Постанова № 36552777, 17.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/16306/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Фросіні С.Ю. за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника відповідача - Фадєєва Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованих та протиправних податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 року за номерами 0000301702 та 172000029.

Позивач, вважає висновки податкового органу в акті перевірки протиправними і безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства, оскільки господарські правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин, позивач просив суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000301702 від 27.06.2013 року про збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичним особам за результатами річного декларування на 142 555,69 грн., в тому числі 115623,56 грн. основного зобов'язання та 26 932,13 грн. штрафних санкцій;

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 172000029 від 27.06.2013 року про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 137 552 грн., в тому числі 112 434 грн. основного зобов'язання та 25 118 грн. штрафних санкцій;

- зобов'язати ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити у відповідності до показників, визначених у податкових деклараціях ФОП ОСОБА_4 (інн. НОМЕР_2) за лютий 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р. відомості в АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Імпульс» та сум податкових зобов'язань по контрагентам ТОВ «Система Аптек «Лінда Фарм», ТОВ «Стіль Д», ТОВ «Лотос Трейд», ТОВ «Юкей Груп» за період лютий 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р.;

- стягнути з державного бюджету на його користь судовий збір.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та зменшили їх, просили суд: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000301702 від 27.06.2013 року про збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичним особам за результатами річного декларування на 142555,69 грн., в тому числі 115 623,56 грн. основного зобов'язання та 26 932,13 грн. штрафних санкцій та № 172000029 від 27.06.2013 року про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 137 552 грн., в тому числі 112 434 грн. основного зобов'язання та 25 118 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За наслідками перевірки, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року за номерами 0000301702; 172000029, які є цілком вірними та законними, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в Управлінні державної реєстрації Дніпропетровської міської ради отримав свідоцтво про державну реєстрацію 23.03.2001 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі №222401700000517. На податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області перебуває з 23.03.2001 р. за номером 8116.

Судом також встановлено, що у період з 12.04.2013 року по 25.04.2013 року, на підставі наказу від 01.04.2013 року за № 433, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки був складний акт від 08.05.2013 р. №1467/172/НОМЕР_2.

Згідно висновків акту перевірки від 08.05.2013 р. встановлені наступні порушення:

- абз.4 п.п.5.3.9, п.п.5.3.1, п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97), ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (розділ ІV), п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV зі змінами та доповненнями та п.177.2, п.177.4 ПКУ №2755 зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 в частині завишення суми валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, які враховуються при обчисленні оподаткованого доходу на суму 696 865,75 грн., у т.ч. по періодам:

2010 рік - 52 643,05 грн.;

2011 рік - 40 000 грн.;

2012 рік - 604 222,70 грн.

-абз.2 ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 в частині заниження суми оподаткованого доходу за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, у розмірі 696 865,75 грн. у т.ч. по періодам:

2010 рік - 52 643,05 грн.;

2011 рік - 40 000 грн.;

2012 рік - 604 222,70 грн.

-п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.03 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами та доповненнями, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.2 п.177.4 ст.177 ПКУ №2755, зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 115 623,56 грн., у тому числі по періодам:

2010 рік - 7 895,04 грн.;

2011 рік - 6 049,86 грн.;

2012 рік - 101 678,66 грн.

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 не включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 3 865 грн., яка підтверджена податковими накладними, у тому числі по періодам:

-березень 2011 року на суму 3 865 грн.

-п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, ФОП ОСОБА_4 включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 108 569 грн., яка не підтверджена податковими накладними, у тому числі по періодам:

-липень 2010 року на суму 8 100 грн.;

-жовтень 2012 року на суму 30 000 грн.;

-листопад 2012 року на суму 40 216 грн.;

-грудень 2012 року на суму 30 252 грн.

-в порушення п.19.2 «б» ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст.51 гл.2 та п.п. б п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4 в розрахунку за ф.1 ДФ не відображено суми сплаченого доходу фізичним особам-підприємцям за отримані ТМЦ по коду «42» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 по коду «157» за період 01.01.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 279 490,76 грн., у тому числі по періодам:

-1 кв. 2010 року - 9 550,76 грн.;

-3 кв. 2010 року - 950 грн.;

-2 кв. 2011 року - 40 000 грн.;

-1 кв. 2012 року - 5 200 грн.;

-2 кв. 2012 року - 74 540 грн.;

-3 кв. 2012 року - 44 250 грн.;

-4 кв. 2012 року 105 000 грн.

-пп.19.1 «а» ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV, зі змінами та доповненнями, встановлено за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 неведення обліку доходів та витрат, за встановленою формою - книга ф.№10, ведення якої передбачено п.1, п.2 «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», який затверджено Постановою КМУ від 26.09.2001 №1269.

-ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України» (по правочинах, здійснених ТОВ «Імпульс» з ФОП ОСОБА_4 та з підприємствами покупцями за лютий, квітень, травень 2012 р. - по ланцюгу придбання:

за лютий, квітень, травень 2012 року:

-ТОВ «Імпульс» (код за ЄДРПОУ 32857162)

по ланцюгу реалізації покупцям, а саме:

за лютий 2012 року:

- ТОВ «Система аптек «Лінда Фарм» іпн 319444504632;

- ТОВ «Стіль Д» іпн 32014804658;

- ТОВ «Лотос Трейд» іпн 347898108277;

- ТОВ «Юкей Груп» іпн 372757304628.

за квітень 2012 року:

- ТОВ «Система аптек «Лінда Фарм» іпн 319444504632;

- ТОВ «Стіль Д» іпн 32014804658;

- ТОВ «Лотос Трейд» іпн 347898108277;

- ТОВ «Юкей Груп» іпн 372757304628.

за травень 2012 року:

- ТОВ «Система аптек «Лінда Фарм» іпн 319444504632;

- ТОВ «Стіль Д» іпн 32014804658;

- ТОВ «Юкей Груп» іпн 372757304628.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту перевірки від 08.05.2013 р. №1467/172/НОМЕР_2 відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року за № 0000301702 про збільшення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичним особам за результатами річного декларування на 142 555,69 грн., в тому числі 115 623,56 грн. основного зобов'язання та 26 932,13 грн. штрафних фінансових санкцій та за № 172000029 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 137 552 грн., в тому числі 112 434 грн. основного зобов'язання та 25 118 грн. штрафних фінансових санкцій.

Позивач не погодився із висновками даного акта перевірки та 15.08.2013 року подав скаргу на дії посадових осіб щодо проведення документальної планової виїзної перевірки від 08.05.2013р. №1467/172/НОМЕР_2 та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень. Скарга була обґрунтована тим, що перевірка фактично не проводилась, документи до перевірки інспекторами навіть не запитувались.

Після чого, відповідач листом №4517/7/04-36-10-04-09 повідомив позивача про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та 05.09.2013 року надав позивачу запит №19901/04-62-17-2 про надання пояснень та їх документального підтвердження. Позивачем на виконання запиту було надано до перевірки документи, що підтверджується супровідними листами від 08.05.2013 р., від 20.05.2013 р., від 22.05.2013 р., від 13.08.2013 р., від 15.08.2013 р., від 20.08.2013 р.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 25.09.2013 року по 01.10.2013 року, на підставі наказу від 25.09.2013 року за № 495, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки був складний акт перевірки від 02.10.2013 р. №614/173/НОМЕР_2.

Згідно висновків акту перевірки від 02.10.2013 р. №614/173/НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_4 встановлені тіж самі порушення, які знайшли своє відображення у зазначеному вище висновку акту перевірки від 08.05.2013 р. №1467/172/НОМЕР_2.

Позивач, пов'язує порушення своїх прав з прийнятими ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2013 року за номерами 0000301702; 172000029.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

За перевіряємий період відповідачем у акті перевірки було вказано, що позивачем було безпідставно включено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Таурус Голд» в сумі 331 010,92 грн.

Так, в акті перевірки висновки щодо даного порушення ґрунтуються на довідці №300/172/НОМЕР_2 від 09.11.2012 р. «Про результати проведення господарських відносин із платником податків ТОВ «Таурус Голд» за період липень, вересень 2012 року».

Разом із цим у довідці, витяг якої наведено в акті перевірки, зазначено, що ТОВ «Таурус Голд» має ознаки фіктивності, діяльність підприємства спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів.

Так, висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Таурус Голд» через те, що його діяльність фактично не була перевірена податковими органами є безпідставним.

Разом із цим судом встановлено, що за договорами, які відповідач визнав фактично не здійсненими, здійснено фактичне постачання товару, що підтверджується відповідними виписаними рахунками-фактурами, складеними та підписаними актами приймання-передачі товарів, видатковими/прибутковими накладними та податковими накладними виписаними у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Товари, які були придбані у постачальників за договорами, в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності для отримання доходу, про що свідчать дані визначені в деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за відповідні періоди.

Декларації з податку на прибуток позивача за 2012 рік свідчать про те, що діяльність позивача спрямована на одержання прибутку, акти приймання-передачі товарів, банківські виписки підтверджують те, що вартість їх подальшої реалізації більше ніж вартість їх придбання, що в свою чергу свідчить про мету отримання прибутку.

Таким чином, висновки відповідача, щодо відсутності у позивача мети спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків при укладанні договорів з ТОВ «Таурус Голд» є безпідставною, оскільки позивачем придбані товари були придбані, оплачені, використані у своїй господарській діяльності для отримання доходу, а суми доходу обкладені податком, та податки сплачені.

Разом із цим відповідачем також було встановлено, неправомірне включення до складу витрат суми документально не підтверджені у розмірі 323 712,54 грн., в тому числі:

- 243 656,76 грн. - відсутність первинних документів по контрагентам ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9;

- 80 055,78 грн. - не відображені в первинному обліку.

Суд приходить до висновку, що всі первинні бухгалтерські та платіжні документи по контрагентам ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 позивачем до перевірки були надані, що підтверджується супровідним листом від 20.08.2013 р. до скарги №2496/10/с від 15.08.2013 р. Грошові кошти у розмірі 80 055,78 грн. були сплачені позивачем до бюджету, як сплату податку на додану вартість у 2012 році.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 ПК України, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом III пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6. - 138.9., підпунктами 138.10.2. - 138.10.4. пункту 138.10, пунктом 138.11.

Підпунктом 138.10.4. пункту 138.10. статті 138 ПК України до інших операційних витрат віднесено зокрема суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Таким чином, відповідачем безпідставно було виключено суму валових витрат у розмірі 323 712,54 грн. за період 2010 - 2012 роки.

Відповідачем в акті перевірки встановлено порушення абзацу 3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення позивачем суми валових витрат у 2010 році у розмірі 42 142,29 грн. по включенню вартості ПММ на загальну суму 36 548,08 грн. та товарно-експедиторські послуги на загальну суму 5 594,21 грн.

Суд дійшов висновку, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки до складу валових витрат витрати з придбання паливно-мастильних матеріалів позивачем було включено 14 437,50 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як встановлено реєстраційними документами позивача та підтверджено відповідачем в акті перевірки, видами господарської діяльності позивача визначено оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно наказів позивача №7/09-к від 28.12.2009 р. та №8/09-к від 29.12.2009 р. господарська діяльність позивача обслуговується автомобільними транспортами ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_3 та Форд Транзит, державний номер НОМЕР_4.

Отже, позивачем було правомірно віднесено суму 14 437,50 грн. з придбання паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат.

Також, позивачем до складу валових витрат було віднесено витрати зі сплати податку на додану вартість у розмірі 27 918 грн.

У відповідності до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993р. №12 було затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно додатку №7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету.

В 2010 році позивачем було перераховано до бюджету 27 918 грн. податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, позивачем правомірно було включено до складу валових витрат у 2010 році суму у розмірі 27 918 грн. зі сплати ПДВ.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б)дата відвантаження товарів.

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Так, позивачем було укладено договір від 01.06.2010 р. №10610/ВА з контрагентом ТОВ «Український Рітейл». ТОВ «Український Рітейл» в лютому 2011 р. здійснило поставку товару на загальну суму 57337,32 грн., в тому числі 9 556,23 грн. - ПДВ.

20 квітня 2011 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 р., в якій нараховано податкових зобов'язань на суму 19 055 грн.

До податкової декларації за березень 2011 року згідно діючого законодавства позивачем було сформовано та подано Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, відповідно до якої позивач включив до податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ «Український Рітейл» (іпн 346043805625) суму 9 556,23 грн.

За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно не включено у березні 2011 р. до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 3 865,00 грн. спростовується первинними документами та поданою податковою звітністю, яка прийнята відповідачем.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки визначено, що позивачу 24.04.2013 р. були вручені листи від 24.04.2013 р. № 9325/10/17-222, від 16.04.2013 р. № 8494/10/17-222 з вимогою про надання для перевірки документів, пов'язаних з веденням господарської діяльності, у т.ч. документи щодо формування податкового кредиту у розрізі контрагентів ТОВ «Шоковіта, ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Супутник».

Так позивачем до перевірки були надані документи щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Шоковіта, ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Супутник» разом із супровідним листом від 20.08.2013 р. (вх.№ 2581/10/с).

Згідно із ст..198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Наявність договору, документів первинного обліку та документів, що свідчать про розрахунок є, доказом того, що поставка товару відбулася.

Відповідно до статті 201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В момент постачання/оплати товарів ТОВ «Шоковіта, ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Супутник» були виписані податкові накладні, оформлені належним чином. Разом із цим на момент оформлення податкових накладних ТОВ «Шоковіта, ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Супутник» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Так, з матеріалів справи вбачається:

- період взаємовідносин позивача з ТОВ «Шоковіта» - жовтень 2012 р., а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Шоковіта» анульовано 11.06.2013 року з власної ініціативи платника ПДВ;

- період взаємовідносин позивача з ТОВ «Будбізнеспром-Т» - грудень 2012 р., свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будбізнеспром-Т» анульовано не було;

- період взаємовідносин позивача з ТОВ «Супутник» - листопад 2012 р., а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Супутник» анульовано 11.06.2013 року з власної ініціативи платника ПДВ.

У відповідності до пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.9. статті 201 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту не дає податкова накладна, яка була складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Тобто, наявність податкової накладної, оформленої належним чином, дає право на податковий кредит.

Згідно пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 108 569 грн., що підтверджено первинними документами, а у відповідача не було підстав для зменшення податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Разом із цим, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Імпульс» було укладено договір №03/05-2 від 03.05.2010 р., за яким ТОВ «Імпульс» (продавець) передає у власність позивача (покупцю) товар за накладною, а покупець приймає його та оплачує.

В акті перевірки відповідач робить висновки про те, що фактичного здійснення господарської операції по придбанню позивачем товару у ТОВ «Імпульс» не було, з іншого боку, зазначає, що придбані у ТОВ «Імпульс» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, передбаченої статутом, реалізовані покупцям ТОВ «Система Аптек «Лінда Фарм», ТОВ «Стіль Д», ТОВ «Лотос Трейд», ТОВ «Юкей Груп».

За таких обставин, відповідачем були зроблені висновки, які суперечять один одному.

Як вбачається з акту перевірки позивач під час вчинення правочину з ТОВ «Імпульс» не дододержувався вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемним, доказом чого виступає акт про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Імпульс» №802/224/32857162 від 17.04.2013 р. по взаємовідносинам цього підприємства зі своїми контрагентами.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У п.18 постанови від 6 листопада 2009 року №9 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Більш того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Декларація з податку на прибуток за 2012 р. та декларації з ПДВ за 2012 р. свідчить про те, що діяльність позивача спрямована на одержання прибутку.

Таким чином, позивачем було правомірно включено у лютому 2012 року до податкових зобов'язань з ПДВ суму 42 634 грн. та податкового кредиту суму у розмірі 37815 грн., у квітні 2012 року до податкових зобов'язань з ПДВ суму 58 436 грн. та податкового кредиту суму у розмірі 54 782 грн., у травні 2013 року до податкових зобов'язань з ПДВ суму 44 649 грн. та податкового кредиту суму у розмірі 25 380 грн.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року за номерами 0000301702; 172000029 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року за номерами 0000301702; 172000029, прийняті Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.