Ухвала суду № 36556893, 18.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 р.Справа № 2а-5347/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

_________________

Головуючий І інстанції суддя Бездрабко О.І. Справа № 2-а5347/12/2170

Доповідач суддя Золотніков О.С. Категорія № 8.2.1

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Сєрової О.Ю. та Душинової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПетроНік» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПетроНік» (далі ТОВ «ПетроНік») звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі Каховська ОДПІ Херсонської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2012 року № 0000751702, № 0001232301 та № 0001262301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 10 вересня по 05 жовтня 2012 року посадовими особами Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПетроНік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2012 року за № 451/22/34678552, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 213949 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 324556 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 164.1, абз. «б», «г», «ґ» та «е» п. п. 164.2.17 та п. п. 164.2.18 п. 164.2., п. 164.3, абз. «б» п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 418021 грн. 21 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000751702, яким ТОВ «ПетроНік» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 418021 грн. 21 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 105015 грн. 30 коп., № 0001232301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 324556 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 81054 грн., а також № 0001262301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213949 грн. за основним платежем та 53015 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «ПетроНік» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позовні вимоги ТОВ «ПетроНік» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС від 29 жовтня 2012 року № 0000751702, № 0001232301 та № 0001262301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України, ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2 та 9 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 2 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, щодо відсутності права у підприємства формувати податковий кредит та заявляти до відшкодування суми податку на додану вартість за нікчемними правочинами. Також судом не враховано, що підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 418021 грн. 21 коп., оскільки позивач не сплатив вказану суму як податковий агент за надання фізичним особам подарунків у вигляді безкоштовної передачі товарів у власність фізичним-особам підприємцям. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 10 вересня по 05 жовтня 2012 року посадовими особами Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПетроНік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2012 року за № 451/22/34678552, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 213949 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 324556 грн..

Крім того, відповідачем зазначено про порушення підприємством п. 164.1, абз. «б», «г», «ґ» та «е» п. п. 164.2.17 та п. п. 164.2.18 п. 164.2., п. 164.3, абз. «б» п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 418021 грн. 21 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 0000751702, яким ТОВ «ПетроНік» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 418021 грн. 21 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 105015 грн. 30 коп., № 0001232301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 324556 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81054 грн., а також № 0001262301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213949 грн. за основним платежем та 53015 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ПетроНік», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Каховською ОДПІ Херсонської області ДПС не доведено порушення позивачем у перевіреному періоді норм податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за січень, лютий, червень, вересень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Імпульс Плюс», ПП «Херсон-Євродом».

Із зазначеними підприємствами ТОВ «ПетроНік» укладено договори поставки товарів та оргтехніки, тобто угоди, які безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платник податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції, а саме договорами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Імпульс Плюс», ПП «Херсон-Євродом» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий, червень та вересень 2011 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Імпульс Плюс», ПП «Херсон-Євродом» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки посадовими особами податкового органу також зазначено про порушення ТОВ «ПетроНік» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело, на думку відповідача, до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 324556 грн..

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, встановлюється органом державної податкової служби на підставі результатів камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки. За результатами перевірки, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення форми «В1», в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість (різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг або до державного бюджету України або отримання від нерезидента послуг на митній території України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за даними пункту 3 розділу 3.3 акту перевірки податковим органом не наведено та не визначено перелік постачальників ТОВ «ПетроНік», суми за господарськими операціями з якими безпідставно заявлені платником податків до бюджетного відшкодування.

В акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді ТОВ «ПетроНік» заявив від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 1407179 грн. та/або відшкодування з бюджету у сумі 1081561 грн. у зв'язку із сплатою ПДВ митним органам при ввезенні навантажувачів та тракторів із Китаю. Одночасно зазначено, що перевіркою, проведеною за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, ТОВ «ПетроНік» не встановлено здійснення виплат доходів нерезидентам джерелом походження з України. Податковим органом окремо у таблиці наведено дані щодо проведених перевірок, заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ, станом на дату закінчення перевірки, з яких вбачається, що суми ПДВ, задекларовані платником податку до відшкодування з бюджету, підтверджені позаплановими перевірками за травень 2011 року, грудень, 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, травень 2012 року (т. 1 а. с. 64).

За таких даних, висновок суду першої інстанції щодо безпідставності зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на 324556 грн. є обґрунтованим, оскільки висновок податкового органу в п. 3 р. 4 акта перевірки про встановлене завищення ТОВ «ПетроНік» податку на додану вартість, що підлягав бюджетному відшкодуванню, в періоді, що перевірявся, суперечить описовій частині акту перевірки п. 3 р. 3.3.3 щодо правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Оскільки відсутні підстави для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на 324556, то і відсутні підстави для збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 101436 грн., яке є частиною бюджетного відшкодування відшкодованого позивачу на момент перевірки.

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. 164.1, абз. «б», «г», «ґ» та «е» п. п. 164.2.17 та п. п. 164.2.18 п. 164.2., п. п. 164.3, абз. «б» п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України, що призвело, на думку відповідача, до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 418021 грн. 21 коп..

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для збільшення ТОВ «ПетроНік» податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб стали господарські операції з продажу та постачання товарів позивачем за договорами купівлі-продажу та договорами поставки від 13 грудня 2011 року за № 13/12-3, укладеного з ПП ОСОБА_3, від 03 січня 2012 року за № 03/01, укладеного з ФОП ОСОБА_4, від 20 лютого 2012 року за № 20/02-5, укладеного з ОСОБА_5, від 09 квітня 2012 року за № 09/04-1, укладеного з фізичною особою ОСОБА_6, та від 25 червня 2012 року за № 25/06-1, укладеного з фізичною особою ОСОБА_7.

До складу доходів, що підлягали оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб при проведенні перевірки податковим органом стосовно громадян ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, які не перебували з ТОВ «ПетроНік» у трудових відносинах, визначено порушення позивачем пунктів 164.1-164.5 ст. 164 ПК України, яке полягало у неоподаткуванні вартості тракторів, безоплатно переданих у особисту власність цих фізичних осіб.

Проте, такий висновок податкового органу суперечить змісту та фактичним даним, наведеним посадовими особами відповідача в акті перевірки, та зроблено при необґрунтованому трактуванні правовідносин щодо безкоштовної та безоплатної передачі речі, які склалися між позивачем та фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Як вбачається з акта перевірки та наданих позивачем документів, між ТОВ «ПетроНік» та фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 укладено договори купівлі-продажу та поставки.

За цими договорами позивач прийняв на себе зобов'язання передати транспортні засоби у власність, а фізичні особи - сплатити за них вказану в договорах вартість транспортних засобів протягом певного строку.

Однак, згодом між позивачем та фізичними особами було укладено додаткові угоди, згідно яких транспортні засоби передаються фізичним особам без передачі права власності, оскільки приймаються ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на відповідальне зберігання з оформленням особистих зобов'язань нести повну матеріальну відповідальність.

Передані транспортні засоби обліковуються на ТОВ «ПетроНік» на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» згідно наданої позивачем оборотно-сальдової відомості та картки рахунку 023 за період з 01 січня 2011 року по 26 вересня 2012 року.

За змістом наданих позивачем договорів та додаткових угод до них не передбачено безоплатної передачі прав власності на транспортні засоби громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Статті 509, 526, 655, 656, 692-695 Цивільного кодексу України визначають поняття зобов'язання та підстави його виникнення, загальні умови виконання зобов'язання, положення про договір купівлі-продажу та умови оплати за договором купівлі-продажу, відповідно до яких обов'язок покупця сплатити за товар виникає на підставі юридичного факту - підписаного сторонами договору.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 укладено саме договори купівлі-продажу транспортних засобів. Разом з цим, до оплати фізичними особами у повному обсязі вартості транспортних засобів останні знаходяться на їх відповідальному зберіганні та одночасно обліковуються у ТОВ «ПетроНік» на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

За таких даних, відсутні будь-які підстави вважати, що транспортні засоби ТОВ «ПетроНік» передані ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 безкоштовно.

При цьому відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не наведено інші посилання, які б свідчили про домовленість позивача та громадян ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про безоплатну передачу транспортних засобів, індивідуально призначених для кожного з цих громадян, а також не надано доказів, що підтверджують факт передачі транспортних засобів за цією домовленістю, які відповідачем можуть визначатися як додаткове благо, що отримано платником податку на доходи фізичних осіб та підлягає оподаткуванню і перерахуванню в бюджет податковим агентом.

Правовідносини позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані як платники податків та сплачують податки за спрощеною системою оподаткування, склалися в межах договорів купівлі-продажу від 13 грудня 2011 року № 13/12-3 та від 03 січня 2012 року № 03/01 і додаткових угод від 13 грудня 2011 року та 03 січня 2012 року відповідно.

На підставі договорів та додаткових угод за актом приймання-передачі від 13 грудня 2011 року ФОП ОСОБА_3 прийнято на відповідальне зберігання 3 трактори моделі 824, ФОП ОСОБА_4 03 січня 2012 року прийнято на відповідальне зберігання колісний трактор для сільськогосподарських робіт. Передача на відповідальне зберігання підтверджена позивачем оборотно-сальдовою відомістю та карткою обліку по рахунку 023.

Реєстрація ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як фізичних осіб-підприємців, відповідачем не заперечується.

В акті перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок, що позивачем у правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 порушено ст. 164 та п. 167.1 ст.167 ПК України в частині оподаткування їх підприємницького доходу та сплатою податку податковим агентом за ставкою, передбаченою для доходів, нарахованих за трудовими та цивільно-правовими договорами - 15 % та 17 %.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 177.1 та п. 177.5 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Зі змісту наведеної норми податкового законодавства вбачається, що фізичні-особи підприємці є самостійними платниками податків та зборів, а тому позивач не є податковим агентом ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 в розумінні п. 162.1 ст. 162 ПК України, що виключає можливість нарахування та сплати ТОВ «ПетроНік» податку на доходи фізичних осіб за названих підприємців.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем неправомірно констатується факт отримання ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 безоплатної передачі транспортних засобів - додаткового блага, доходу, за аналогією з правовідносинами з фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про що зазначено вище.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок нарахуванням та сплати податку з доходів фізичних осіб, а тому прийняте Каховською ОДПІ Херсонської області ДПС податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року за № 0000751702 є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «ПетроНік» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: