Постанова № 36554514, 15.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2013 р. (12 год. 52 хв.) Справа №801/8152/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 06.11.2013р.) до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001422202 від 31.07.2013р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, оскаржуване рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн. прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, оскільки позивачем не було допущено порушень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині неведення у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, так як на сигарети в асортименті на загальну суму 8840,50 грн. ф/о-підприємець ОСОБА_2 мала усі необхідні документи, які були надані відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 32).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2013р. Головним управлінням Міндоходів в АР Крим була проведена фактична перевірка магазину, що розташований за адресою АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності ф/о-підприємець ОСОБА_2, за результатами якої складено акт фактичної перевірки (реєстраційний номер в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб'єктом господарювання 00810/01/01/22/НОМЕР_2 від 17.07.2013р.; реєстраційний номер в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 0002/01/02/22/НОМЕР_2 від 22.07.2013р.) (а.с. 33).

Згідно із висновками акту встановлено порушення ст. 3 п. 9, п. 12, п.13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Як зазначено у п. 4.3 акту для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті позивачу запропоновано прибути до відповідача 23.07.2013р.

19.07.2013р. позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим заперечення до акту перевірки, які не були взяти до уваги, про що свідчить лист відповідача від 26.07.2013р. № 42/Т/22 (а.с. 12, 14).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» про застосування суми фінансових санкцій (штрафів) від 31.07.2013р. № 0001422202, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20402 грн. (а.с. 15).

Згідно із розрахунком штрафних санкцій за порушення ст. 3 п. 12 (не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації) визначений розмір штрафу 17681 грн. (розмір подвійної вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менш 10нмдг. 8840,50 грн. х 2).

Не погодившись податковим повідомленням-рішенням відповідача в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 17681 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як вже зазначалось, згідно з висновками перевіркою встановлено порушення, зокрема, ст. 3 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Наведене порушення полягло у не веденні у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме сигарет в асортименті на загальну суму 8840,50 грн., про що складена відповідна відомість (а.с. 11).

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (далі Закон № 265) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація від 24.12.2010р. № 1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (в редакції на час виникнення спірних взаємовідносин)відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

В матеріалах справи є трудова угода від 01.07.2013р., яка укладена між позивачем та ОСОБА_3, відповідно до якої ведення бухгалтерського та податкового обліку виконується ОСОБА_3 щоденно - одну годину на добу (а.с.45).

З акту перевірки вбачається, що фактична перевірка була проведена в присутності лише продавця ОСОБА_4, та за відсутності самої ф-о/підприємця ОСОБА_2 та уповноваженої на виконання робіт (надання послуг) щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку особи ОСОБА_3

У п. 4.3 акту для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті позивачу запропоновано прибути до відповідача 23.07.2013р.

19.07.2013р. позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим заперечення до акту перевірки до яких були додані фіскальні чеки про покупку сигарет в асортименті № 30/311/5 від 02.02.2013р. на суму 7107,90 грн., № 30/324/102 від 15.02.2013р. на суму 165,10 грн. та № 30/333/109 від 24.02.2013р. на суму 1825,50 грн.

В матеріалах справи є витяг з книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особі-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, в якій відображені фіскальні чеки про покупку сигарет в асортименті № 30/311/5 від 02.02.2013р. на суму 7107,90 грн., № 30/324/102 від 15.02.2013р. на суму 165,10 грн. та № 30/333/109 від 24.02.2013р. на суму 1825,50 грн. (а.с. 53-56).

Зазначені вище чеки про покупку сигарет на загальну суму 8840,50 грн. були досліджені під час розгляду справи, копії залучені до матеріалів справи (а.с. 15-16).

Наведене дозволяє зробити висновок, що позивач вів Книгу обліку доходів і витрат та мав підтверджуючі документи щодо походження товару.

Крім того, до 23.07.2013р. (запропонованої дати у п. 4.3 акту для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті) позивачем до заперечень на акт перевірки були надані документи щодо фактів, викладених в акті, а саме чеки, що свідчать про облік товарних запасів за місцем їх реалізації (а.с. 14).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доказами, наявними у матеріалах справи спростовуються висновки, викладені в акті перевірки щодо не ведення позивачем у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме сигарет в асортименті на загальну суму 8840,50 грн., що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У ч. 1 ст. 69 КАС України наведено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач у порядку ст. 71 КАС України не надав доказів, що спростовують доводи позивача стосовно відсутності порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, враховуючи, що зазначені у акті перевірки порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" спростовуються матеріалами справи, суд вважає, що спірне рішення в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 17681,00 грн. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001422202 від 31.07.2013р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн. є протиправним.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001422202 від 31.07.2013р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 175,45 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2013 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 20.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0001422202 від 31.07.2013р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 17681,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати з сплати судового збору в розмірі 175,45 грн. (сто сімдесят п'ять грн. сорок п'ять коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.