Ухвала суду № 36558005, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/52499/12

№ К/9991/52499/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2а-101/12/2770 Окружного адміністративного суду м. Севастополя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверфь»

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя від 28.12.2011 № 0004621503.

У касаційній скарзі рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 103062,90 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2011 № 0004621503 з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.12.2011 № 144/1091/23664754, про порушення позивачем норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) внаслідок сплати самостійно узгоджених сум із орендної плати за землю за період з квітня по вересень 2010 року з порушенням встановленого граничного строку сплати.

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, позивач сплачував поточні платежі з орендної плати за землю. Так, платіжним дорученням від 30.07.2010 №8240 частково сплачено податкове зобов'язання за травень 2010 року у розмірі 73389,25 грн., з простроченням на 30 днів (а.с.10); платіжним дорученням від 30.07.2010 №8239 - за червень 2010 року у сумі 85885,75 грн. (а.с.11); платіжним дорученням від 30.09.2010 №8278 - за серпень 2010 року у сумі 85885,75 грн. (а.с.12); платіжним дорученням від 29.10.2010 №8295 - за вересень 2010 року у сумі 85885,75 грн. (а.с.13); при цьому орендна плата за липень 2010 року позивачем не сплачувалась.

ДПІ в оперативному обліку сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) враховувала сплачені позивачем поточні податкові зобов`язання з орендної плати за землю, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях..

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, такі повноваження у податкового органу виникли після 01.01.2011 з набранням чинності Податковим кодексом України (ПК України).

Відповідно до пункту 87.9 ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У судовому процесі встановлено, що у 2011 році позивач сплачував поточні платежі із орендної плати за землю за період з січня по червень 2011 року із розрахунку 85885,75 грн. за місяць та податковий борг з орендної плати за землю з квітня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 901678,73 грн. Всього позивачем сплачено орендну плату у загальній сумі 580474,33 грн.

Крім того, за позивачем також рахується заборгованість з орендної плати за землю згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.05.2011, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, у справі №2а-886/10/2770, якою задоволено позов ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя до ТОВ «Севморверфь» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за період з березня 2010 року по січень 2011 року у сумі 461544,12 грн.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи норми пункту 87.9 ст. 89 ПК України, зробили правильний висновок, що відповідач у 2011 році зобов`язаний був перенаправляти суми, сплачені позивачем на погашення податкового боргу, який виник раніше, зокрема на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.06.2010 у справі № 2а-1192/10/2770. Враховуючи недостатність сум, сплачених позивачем у 2011 році на погашення податкового боргу за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року у повному обсязі, зарахування цих сум на погашення заборгованості з орендної плати за липень 2010 року суд обґрунтовано визнав неправомірним.

Статтею 126 ПК України (у редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом цих норм, визначальним для обрахунку розміру штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, крім дати, коли у силу норм ПК має бути погашене податкове зобов`язання, є дата фактичної сплати такого зобов`язання, а тому за відсутності факту сплати такого зобов`язання застосування штрафу не відповідає вказаним правовим нормам.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош