Рішення № 36550020, 16.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4172/13 16.10.2013 16.10.2013

Провадження №22-ц/784/3331/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у суді 1 інстанції Дорошенко А.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Буренкової К.О., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю:

представника позивача Лупової В.В.,

за відсутності відповідачів та їх представника, своєчасно і належним чином повідомлених про час і місце апеляційного розгляду,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

28 січня 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 18 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - Банк, ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_4 укладений договір про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу № 11171643000.

За умовами договору ОСОБА_4 до 18 червня 2011 року отримав в кредит 17 500 доларів США, еквівалентні 88 375 грн., під 13% річних за користування коштами протягом перших 30 календарних днів, з переглядом процентної ставки кожного наступного місяця кредитування.

Додатковою угодою № 1 від 5 лютого 2009 року до вказаного кредитного договору сторони узгодили номер, який застосовуватиметься для ідентифікації договору, схему погашення кредиту та розмір ануїтетного платежу, а також визначили кінцевим терміном повернення кредиту 18 червня 2013 року.

На забезпечення вказаного кредитного зобов'язання між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 121878 від 18 червня 2007 року і додаткова угода до договору поруки № 1 від 5 лютого 2009 року.

Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором. Однак, позичальник зобов'язання за договором належним чином не виконував.

З метою досудового врегулювання спору позичальнику та поручителю надсилалися вимоги про погашення існуючої заборгованості, на які відповідачі не відповідали та заборгованість не погасили.

Внаслідок чого, станом на 21 вересня 2012 року, заборгованість за договором склала 18 910,40 доларів США, що еквівалентно 151 150 грн. 82 коп., з яких:

- 10 347,78 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 82 709 грн.81 коп.;

- 6861,41 доларів США заборгованості по сплаті процентів, що еквівалентно 54 843 грн. 25 коп.;

- 7466 грн. 81 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

- 6130 грн. 95 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Посилаючись на викладене позивач вважав, що вказана заборгованість підлягає стягненню солідарно з позичальника і поручителя, та просив позов задоволити.

20 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом про захист прав споживача. Посилаючись на положення ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», просив визнати несправедливими умови кредитного договору про одностороннє право Банку переглядати процентну ставку, про обов'язок позичальника сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та відсутність права позичальника розірвати договір.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2013 року зустрічна позовна заява ОСОБА_4 про захист прав споживача об'єднана в одне провадження з позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк», а ухвалою від 16 серпня 2013 року - залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. До того ж, суд вирішив не приймати до уваги додаткову угоду № 1 до кредитного договору та договір поруки з додатковою угодою № 1 до нього, як не укладені, оскільки, згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 20 червня 2013 року, підписи у вказаних договорах від імені позичальника та поручителя виконані іншою особою.

Між тим, колегія суддів апеляційного суду не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за умовами договору про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу № 11171643000 від 18 червня 2007 року ОСОБА_4 отримав від Банку в борг 17 500 доларів США до 18 червня 2011 року.

Процентна ставка складала 13% річних за користування коштами протягом перших 30 календарних днів, з переглядом ставки кожний наступний місяць кредитування (а. с. 23-31).

При цьому, умови вказаного кредитного договору Банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кошти в сумі 17 500 доларів США (а. с. 53).

Однак, позичальник належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, на погашення якої ОСОБА_4, не зважаючи на повідомлення кредитора, жодних дій не вчиняв.

Водночас, в матеріалах справи наявні копія додаткової угоди № 1 від 5 лютого 2009 року до кредитного договору № 11171643000 від 18 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 і копії договору поруки № 121878 від 18 червня 2007 року з додатковою угодою № 1 від 5 лютого 2009 року до нього, укладені між Банком та ОСОБА_5 на забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_4 (а. с. 32-33, 42-44).

Між тим, висновком судової почеркознавчої експертизи № 649 від 20 червня 2013 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у графах «Позичальник в особі представника», «Позичальник» вказаної додаткової угоди до договору про надання споживчого кредиту виконані не самим ОСОБА_4, а іншою особою. Також і підписи від імені ОСОБА_5 у графах «Поручитель» вказаного договору поруки і додаткової угоди до нього виконані не самою ОСОБА_5, а іншою особою (а. с. 139 зв.).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, чинним є правочин зміст якого не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину є вільним і відповідає його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 203 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_5 У зв'язку з чим, обґрунтовано ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В той же час, суд передчасно дійшов висновку про те, що відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_4

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Частина 2 ст. 1050 ЦК України передбачає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 цього ж договору, в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором. При цьому, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума сплати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

З розрахунку заборгованості та змісту виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_4 вбачається, що останні погашення заборгованості позичальник здійснював у квітні 2009 року.

29 травня 2009 року Банк повідомив ОСОБА_4 про наявність простроченої заборгованості та настання терміну дострокового повернення кредиту, як це передбачено п. 6.1.2 кредитного договору. Однак, позичальник не вжив заходів для погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 9.8 цього договору, строк його дії встановлюється з дати його укладення до повного повернення всієї суми кредиту та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Пунктом 1.2.2 кредитного договору, укладеного сторонами, на позичальника покладено зобов'язання повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 18 червня 2011 року.

Оскільки строк дії кредитного договору та його виконання встановлено конкретною датою 18 червня 2011 року, а позивач звернувся із позовом до суду у січні 2013 року, позовна давність для даного договору споживчого кредиту не пропущена.

За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про безпідставність вимог Банку через пропуск ним позовної давності.

Так, виходячи із зазначених вище норм закону та умов договору, застосоване Банком визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, не свідчить про зміну строку кредитування, а є негативним наслідком, який настає при неналежному виконанні зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову Банку до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цього позову в межах суми заборгованості станом на 21 вересня 2012 року, зазначеної в розрахунку позивача.

На момент звернення з даним позовом ОСОБА_4 прострочену кредитну заборгованість не погасив.

Розмір простроченої заборгованості, нарахованої Банком станом на 21 вересня 2012 року складав 17 209,19 доларів США (що еквівалентно 137 553 грн. 06 коп.). З яких, 10 347,78 доларів США (що еквівалентно 82 709 грн. 81 коп.) - заборгованість за кредитом, та 6861,41 доларів США (що еквівалентно 54 843 грн. 25 коп.) - заборгованість по сплаті процентів.

Згідно з п. 4.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, зокрема, термінів повернення кредитів та/або сплати процентів та/або комісій. Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню. У зв'язку з чим Банк нарахував 13 597 грн. 76 коп. пені за несвоєчасне погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами.

У зв'язку з чим, згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню сплачений ним при зверненні з позовом та апеляційною скаргою судовий збір.

Оскільки інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_5, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2013 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту під заставу транспортного засобу № 11171643000 від 18 червня 2007 року станом на 21 вересня 2012 року 17 209 (сімнадцять тисяч двісті дев'ять) доларів США 19 центів, що еквівалентно 137 553 (ста тридцяти семи тисячам п'ятсот п'ятдесяти трьом) грн. 06 коп., та складається з 10 347,78 доларів США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 82 709 грн.81 коп., та 6861,41 доларів США заборгованості по сплаті процентів, що еквівалентно 54 843 грн. 25 коп., а також стягнути 13 597 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 76 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 26 коп. судового збору, сплаченого при зверненні з позовом та за апеляційну скаргу.

В частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді