Ухвала суду № 36551109, 03.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7904/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.Номер провадження 22-ц/788/74/14 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 5

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Криворотенка В. І.,

суддів - Лузан Л. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення спільної часткової власності,-

в с т а н о в и л а:

Звертаючись з позовом ОСОБА_3 просив суд ухвалити рішення, яким припинити право власності відповідачки на 23/100 частини квартири АДРЕСА_1, за що сплатити останній 42 945 грн. компенсації, які він вніс на депозитний рахунок суду та визнати за ним право власності на цю частину квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції сторони перебували у шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.11.2011 року був розірваний (а.с.4-5).

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26.07.2012 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 77/100 частини квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 23/100 частини вказаної квартири (а.с.61-64).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.06.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2013 року, вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні часткою в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9-11, 68-69).

Зазначена двокімнатна квартира складається з житлової площі 27, 6 м2, 1-а кімната 17,3 м2, 2-а кімната 10,3 м2, загальна площа квартири складає 43,90 м2 (а.с. 7-8). Кімнати ізольовані одна від іншої, інші приміщення є приміщеннями загального користування.

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності, передбачених ст. 365 ЦК України, підстав для припинення права власності відповідача на належну їй частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів цілком погоджується.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 21.03.2011р. «Справа «Андрій Руденко проти України» зазначив, що «Суд нагадує, що втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне».

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, про що також обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Посилання апелянта на наявність підстав для припинення права власності ОСОБА_4 на її частку в квартирі, оскільки її частка є незначною, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 365 ЦК України - не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, спірна квартира складається з двох ізольованих одна від іншої житлових кімнат, відповідачці належить 23/100 частин, що складає 6,35 м2 жилої площі від 27,6 м2, інші приміщення є приміщеннями загального користування. А тому відповідачка може проживати в кімнаті площею 10,3 м2.

Позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів та не доведено обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України були б підставою для припинення права ОСОБА_4 на частку в спільному майні. Правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Доводи позивача з приводу того, що відповідачка фактично у спірній квартирі не проживає, витрат на утримання не несе, є безпідставними. Зокрема, як встановлено судом ОСОБА_3 фактично чинить перешкоди ОСОБА_4 у користуванні її часткою в спірній квартирі. Крім того слід зазначити, що рішення Ковпаківського районним суду м. Суми від 04.06.2013 року про вселення відповідачки в спірну квартиру на даний час не виконано.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання апелянта на наявність у відповідачки іншого житла. Останній дійсно на праві спільної сумісної власності належить однокімнатна квартира жилою площею 18,8 м2 АДРЕСА_4 в м. Суми. Іншими співвласниками зазначеної квартири є її сини, які є військовими і по контракту проходять службу в м. Запоріжжя, свого житла не мають, а після закінчення контракту разом з родинами мають намір мешкати в даній квартирі. Даних обставин апелянт не заперечував.

Суд першої інстанції створив всі умови для змагальності процесу, роз'яснював сторонам їх права та обов'язки.

Із всього вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни, чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -