Постанова № 36555530, 18.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ18 грудня 2013 р. Справа № 804/15832/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача Сидорової О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Дніпропетровськ" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр - Дніпропетровськ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення - рішення № 0005131510 від 16.07.2013 року Дніпропетровської міжрайонної Державно податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС та стягнення на користь позивача судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток. В ході перевірки було встановлено порушення термінів подання податкової звітності з податку на прибуток. За результатами перевірки було складено акт № 126/1541/364410/6 від 02.07.2013 року. В ході адміністративного оскарження зазначеного акту, податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення , згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних піприємств за штрафними санкціями на суму 170,00 грн. Не погоджуючись із висновками податкового органу позивач зазначив, що на позивача поширюються положення аб. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо щомісячної сплати авансових внесків, відповідно базовим податковим (звітним ) періодом згідно п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу Україниє календарний рік, а тому обов'язку щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 року Товариство не мало, а тому податкове повідомлення - рішення прийнято з порушеннями норм діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання 18.12.2013 року не з'явився, був повідомлений належним чином. Надав до суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр- Дніпропетровськ» було зареєстроване 31.08.2009 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

18 лютого 2013 року позивачем було подано до податкового органу податкову уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, згідно якої ТОВ «Автоцент- Дніпропетровськ» задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності.

02 липня 2013 року головним державним податковим ревізором інспектором адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби Распутньою Л.М. проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Автоцентр - Дніпропетровськ » з податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт № 126/1541/364410/6 «про несвоєчасне подання», за висновками якого позивачем порушено п.п.49.18.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Не погоджуючись з висновками перевірки позивач 12 липня 2013 року подав до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення на акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 02.07.2013 року № 125/1541/36640211.

16 липня 2013 року податковий орган прийняв податкове повідомлення- рішення № 0005131510, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 0,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн.

17 липня 2013 року листом № 12117/10/18.1-08 позивачеві було направлено податкове повідомлення - рішення від 16.07.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр - Дніпропетровськ» направило скаргу на податкове повідомлення - рішення від 16.07.2013 року № 0005131510 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області .

Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області 17.09.2013 року прийняло рішення про результати розгляду скарги № 2512/10/04-36-10-04-09, яким залишено без задоволення скаргу та податкове повідомлення - рішення від 16.07.2013 року № 0005131510 - без змін.

27 вересня 2013 року позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення до Міністерства доходів і зборів України.

Міністерство доходів і зборів України розглянувши скаргу товариства прийняло рішення № 13313/6/99-99-10-01-15 від 16 жовтня 2013 року , яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало ненадання позивачем до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємствза 1 квартал 2013 року.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 49.18.1. , 49.18.2. , 49.18.3. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України ,податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Абзацем 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено , що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

За приписами абзацу 8 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Стаття 152 визначає порядок обчислення податку. Відповідно до 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу; звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 155 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року; у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду; якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації; для виробників сільськогосподарської продукції, зареєстрованих як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 152.9.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд доходить до висновку, що для виникнення у платника податків обов'язку подавати до контролюючого органу декларації за 1 піврічча, 3 квартали та рік повинна мати місце сукупність певних обставин, зокрема відсутність прибутку або збиткова діяльність за результатами минулого податкового року та отримання прибутку за результатами 1 кварталу даного податкового року. В свою чергу Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платника податку подавати декларацію з 1 квартал звітного (податкового) року, а визначений лише обов'язок для певної категорії платників податку податкову декларацію за 1 піврічча, 3 квартали та рік.

Отже, позивач, задекларував за 2012 рік збиткову діяльність за результатами 1 кварталу 2013 року також не було позитивним значення прибутку, тому товариство не мало за обов'язок подавати до контролюючого органу звітну декларацію за 1 квартал 2013 року, відповідно податковий орган не правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр - Дніпропетровськ» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 172,06 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр - Дніпропетровська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005131510 від 16.07.2013 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр - Дніпропетровськ» 172,06 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська