторонньому порядку відповідно до п.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, про що відповідач був повідомлений листом №1113 від 17.09.2013.

При цьому, дані Акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за Договором були неодноразово надані на адресу відповідача як Замовника будівництва (листами вх. №146 від 07.03.2013 року, №388 від 13.06.2013 року, №465 від 10.07.2013 року, №526 від 02.08.2013 року, №586 від 30.08.2013 року).

На жоден лист позивач відповіді не отримав, як і не отримувало жодних заперечень стосовно якості або термінів виконання будівельних робіт.

Згідно з п.9.3 Договору у випадку мотивованої відмови Замовника прийняти виконані роботи Сторонами складається акт з переліком претензій Замовника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах.

Отже, Відсутність заперечень відповідача щодо підписання вищезазначених актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, а також відсутність складеного сторонами акту з переліком претензій відповідача щодо вищезазначених робіт, згідно з п.9.3. Договору, свідчить про необґрунтовану та немотивовану відмову відповідача від підписання таких документів, та правомірність їх підписання позивачем в односторонньому порядку.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, у Постанові Вищого господарського суду України №35/306-07 від 29.05.2008 року висвітлене вирішення аналогічного питання, а саме: «Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом необґрунтованими».

Таким чином, твердження Відповідача про необґрунтованість підписання актів в односторонньому порядку може свідчити виключно про ухилення від виконання зобов'язань із сплати грошових коштів, але не про неналежне виконання Позивачем своїх зобов'язань.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок боргу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором будівельного підряду № 02/Б-11.

Позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п.10.5 Договору Замовник несе відповідальність за порушення зі своєї з вини зобов'язання своєчасно оплатити виконані роботи - пеня у розмірі 0,5% від простроченої суми, за кожний день прострочення платежу до дня виконання платежу, але не більше 10% від суми простроченого платежу та зобов'язаний відшкодувати нанесені збитки, спричинені и несвоєчасною оплатою виконаних робіт понад термін 30 календарних днів у розмірі 0,3% від доплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 442 457,45 грн.

Суд відмовляє в задоволенні збитків, спричинені несвоєчасною оплатою виконаних робіт відповідно до п. 10.5 Договору.

В п. 10.5 Договору, на який посилається позивач, передбачено, що замовник зобов'язаний відшкодувати нанесені збитки, причинені несвоєчасною оплато. Виконаних робіт понад термін 30 календарних днів у розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожен день прострочи.

Керуючись цим пунктом, позивач, як вбачається з його розрахунку, починаючи з червня 2011 року нараховує «збитки» на періоди прострочення оплати, зазначені в наданому позивачем розрахунку в графі «періоди нарахування», на загальну суму 710 578, 27 грн.

Проте, таке нарахування збитків не ґрунтується ані на вимогах чинного законодавства, ані на умовах Договору.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, віднесено:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом

В п. 7 ст. 225 ГК України зазначено, що склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що склад збитків, порядок їх розрахунку і доказування залежать не від характеру (виду) правопорушення, а від характеру ситуації (негативних наслідків), яка виникла у потерпілого суб'єкта у зв'язку з правопорушенням, допущенним винною особою (ш, фактично, і відрізняє збитки від пені та інших штрафних санкцій, при нарахуванні яких не є обоє 'язковим настання негативних наслідків для іншої сторони)

Відповідно до п. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Зазначена норма п. 5 ст. 225 ГК України дозволяє сторонам в договірному порядку визначити розмір компенсації завданих збитків, не звільняє позивача від необхідності доведення самого факту завдання збитків (негативних майнових наслідків), визначення згідно зі ст. 22 ІДК України та 225 ГК України їх виду та складу, а також доведення причинно-наслідкового зв'язку між такими негативними майновими наслідками, що понесла одна сторона, та протиправними діями іншої сторони. Саме по собі порушення зобов'язання однією стороною без настання негативних наслідків для іншої сторони - не є підставою для відшкодування збитків.

Позивач нараховує збитки по сумам зростаючого підсумку, починаючи з червня 2011 року за відповідні періоди прострочення, зазначені в розрахунку в розділах «період нарахування». Відповідно до даних наданого позивачем розрахунку загальні суми, на які нараховувались збитки, починаючи з червня 2011 року є значно більшими ніж сума основного зобов'язання, заявлена в позові.

При цьому, позивач не зазначає, які саме збитки були йому завдані та не обґрунтовує жодним чином факту завдання цих збитків (тобто певного негативного майнового наслідку, що для нього настав, починаючи з травня 2011 року).

Отже суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позивних вимог на суму 710 578,27 грн. - збитки спричинені несвоєчасною оплатою виконаних робіт відповідно до п. 10.5 Договору.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 69 813,47 грн. трьох відсотків річних нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 17 848,30 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (03049, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, кв. 1; ідентифікаційний код 32102765) будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03608, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код: 21598792) 380 195 (триста вісімдесят тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 16 коп. - основного боргу, 69 813 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 47 коп. - 3 % річних, 442 457 (чотириста сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят сім ) грн.45 коп. - пені та 17 848 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок вісі) грн. 30 коп. - суму судового збору.

3. В частині стягнення 710 578 грн. 27 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.12.2013

Суддя М.О. Лиськов