Постанова № 36555343, 18.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2013 року № 826/17364/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дока України Т.О.В.»до проКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, стягнення з державного бюджету коштів. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока України Т.О.В.» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: №100250000/2013/600065/2 від 07.06.2013, №100250000/2013/600086/2 від 11.06.2013, №100250000/2013/600226/2 від 20.06.2013 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені товарів №100250000/2013/01007 від 07.06.2013, №10250000/2013/01029 від 11.06.2013, №100250000/2013/01179 від 26.06.2013; стягнення з Державного бюджету 115789,77грн.

Ухвалою суду від 06.11.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 21.11.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та підприємством «Doka Polska Sp.z.o.o.» (Польща) (надалі Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-4/2013 від 13 березня 2013 (надалі Контракт), відповідно до умов якого нерезидентом здійснювалась поставка позивачу в Україну нового опалубкового матеріалу та такого, що було у використанні торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник «Doka Indastrie GmbH») (надалі - Товар).

Відповідно до п.1.2. Контракту точне найменування Товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі, який є невід'ємним додатком до даного Контракту, на кожну поставку окремо.

Пунктом 3.2. Контракту передбачено проведення сторонами Контракту платежів в Євро, а умови оплати, згідно п.3.1 передбачають переказ коштів за Контрактом протягом 90 днів з дати, вказаної на товарних інвойсах.

Пунктом 4.1. Контракту визначено поставку Товару на умовах СРТ, ЕXW чи FСA, використовуючи прийняті умови «ІНКОТЕРМС 2010» Міжнародної торгової палати.

В межах виконання вказаного Контракту, позивач здійснював імпорт Товару в Україну на умовах EXW згідно інвойсів: №289039517 від 04.06.2011 (надалі - інвойс №1); №289039538 від 07.06.2013 (надалі - інвойс №2); №289039627 від 21.06.2013 (надалі -інвойс №3) партії Товару загальною фактурною вартістю в розмірі:

за інвойсом №1 - 14 248,75EUR (Євро);

за інвойсом №2 - 12 892,46EUR (Євро):

за інвойсом №3 - 11146,27EUR (Євро).

Як зазначає позивач, митним брокером ФОП ОСОБА_1, діючим на підставі Договору про надання послуг з декларування та митного оформлення майна та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України від 02.11.2012 в інтересах позивача одночасно з митною декларацією за кожним інвойсом було надано пакет документів, які, на думку декларанта, підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема:

- МД від 07.06.2013 №100250000/2013/059444 (за інвойсом №289039517 від 04.06.2013);

- МД від 10.06.2013 №100250000/2013/059683 (за інвойсом №289039538 від 07.06.2013);

- МД від 25.06.2013 №1000250000/2013/061467 (за інвойсом №289039627 від 21.06.2013)

- зовнішньоекономічний Контракт купівлі-продажу №ІМ-4/2013 від 13 березня 2013;

- інвойси №289039517 від 04.06.2013, №289039538 від 07.06.2013, №289039627 від 21.06.2013;

- Договір №1 від 27.08.2012 на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні, укладений між «ТОВ «Дока Україна Т.О.В.» і ПП «Київтрансбуд XXI»;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) по кожному інвойсу: №818650 від 04.06.13 (за інвойсом №1); №0027418 від 07.06.2013 (за інвойсом №2); №130813 від 21.06.2013 (за інвойсом №3).

- Довідка про транспортні витрати по кожному інвойсу із калькуляцією транспортних

витрат: №07-06/2013 від 07.06.2013р.; №10-06/2013 від 10.06.2013; №25-06/2013-1 від 25.06.2013;

- Міжнародні товарно-транспортні накладні (MRN) із зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України: №13PL3310101-0079473 від 04.06.13; №13PL331010E0082345 від 07.06.13; №13PL331010E0092101 від 21.06.13.

На думку позивача, подані документи чітко ідентифікували оцінюваний Товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну Товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість Товарів за ціною договору.

За результатами розгляду поданих документів, відповідач-1 направив декларанту позивача електронне повідомлення, вказавши при цьому на виявлені у документах розбіжності (не подано транспортний (перевізний) документ. Одночасно, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

В трьох випадках митного брокера ОСОБА_1 було ознайомлено з вказаним переліком та проведено процедуру консультації з ним. Як зазначив представник відповідача та не спростовано позивачем, Декларант повідомив про те, що на даний момент не має можливості надати додаткові документи, що підтверджується його особистим підписом на витягах з електронних повідомлень. Оскільки вказані обставини сторонами не заперечується, судом не

витребовувалось документальне підтвердження обставин ознайомлення митного брокера з необхідністю надання додаткових документів.

У зв'язку з викладеним, митну вартість ввезених товарів було самостійно скориговано відповідачем-1 за шостим (резервним) методом.

Таким чином, після проведення процедури консультацій, Відповідачем-1 прийнято за кожною митною декларацією оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів: №100250000/2013/600065/2 від 07.06.2013, №100250000/2013/600086/2 від 11.06.2013, №100250000/2013/600226/2 від 26.06.2013 та оформлено Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення: №100250000/2013/01007 від 07.06.2013; №100250000/2013/01029 від 11.06.2013, № 100250000/2013/01179 від 26.06.2013.

Оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Стосовно рішення про коригування митної вартості від 26.06.2013 №100250000/2013/600226/2 на товар «форми для лиття мінеральних матеріалів, що були у використанні», який випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 26.06.2013 №100250000/2013/061547, слід звернути увагу та таке.

Згідно з експертним висновком Київської торгово-промислової палати від 06.09.2013 №Ц-581/2 в процесі вартісного аналізу експертом розглядалась інформація, отримана від фірми-виробника «Doka Industrie GmbH» (Австрія).

Експертом здійснено вартісний аналіз товару на підставі наданих при митному оформленні документів з посиланням виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо на ТОВ «Дока Україна Т.О.В.», а не на кон'юнктуру ринку в цілому.

При цьому, експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари.

Відтак, даний експертний висновок прийнято контролюючим органом до уваги в якості довідкової інформації, однак не сприйнято як належний доказ підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту.

Відповідно до додаткової угоди №1 до контракту, остання датована 01.03.2013, хоча сам контракт купівлі продажу №ІМ-4/2013 датований 13.03.2013.

Згідно з листом компанії Doka Industrie Gmbh від 04.06.2013 б/н, прас - лист розроблено виключно для ТОВ «Дока Україна Т.О.В.», тобто прас - лист має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прас листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців, з урахуванням чого такий прас лист не може бути належним доказом визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Щодо рішень про коригування митної вартості від 11.06.2013 №100250000/2013/600086/2 та №100250000/2013/600065/2 від 07.06.2013 на товар «форми для лиття мінеральних матеріалів що були у використанні», суд зазначає наступне.

У декларації митної вартості від 10.06.2013 №100250000/2013/059683 та №100250000/2013/059444 від 07.06.2013 у графі 9(a) декларантом зазначено, що особи - взаємопов'язані між собою.

Відповідно до частини 1 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 5 статті 54 Кодексу орган доходів та зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, посадовою особою митниці запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з частинами 3 та 4 статті 53 Кодексу шляхом надіслання електронного повідомлення, а саме: транспортні (перевізні) документи; виписку з бухгалтерської документації; прас - лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що

стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларант ознайомився з переліком додаткових документів у встановленому порядку.

Враховуючи те, що декларантом не надано додаткових документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, орган Міндоходів та зборів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів на підставі наявної інформації про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

При цьому, згідно з експертним висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 28.08.2013 №Ц-538/3, експертом оцінювалась виключно інформація, отримана від фірми виробника імпортованого товару. Даний експертний висновок містить посилання виключно на цінову політику фірми - виробника, орієнтовану безпосередньо на позивача по справі, а не на кон'юнктуру ринку в цілому. Експертом не здійснено аналізу цін на аналогічні (подібні) товари.

Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідача, позивачем для аналізу цін на товари надано додаток до інвойсу від 07.06.2013 №289039538, який до Київської регіональної митниці не надавався.

Суд погоджується з твердженням представника контролюючого органу щодо неналежного виконання позивачем вимоги митного органу в частині надання розрахунку ціни (калькуляції) на імпортований товар, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявний лист фірми «Doka Industri Gmbh» (Австрія) від 28.02.2013, згідно з яким калькуляція цін та вартості виробництва є комерційною таємницею та не може бути розголошена третім особам. Не заперечуючи право виробника на захист своєї комерційної таємниці, суд звертає увагу на те, що отримані відомості про митну вартість товару не можуть використовуватись в інших цілях. Крім цього, витребуваний митницею розрахунок ( калькуляція) мала бути адресована підприємству, яке створене безпосередньо самим "Doka Industri Gmbh", а не третім особам.

На підтвердження висновку суду про істотне значення вищевказаних документів для перевірки правильності задекларованої вартості свідчать також положення п. 2.3 контракту, відповідно до якого продавець продає покупцю опалубковий матеріал по заниженій ціні. Ціна залежить від строку експлуатації та фактичного стану матеріалу. Ціна на матеріал, що був у використанні, є нижчою від вартості нового опалубкового матеріалу від 1 до 80%.

Також, суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надавались до суду виписки з бухгалтерської документації, а також банківські платіжні документи, які з огляду на пункт 3.1 Контракту могли бути в наявності позивача.

Підсумовуючи викладене, суд відзначає, що згідно наданих позивачем до матеріалів справи Довідок про транспортні витрати, які видані ПП «Київтрансбуд ХХІ», дані документи містять в собі графу «інші витрати», втім, під час розгляду справи позивачем не надано пояснень з приводу цілей та напрямків використання коштів у вказаних сумах, які містяться в графі «інші витрати».

Враховуючи зазначені обставини, відсутність більшості витребуваних додаткових документів, враховуючи всі обставини поставки, суд вважає, що коригування митної вартості відповідачем проведено правомірно.

Частиною першою та другою ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену митну вартість товару, як того вимагає закон, та враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості на основі додавання (віднімання) вартості не був використаний у зв'язку з тим, що Позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Верховний суд України при розгляді справи аналогічної категорії (визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів), а саме в постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 за позовом відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації прийняті відповідачем у відповідності та у межах чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування у суду немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги, в даному випадку, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович