Ухвала суду № 36558001, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/800/27049/13

№ К/800/27049/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі № 1570/4934/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПТР»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.05.2012 № 0000272240, від 16.05.2012 № 0000282240, від 12.07.2012 № 0001102240.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань із податку на прибуток та податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.04.2012 № 1324/22-4/26508026, про порушення позивачем норм пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, а також пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України: занижено податок на прибуток у податковому обліку за IV квартал 2011 року на 222910,00 грн. та податок на додану вартість у податковому обліку за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 193835,00 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів за наслідками господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Олдеко» товару витрат на його придбання та сум податку на додану вартість, сплачених у його вартості, з посиланням на нікчемність господарських операцій між ними. Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Олдеко», який став підставою для висновку про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій, зроблений податковим органом на підставі відомостей указаних акті від 14.12.2011 № 3070/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період жовтень 2011 року» та акті від 17.02.2012 № 318/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад 2011 року». В цих актах вказано про відсутність на балансі ТОВ «Олдеко» складських та виробничих приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів (водіїв, брокерів, бухгалтера, комірника), а згідно з даними «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено, що постачальником ТОВ «Олдеко» у жовтні 2011 року був ТОВ «АВЄС-ТОРГ», яке має ознаки фіктивності з огляду на відсутність у останнього основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності (складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством не встановлено), а відтак господарські операції з поставки є безтоварними.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0000272240 - про донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 222910,00 грн. (основний платіж); від 16.05.2012 № 0000282240 - про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 242294,00 грн., у тому числі: 193835,00 грн. - основний платіж та 48459,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 12.07.2012 № 0001102240 - донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 48459,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Олдеко» (продавець) укладений договір № 410 від 04.10.2011, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти та передавати окремими партіями у власність покупця промислові товари, повне найменування, описання, характеристика, кількість, ціна одиниці, вартість та інші параметри якого містяться у накладних. За наслідками виконання цього договору ТОВ «Олдеко» виписав позивачу податкові та видаткові накладні на загальну суму 1163015,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 193835,91 грн. ), а останній оплатив вартість отриманих послуг. На підставі отриманих за наслідками виконання цих договорів видаткових та податкових накладних, позивач відніс вартість отриманого товару до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість у їх вартості - до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 цього Кодексу встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 цієї статті).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На основі досліджених у судовому процесі доказів, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, а саме: копій договорів від 01.09.2011 б/н та від 30.05.2011 б/н, укладених ТОВ «СПТР» з ОСОБА_4 (орендодавцем) про надання в оренду автомобілів марки ГАЗ, модель 2705, 2005 року випуску, державний № НОМЕР_4, та марки FORD TRANZIT, 2003 року випуску, державний № НОМЕР_5; договору від 01.10.2011 б/н, укладеного з ОСОБА_5 про оренду автомобіля марки ГАЗ 322132, 2000 року випуску, державний № НОМЕР_6 (т.2, а.с.105-107); договору перевезення вантажу від 18.10.2011, укладеного ТОВ «СПТР» із ОСОБА_6 про перевезення вантажу належним перевізнику автомобілем МАЗ 33383 ОВ (т.2, а.с.114); договору від 01.11.2011, за яким позивач для зберігання вказаних орендованих транспортних засобів орендує у ОСОБА_7 гараж НОМЕР_7 площею 27 кв.м. з підвалом, який знаходиться у фірми «Ветеран ВС-19»ТОВ за адресою: вул. 25 Чапаєвської Дивізії (т.1, а.с.250); наказів про прийняття позивачем на роботу водіїв ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10; податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, суди, встановивши факт транспортування товару власними силами позивача, зробили обґрунтований висновок про фактичне придбання позивачем товару у ТОВ «Олдеко», а отже і про правомірність формування позивачем у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за наслідками операцій з придбання товару. Вказаний висновок був зроблений судами з врахуванням встановлених у судовому процесі обставин подальшого використання позивачем отриманого від ТОВ «Олдеко» товару при поставці підрядних робіт ДП Спеціалізований морський порт «Октябрськ» за договором від 10.02.2011 № 11/2 (підводно-технічних робіт ) (а.с. 144-146, т.1), ДП «Іллічівський морський торговельний порт» за договором від 27.04.2011 № 359-0 (підводно-технічних робіт) (а.с. 155-158, т.1); ДП «Дельта-лоцман» за договором підряду від 21.09.2011 № 335/В-11 (т.1, а.с.173-180); ДП Спеціалізований морський порт «Октябрськ» за договором від 06.10.2011 № 4ПТ (підводно-технічних робіт) (а.с. 192-194, т.1); ДП «Морський торговельний порт «Южний» за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 03.11.2011 № СД/Т/ТХ-290 (роботи з технічного переоснащення протекторного захисту причалу № 8 ДП «МТП «Южний»)

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош