Постанова № 36550030, 08.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 490/8583/13-п 08.01.2014 08.01.2014 08.01.2014

Номер провадження: 33/784/3/14

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 8» січня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

в складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.

за участю секретаря Лі І.К., Богданова Б.Ф.

прокурора Жигануровій А.Н., Височина О.В.

представника Миколаївської митниці Салангіна О.М.

представників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про порушення митних правил за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Миколаївської області та заступника начальника Миколаївської митниці

на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2013 року, якою у відношенні

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Польщі, громадянина Туреччини, капітана т/х «Denizhan Bayraktar», прапор Туреччини, мешканця АДРЕСА_1,

- провадження у справі про вчинення правопорушення за ст. 472 МК України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення (на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).

Постановлено грошові кошти у сумі 157896 грн., перераховані Чорноморським головним морським агентством ( далі - ЧГМА) «Ін-флот» в якості забезпечення штрафу та вартості предметів правопорушення у справі про порушення митних правил, повернути на розрахунковий рахунок ЧГМА «Ін-флот».

Згідно протоколу про порушення митних правил, 9 липня 2013 року, в зоні митного контролю м/п «Миколаїв-морський» в Миколаївському морському торгівельному порту, причал № 6, під час здійснення митного контролю та оформлення вибуття т/х «Denizhan Bayraktar», прапор Туреччини, капітаном вказаного судна ОСОБА_5 задекларовано в переліку суднових припасів від 09.07.2013 року наявність на борту судна 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (мазуту).

У той час, під час митного огляду, у паливних танках вказаного судна виявлено 30,062 тон дизельного пального та 63,288 тон важкого палива (мазуту), тобто на 2,562 тон дизельного пального вартістю 25620 грн., та на 8,888 тон важкого палива (мазуту) вартістю 53328 грн. більше, ніж було задекларовано капітаном ОСОБА_5.

Таким чином, 9 липня 2013 року при здійсненні митного оформлення т/х «Denizhan Bayraktar» капітан судна ОСОБА_5 не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про кількість дизельного пального та важкого палива на борту судна при переміщенні його через митний кордон України

Посадова особа Миколаївської митниці, який склав протокол про порушення митних правил, кваліфікував вище вказані дії ОСОБА_5 за ст. 472 МК України як недекларування товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Мотивуючи прийняте рішення про закриття провадження по справі, суд послався на відсутність допустимих доказів, які б підтверджували викладені в протоколі обставини правопорушення.

Зокрема, суд зазначив, що капітаном т/х «Denizhan Bayraktar» ОСОБА_5 під час вибуття в переліку суднових запасів від 09.07.2013 року задекларовано наявність на борту судна 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (мазуту), і ця обставина визнається усіма учасниками процесу та підтверджується матеріалами справи.

Проте, суд дійшов висновку про відсутність допустимих доказів на підтвердження факту наявності на момент вибуття за межі митної території України на борту т/х судна 30,062 тон дизельного палива та 63,288 тон важкого палива (мазуту). За висновками суду, такими доказами неможливо визнати дані, що містяться в акті проведення замірів паливних танків (а.с. 9, 10) та у акті проведення замірів паливних танків (а.с.11,12). Як зазначив суд, чинним законодавством України, зокрема МК України та Інструкцією «Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», затвердженою наказом Держмитслужби України від 19.09.2004 року за № 678, складання таких актів не передбачено.

Крім того, суд зазначив, що відповідно до п. 48 «б» ст. 4 МК України митне законодавство до припасів відносить пально-мастильні матеріали. При цьому, суд, пославшись на вимоги п. 2 «в» ч.1 ст. 335, 225, 229 МК України, дійшов висновку, що законом не вимагається обов'язкове декларування суднових припасів під час відбуття транспортного засобу за межі митної території України.

А тому, виходячи зі змісту протоколу про порушення митних правил, згідно якому ОСОБА_5 ставиться за вину, що він був зобов'язаний, але не задекларував точну кількість суднових припасів, дійшов висновку про відсутність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накласти стягнення згідно з санкцією статті.

В обґрунтування апеляції зазначив, що приймаючи рішення, суд взяв до уваги лише доводи представників особи, яка притягається до відповідальності, проте іншим наявним у справі доказам не надав належної правової оцінки.

На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що наявність невідповідності фактичної кількості пального з тією, що зазначена у декларації, визнана капітаном у поясненні, наданому під час складання протоколу.

Вважає безпідставними посилання суду на ч. 4 ст. 225 МК України як на підставу для неподання окремої митної декларації на припаси, які залишаються на борту, оскільки ця норма стосується припасів, які залишаються на борту судна при його заході у порт.

Як зазначає апелянт, обов'язковість декларування припасів при відправленні судна передбачена підпунктом 2.1 пункту А, підпунктом 2.4. пункту В розділу 2 додатку до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, до якої Україна приєдналась 21.09.1993 року, і яка, виходячи з положень ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства. Аналогічні вимоги містять ч.1 ст. 229, п. „в" ч.2 ст.335 МК України.

Вважає, що суд невірно тлумачить положення ч.2 ст. 229 МК України, оскільки ця норма стосується необов'язкової подачі тих документів, які оформлялись під час заходу судна у порт. У даному випадку ці документи представником митниці не вимагались.

На думку апелянта, доказом у даній справі про порушення митних правил є акт проведення замірів паливних танків, здійснених в порядку митного контролю. Проведення митного огляду як форми митного контролю передбачено п.2.3.3., 2.3.4. Інструкції «Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», затвердженої наказом Державної митної служби 17.09.2004 року за № 678.

Вважає, що хоча Інструкцією не затверджено форми акту, яким фіксуються результати огляду, це не свідчить про його не легітимність, про що зазначив суд. Просить врахувати, що зазначений акт складений у присутності уповноваженої особи екіпажу та підписаний без заперечень, клопотань щодо проведення додаткових замірів, у тому числі за участю інших спеціалістів, від капітана судна не надходило. Протокол про порушення митних правил також підписаний капітаном без будь-яких зауважень та заперечень.

Апелянт зазначив, що капітан судна з метою забезпечення доказів для захисту прав і законних інтересів у порядку, визначеному ст.ст. 342-343 КТМ України, морський протест не заявляв. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про відсутність суперечностей з приводу правомірності дій посадових осіб митниці при здійсненні митного контролю та фіксації його результатів.

В апеляційній скарзі заступник начальника митниці просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної статті.

На думку апелянта, є невірними висновки суду про відсутність у матеріалах справи допустимих доказів, що підтверджують факт наявності на борту судна на момент відбуття за межі митної території України 30,062 тони дизельного пального та 63,288 тони важкого палива (мазуту), а також про відсутність у капітана ОСОБА_5 обов'язку декларування припасів, що знаходяться на борту судна під час його відбуття за межі митної території України. Вважає ці висновки суду однобічними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Зазначає, що акт проведення замірів паливних танків від 09.07.2013 року, який не був визнаний судом в якості допустимого доказу, складений за результатами проведення митного огляду паливних танків, що проводився на підставі п. 1.10., 2.3.3. та 2.3.4 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, затвердженої наказом Держмитслужби України від 17.09.2004 року № 678.

На думку апелянта, дані, які зазначені в акті проведення заміру паливних танків т/х ««Denizhan Bayraktar», обгрунтовано використані при розрахунку кількості палива, що фактично знаходилось на борту судна на момент оформлення його відбуття за межі митної території України, оскільки акт складався за участю третього механіка судна, призначеного капітаном, для проведення митного огляду паливних танків, та підписаний без будь-яких зауважень.

Просить врахувати, що капітаном судна ОСОБА_5 будь-які зауваження щодо проведення заміру паливних танків у протоколі про порушення митних правил та поясненнях до протоколу також не висловлена.

Апелянт вважає, що судом помилково виключено як недопустимий доказ по справі акт проведення замірів паливних танків від 09.07.2013 року. На його думку, акт є допустимим доказом, на його підставі працівниками митниці здійснений розрахунок фактичної кількості палива на борту судна, і правильність розрахунку підтвердив під час судового розгляду справи незалежний сюрвейєр ОСОБА_7

Крім того, на думку апелянта, судом невірно розтлумачено положення ч. ч. 2, 3 ст. 229 Митного кодексу України, відповідно до яких капітан судна повинен у обов'язковому порядку здійснити декларування припасів, у тому числі паливних матеріалів, які на час відбуття цього судна за межі митної території України, знаходяться на його борту.

В запереченнях на апеляційні скарги представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, просив постанову суду залишити без зміни.

Зазначає, що під час заходу судна до порту капітан ОСОБА_5 подав Загальну декларацію на прихід судна та декларацію суднових припасів, в яких зазначено про наявність на борту судна 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (мазуту). При цьому, кількість палива під час заходу та стоянки судна митними органами не перевірялась, а видача палива або доставка палива під час стоянки судна в порту не здійснювалася, тобто ввезене 06.07.2013 року на митну територію пальне в якості припасів залишалося на борту судна до його відбуття 09.07.2013 року.

Посилаючись на вимоги ч.4 ст. 225, ч.2 ст. 229 МК України, вважає, що припаси, які знаходилися на борту судна на момент його прибуття на митну територію України, під час вивезення їх за межі митної території України не підлягають обов'язковому декларуванню.

Оспорює результати митного огляду, вважаючи, що митний огляд не є передбаченою МК України процесуальною дією, та оспорює результати цього огляду, зазначені у акті.

При апеляційному розгляді справи прокурор та представник Миколаївської митниці підтримали подані апеляційні скарги та просили стягнути у дохід держави штраф в розмірі 78948 грн., тобто 100% вартості товару, який є предметом правопорушення, а також стягнути в дохід держави 78948 грн., тобто вартість товару, що є безпосереднім предметом порушення митних правил, оскільки конфіскація товару неможлива через те, що дизельне пальне та важке паливо з судна не вилучалися у зв'язку із конструктивними особливостями паливної системи.

В судовому засіданні представники особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловили незгоду з поданими апеляційними скаргами та просили постанову суду залишити без зміни.

Заслухавши пояснення прокурора, представника митниці та представників ОСОБА_5, допитавши свідка ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи та додатково надані документи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Висновки суду щодо відсутності в діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, є невірними, а прийняте рішення про закриття провадження у справі про порушення митних правил з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, є неправильним з огляду на наступне.

Апеляційний суд встановив, що 9 липня 2013 року в зоні митного контролю м/п «Миколаїв-морський» в Миколаївському морському торгівельному порту, причал № 6, під час здійснення митного контролю та оформлення вибуття т/х «Denizhan Bayraktar», прапор Туреччини, капітаном судна ОСОБА_5 задекларовано в переліку суднових припасів від 09.07.2013 року наявність на борту судна 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (мазуту).

У той час, під час митного огляду, у паливних танках вказаного судна виявлено більше суднових припасів, ніж задекларовано капітаном судна ОСОБА_5, а саме: 30,062 тон дизельного пального та 63,288 тон важкого палива (мазуту), тобто на 2,562 тон дизельного пального вартістю 25620 грн. більше, та на 8,888 тон важкого палива (мазуту) вартістю 53328 грн. більше, а всього суднових припасів загальною вартістю 78948 грн.

Таким чином, 9 липня 2013 року при здійсненні митного оформлення т/х «Denizhan Bayraktar» капітан судна ОСОБА_5 не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про кількість товару - дизельного пального та важкого палива, які підлягають обов'язковому декларуванню, при переміщенні його через митний кордон України.

Ці висновки підтверджуються наступними доказами, дослідженими при апеляційному розгляді справи.

Недекларування товару, що переміщуються через митний кордон України, а саме: 2,562 тон дизельного пального вартістю 25620 грн., та 8,888 тон важкого палива (мазуту) вартістю 53328 грн.,а всього суднових припасів загальною вартістю 78948 грн., тобто товару, який підлягає обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України (за що передбачена відповідальність за ст. 472 МК України), підтверджена даними протоколу про порушення митних правил № 105/50400/13 від 09.07.2013 року (а.с.1-2).

Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу про порушення митних правил, який відповідно до п.1 ч.1 ст. 495 МК України є доказом у справі, цей протокол вручений особі, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_5, та підписаний останнім без будь-яких заперечень.

Викладені в протоколі обставини не заперечував в своїх поясненнях від 09.07.2013 року, наданих власноручно посадовій особі митного органу, капітан т/х «Denizhan Bayraktar» ОСОБА_5, який підтвердив, що в переліку суднових припасів від 09.07.2013 року задекларовано наявність на борту судна 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (мазуту). Пояснив, що при проведенні митного контролю представником митниці, за участю старшого механіка судна та механіка, здійснені заміри та розрахунки наявності суднових припасів, і виявилося, що їх більше, ніж задекларовано (а.с. 3,4).

Зазначені в протоколі про порушення митних правил дані стосовно фактичної кількості суднових припасів під час проведення митного контролю підтверджуються даними, які викладені у актах проведення замірів паливних танків т/х «Denizhan Bayraktar» від 09.07.2013 року (а.с. 9-10, 11-12), згідно яким у паливних танках судна виявлено 30,062 тон дизельного пального та 63,288 тон важкого палива (мазуту).

Між тим, згідно декларації суднових припасів від 09.07.2013 року, яка підписана та завірена капітаном т/х «Denizhan Bayraktar» ОСОБА_5, задекларована інша кількість суднових припасів, а саме: 27,5 тон дизельного пального та 54,4 тон важкого палива (а.с. 15, а.с.173 переклад).

Таким чином, при проведенні митного контролю виявлено, що на судні більше суднових припасів, ніж задекларовано, а саме більше на 2,562 тон дизельного пального та на 8,888 тон важкого палива (мазуту).

Згідно повідомленню Миколаївської митниці Міндоходів, вартість 2,562 тон дизельного пального складає 25620 грн., а 8,888 тон важкого палива (мазуту) - 53328 грн., а всього 78948 грн. (а.с. 179-180).

З огляду на наведене, при апеляційному розгляді справи встановлено, що ОСОБА_5 допущено недекларування товарів, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про кількість товару - дизельного пального та важкого палива, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинене правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

Немає підстав вважати, що зазначені в актах замірів відомості не відповідають дійсності, і що акти проведення замірів є недопустимим доказом, про що зазначив суд першої інстанції.

Як вбачається зі змісту актів, заміри здійснені 09.07.2013 року о 6 годині 30 хвилин посадовою особою митного органу - ОСОБА_8, за участю старшого механіка судна, 3-го механіка, та підписані останніми, а також капітаном судна без будь-яких заперечень.

При апеляційному розгляді свідок ОСОБА_8 пояснив, що заміри проводилися за допомогою технічних засобів, наданих старшим механіком судна та 3-м механіком, при їх проведенні не виникало ніяких суперечностей, і за результатами розрахунків встановлена фактична кількість суднових припасів, яка зазначена у відповідному акті, який підписаний без заперечень усіма учасниками проведення замірів.

Згідно поясненням ОСОБА_5 (а. с. 3- 4, 75-77), працівник митниці виявив різницю у кількості суднових припасів, але ж ця різниця менша згідно інших розрахунків, та виникла внаслідок помилки при проведенні розрахунків, які проводилися без використання спеціальних приборів обліку, а тому є помилковими.

На підтвердження цих пояснень при розгляді справи в суді першої інстанції представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наданий звіт замірів залишків палива на борту судна, здійснений представником сюрвейєрської компанії SGS 09.07.2013 року о 17 годині 40 хвилин (а.с. 80-81).

Згідно розрахунків сюрвейєрської компанії SGS, на борту судна було в наявності 27,936 тон дизельного пального та 58,494 тон важкого палива (мазуту), тобто ці показники теж більше, ніж ті, що задекларовані капітаном судна.

Однак ці заміри не спростовують дані протоколу про порушення митних правил, а, навпаки, підтверджують те, що капітан судна не заявив точні та достовірні дані стосовно кількості суднових припасів під час відбуття транспортного засобу за межі митної території України.

Крім того, ці заміри судових припасів проводилися у відсутність представника митного органу та здійснені приблизно через 11 годин після проведення митного огляду, тобто через значний час після складання протоколу про порушення митних правил, а тому показники щодо кількості суднових припасів на час оформлення відбуття транспортного засобу та на час проведення замірів сюрвеєйрською компанією могли бути змінені.

Також зі звіту не вбачається, які саме спеціальні засоби використані при проведенні замірів (ті ж, що використовувалися представником митного органу зі членами екіпажу судна, або інші). Немає і даних, хто саме склав цей звіт, що позбавило можливості суд допитати представника сюрвейєрської компанії з приводу того, при яких обставинах, з використанням яких спеціальних засобів проводилися заміри.

При апеляційному розгляді справи представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав пояснення ОСОБА_9 від 23.12.2013 року, 3-го механіка т/х «Denizhan Bayraktar», в яких зазначено, що заміри проведені невірно.

Однак ці пояснення спростовуються даними актів проведення замірів від 09.07.2013 року, які ОСОБА_9 підписав без заперечень (а.с.9-12), і безпосередньо під час складання протоколу про порушення митних правил з боку зазначеної особи не надходило ніяких заяв стосовно неправомірних дій посадових осіб митниці.

Також апеляційний суд враховує, що ці пояснення ОСОБА_9 надав в період апеляційного розгляду справи, і з огляду на дані вище зазначених актів, вважає надані ним пояснення від 23.12.2013 року такими, що не відповідають дійсності.

З огляду на наведене, є безпідставними пояснення ОСОБА_5 про використання неналежних приладів при проведенні посадовою особою митниці при замірах, оскільки ці пояснення не мають підтвердження, а та обставина, що заміри суднових припасів проводилися працівником митниці за участю членів екіпажу та підписані ними та капітаном судна без заперечень, свідчить про правильність цих замірів.

Отже, немає підстав для сумнівів в результатах проведення замірів, зазначених у актах, складених посадовою особою митного органу, та даних стосовно фактичної кількості суднових припасів на судні станом на 09.07.2013 року 6 годину 30 хвилин, тобто на момент митного огляду.

Відповідно до п.2.3.4 Інструкції «Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», затвердженої наказом Державної митної служби України 17.09.2004 за N 678, при проведенні митного огляду судна посадова особа митного органу перевіряє, у тому числі відповідність відомостей, заявлених у декларації про суднові припаси, фактичній їх наявності на борту судна тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, посадова особа митниці, діючи у визначеному законом порядку, згідно до п. 2.3.4 зазначеної Інструкції, склала за результатами митного огляду відповідні акти проведення замірів паливних танків від 09.07.2013 року, в яких зазначені дані стосовно фактичної кількості суднових припасів.

Тому акти (а.с. 9-10, 11-12) є належними доказами у справі по порушення митних правил, а висновки суду про недопустимість цих доказів є безпідставними.

Є неправильними висновки суду про необов'язкове декларування суднових припасів під час відбуття транспортного засобу за межі митної території України.

Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 Додатку до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, державна влада не вимагає для залишення у себе при прибутті або відправленні суден, до яких Конвенція відноситься, яких-небудь інших документів крім тих, які вказані в цьому розділі. Цими документами, зокрема, є Загальна декларація та Декларація про суднові припаси.

Крім того, п. 2.4 зазначеної Конвенції передбачає, що основним документом про суднові припаси, який містить відомості, що вимагаються державною владою при прибутті і відбутті судна, є Декларація про суднові припаси.

Відповідно до Розділу 1 Додатку до Конвенції, до суднових припасів віднесені пальне і мастильні матеріали, а згідно п. 48 «б» ст. 4 МК України, до припасів відносяться пально-мастильні матеріали.

Також п. 2 «в» ч.1 ст. 335 МК України передбачає, що під час переміщення товарів через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі декларацію про припаси (суднові припаси), яка містить, зокрема, відомості про найменування суднових припасів, що є в наявності на судні, та їх кількість.

П.2.3.2. Інструкції «Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», затвердженої наказом Державної митної служби України 17.09.2004 року за N 678, передбачений перелік документів, які капітан судна або інша особа, що входить до командного складу судна та належним чином уповноважена на це капітаном, подає для здійснення митного контролю, і, зокрема, до цих документів відноситься декларація про суднові припаси.

Отже, чинне законодавство передбачає обов'язковість декларування суднових припасів як на час прибуття на митну територію України, так і на час відбуття судна за межі митної території України.

В той же час, суд, пославшись на ст. ст. 225, 229 МК України, невірно трактує положення закону стосовно обов'язковості декларування припасів, які ввозяться на митну територію України, та припасів, які вивозяться за межі митної території України.

Ці висновки суду зроблені без врахування наведених положень Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, вимог п. 2 «в» ч.1 ст. 335 МК України, Інструкції «Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», затвердженої наказом Державної митної служби України 17.09.2004 року.

Так, відповідно до ч.2 ст. 225 МК України, у митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу органу доходів і зборів з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються.

Тобто, ці вимоги закону кореспондуються з вимогами п. 2 «в» ч.1 ст. 335 МК України про те, що під час переміщення товарів через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа, надають органу доходів і зборів декларацію про припаси (суднові припаси).

Стаття 229 МК України передбачає порядок декларування припасів, що вивозяться за межі митної території України. Зокрема, згідно ч.2 зазначеної статті, під час відбуття транспортного засобу комерційного призначення за межі митної території України окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, що знаходилися на такому транспортному засобі на момент його прибуття на митну територію України, не вимагаються.

Тобто, не вимагається окрема митна декларація на припаси під час відбуття транспортного засобу за межі митної території України, а не декларація про суднові припаси, подача якої є обов'язковою.

При цьому, суд не звернув уваги на те, що на виконання вище зазначених вимог закону капітаном т/х «Denizhan Bayraktar» ОСОБА_5 подана декларація від 09.07.2013 року, тобто задекларовані суднові припаси, що вивозяться за межі митної території України (а.с. 15, а.с.173 переклад). Але ж в цій декларації не заявлені точні та достовірні відомості про кількість суднових припасів (дизельного пального та важкого палива).

Не звернув суд уваги й на те, що в своїх поясненнях ОСОБА_5 оспорював лише методику здійснення замірів, а не заявляв про необов'язковість декларування суднових припасів під час вибуття транспортного засобу за межі митної території України, оскільки декларування є обовязковим відповідно до вимог п. 2.1. Розділу 2 Додатку до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року.

Але ж суд, вдавшись в аналіз норм ст. ст. 225, 229 МК України, дійшов помилкового висновку про необов'язковість декларування суднових припасів під час відбуття транспортного засобу за межі митної території України.

З огляду на наведене, висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону, а тому постанова суду про відсутність в діях ОСОБА_5 ознак правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та про закриття провадження у справі, підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови, якою ОСОБА_5 слід визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Стягнення за вчинення правопорушення суд призначає у межах санкції статті, яка передбачає штраф в розмірі 100 % вартості товарів, з конфіскацією зазначених товарів.

Відповідно повідомленню капітана судна ОСОБА_5 від 09.07.2013 року, у зв'язку із конструктивними особливостями паливної системи та непрацюючими насосами на видачу палива, небезпечна відкачка важкого палива та дизельного пального є неможливою (а.с. 7,8).

Тому, як слідує з матеріалів справи, предмети порушення митних правил не вилучені.

Згідно платіжному дорученню № 576 від 09.07.2013 року грошові кошти у сумі 157896 грн., тобто в рахунок забезпечення сплати штрафу в розмірі 78948 грн. та вартості товару 78948 грн. в рахунок його можливої конфіскації, перераховані Чорноморським головним морським агентством «Ін-флот» на рахунок Миколаївської митниці (а.с. 18).

З огляду на неможливість конфіскації товару, в порядку ст. 541 МК України, тобто на виконання постанови суду в частині конфіскації майна, з винної особи в порушенні митних правил слід стягнути вартість цих товарів.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Миколаївської області та заступника начальника Миколаївської митниці задовольнити.

Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_5 скасувати.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 78948 грн., тобто 100 відсотків вартості товарів, з конфіскацією товарів, які є предметом порушення митних правил, а саме: 2,562 тон дизельного пального вартістю 25620 грн., 8,888 тон важкого палива (мазуту) вартістю 53328 грн., а всього загальною вартістю 78948 грн.

На виконання даної постанови про стягнення штрафу в сумі 78948 грн. та конфіскацію товарів вартістю 78948 грн., грошові кошти у сумі 157896 грн., перераховані Чорноморським головним морським агентством «Ін-флот» платіжним дорученням № 576 від 09.07.2013 року на рахунок Миколаївської митниці в якості забезпечення виплати штрафу та конфіскації предметів правопорушення у справі про порушення митних правил № 105/50400/13, - стягнути в дохід держави.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча: