Ухвала суду № 36552047, 23.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7905/13-ц Провадження № 22-ц/795/2792/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.

при секретарі - Герасименко Ю.О.,

за участю: сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.11.2013 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, задоволено повністю, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим в розумінні ст. 213 ЦПК України, прийнято внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В скарзі апелянт зазначає, що факт наявності родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_3 є недоведеним, з огляду на те, що цей факт ґрунтується перш за все на показаннях свідків, а також жодного письмового доказу на підтвердження такого факту в матеріалах справи не має.

Вказує, що як на момент розгляду справи, так і на момент смерті, ОСОБА_3 не була власницею навіть частини будинку АДРЕСА_1, оскільки вона належним чином не зареєструвала право власності на нерухоме майно згідно ч. 2 ст. 1299 ЦК України, після померлого ОСОБА_4 Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у померлої ОСОБА_3 право власності на частину спірного будинку не виникло, таким чином суд не мав право визнавати право власності в порядку спадкування на частину будинку за позивачкою, як спадкоємицею ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла спадкодавець ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом про смерть № 3401 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 81). Померла ОСОБА_3 заповіту за життя не залишила.

З рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 за життя набула право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 (а.с. 19).

За життя, ОСОБА_3 належним чином право власності на нерухоме майно не зареєструвала, відповідні правовстановлюючі документи не отримала.

Крім того, померла спадкодавець згідно з ощадною книжкою (а.с. 32) мала грошовий вклад в сумі 2230,60 грн. на рахунку № НОМЕР_1, який було відкрито нею в Деснянському відділенні № 57 Чернігівської області Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 звернулись до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, як рідні діти спадкодавця після смерті ОСОБА_3 (а.с. 73,78).

Задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до вірного висновку про те, що наявні підстави для встановлення факту, що померла ОСОБА_3 є матір»ю ОСОБА_2, а враховуючи наведене, спадкоємцями ОСОБА_3 є син - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_5 у рівних частках по 1/2 спадкового майна, таким чином наявні підстави для задоволення позову в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини грошового вкладу в сумі 1115, 30 грн. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки, судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що за відсутності жодного письмового доказу, факт наявності родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_3 є недоведеним, оскільки підтверджений лише показами свідків, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ст. 256 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає встановленню в судовому порядку.

Обставини на які посилається позивач, підтверджується матеріалами справи, а саме, показами свідків, допитаних в суді першої інстанції, а також свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 24.11.1944 року, де зазначено, що її матір'ю є ОСОБА_5 та паспортом померлої ОСОБА_3 серії НОМЕР_3, виданого 29.10.1996 року Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області, де вбачається, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Карлівка Брагинського району Гомельської області.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, що на момент смерті, ОСОБА_3 не була власницею навіть частини будинку АДРЕСА_1, оскільки вона належним чином не зареєструвала право власності на нерухоме майно згідно ч. 2 ст. 1299 ЦК України, після померлого ОСОБА_4, як це визначено ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки зазначені доводи є довільним тлумаченням норм матеріального права .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право становиться під сумнів або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати їм документа, що засвідчує його право власності.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, і підстав для його скасування не встановлено.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що апелянт не спростував правильності висновків суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: