Ухвала суду № 36552050, 25.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/10430/13-ц Провадження № 22-ц/795/2909/2013 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі Герасименко Ю.О.,

за участю: відповідача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.12.2013 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задоволено частково, ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог або змінити рішення та зменшити розмір стягнутих аліментів.

Доводи скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Рішення суду не поліпшує матеріальне забезпечення дитини, а навпаки, погіршує.

Апелянт в скарзі зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд не врахував, що відповідачка до 13 років самостійно виховувала спільного з позивачем сина, що добровільно дала згоду на визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з батьком, суд в повній мірі не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_1 має ряд тяжких захворювань, які потребують грошових витрат для лікування.

Вказує, що судом не враховано те, що позивачем не вирішено питання припинення своїх аліментних зобов'язань згідно виконавчого листа № 2-1316/2005 виданого на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.04.2005 року, відповідно до якого з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2).

Згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.09.2013 року місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 визначено з батьком ОСОБА_3 (а.с.3-4). На даний час неповнолітній ОСОБА_4 проживає з батьком, що відповідач не оспорює.

Згідно з довідкою ДПІ у м. Чернігові (а.с. 18, 19) позивач ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем. Сума його доходу за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року склала 17 600 грн.

Відповідачка працює в музичній школі №1 ім. Вільконського при Управлінні культури Чернігівської міської ради, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 21-22), та отримує заробітну плату, середньомісячний розмір якої становить 3 111,10 грн. (а.с. 20). Відповідач має ряд хронічних захворювань і потребує періодичного лікарського огляду (а.с. 44).

Задовольняючи частково позовні вимоги, а саме стягуючи з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище та стан здоров'я платника та одержувача аліментів, відсутність у відповідача інших аліментних зобов'язань, що узгоджується з положеннями ст.ст. 182, 183 СК України.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, так як судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи положення ст. 191, 180, 182 СК України та виходячи із сукупності обставин справи, зважаючи на засади виваженості, розумності та справедливості, апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка.

Не спростовують правильності висновків суду і доводи апеляційної скарги, щодо не врахування судом першої інстанції, що не вирішено питання припинення аліментних зобов»язань позивача, згідно виконавчого листа № 2-1316, оскільки нормами сімейного законодавства передбачено право на стягнення аліментів того з батьків дитини, з ким вона проживає, крім того кожен із батьків несе однаковий обов'язок утримувати неповнолітню дитину.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ст. 11 ЦПК України, зазначивши в рішенні про відсутність вимог в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_3, та розглянув справу в межах заявлений вимог.

Інші доводи, а саме, що суд не врахував, що відповідачка до 13 років самостійно виховувала спільного з позивачем сина, що добровільно дала згоду на визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з батьком, що ОСОБА_1 має ряд тяжких захворювань, які потребують грошових витрат для лікування не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: