Постанова № 3654458, 09.04.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

h

справа №  2-а-91/09 

категорія  2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09 квітня 2009 р.                                                                                         м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Кузьменко Л.В. ,

при секретарі -       Дейнеці І.С.    ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  приватного підприємства "Зідарь"  

до   Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції   

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001762301/0 від 27.10.2008р.,-

встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0001762301/0 від 27.10.2008р. та рішення начальника Бердичівської ОДПІ про розгляд первинної скарги від 25.11.2008р. №22684/10/15-01.

Зазначив, що на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності сум ПДВ за березень, квітень, травень, липень 2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001762301/0 від 27.10.2008р., яким визначено суму податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 107183 грн.

Вважає, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на додану вартість в сумі 183451 грн., є безпідставним. Вказує, що ТОВ "Лік груп" та ТОВ "Кью Сервіс" є субпідрядниками позивача. Відповідно до договорів вказані підприємства виконували роботи, об’єм та вартість яких визначались у актах виконаних робіт. Зазначає, що виконані роботи були оплачені позивачем в повному обсязі, а тому, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", він мав право на податковий кредит на суму ПДВ, перераховану вказаним субпідрядникам. Проте, факт сплати ПДВ позивачем не був підтверджений в деклараціях субпідрядників.

Вказані податкові зобов’язання позивач вважав неправомірними, оскільки відповідач, на думку позивача, прийняв їх на підставі помилкового тлумачення норм чинного законодавства.

Крім того, податкове повідомлення-рішення №0001762301/0 від 27.10.2008р. є незаконним, оскільки було прийняте відповідачем з порушенням п. 4.11 наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства". Зазначає, що заперечення на акт перевірки №3253/23-01/34658096 від 13.10.2008р. були подані позивачем 15.10.2008р. Відповідно до вказаного Порядку, відповідач повинен був розглянуті заперечення на акт перевірки не пізніше 20.10.2008р., а рішення винести – не пізніше 23.10.2008р. Проте, податкове повідомлення-рішення було винесено 27.10.2008р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту внаслідок взаєморозрахунків з ТОВ "Лік груп" і ТОВ "Кью Сервіс", якими не задекларовано сум податкових зобов’язань.

Вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", необхідні для внесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що з 24.09.2008 р. по 07.10.2008 р.Бердичівською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансового - господарської діяльності ПП "Зідарь", за результатами якої складено акт №3253/23-01/34658096 від 13.10.2008р. Зі змісту акту слідує, що у позивача відсутнє право на податковий кредит, оскільки контрагентами позивача ТОВ "Лік груп", ТОВ "БФ "Спектор", ТОВ "БРФ "Тиса" та ТОВ "Кью Сервіс" при подачі ними декларацій за березень 2008 року не відображено в цих деклараціях в якості покупця  ПП "Зідарь".

За результатами перевірки ПП "Зідарь" Бердичівською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001762301/0 від 27.10.2008р. про донарахування податку на додану вартість в розмірі 71455 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35728 грн.

З рішенням податкового органу підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України"Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що  податковий кредит складається із сум податків , сплачених  (нарахованих)  у звітному податковому періоді у зв"язку з придбанням товарів, робіт (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов"язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного вище Закону  право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, визначеному ст. 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит позивача складався з сум податку на додану вартість , що підтверджується первинними податковими бухгалтерськими документами та  податковими накладними, виданими контрагентами позивача ТОВ "Лік груп", ТОВ "БФ "Спектор", ТОВ "БРФ "Тиса" та ТОВ "Кью Сервіс". Кошти позивачем контрагетнам перераховано.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що провести співставлення податкового кредиту ПП "Зідарь" та податкових зобов’язань його контрагентів неможливо, оскільки останні відсутні за вказаним місцезнаходженням.

Суд вважає, що висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит є помилковим, оскільки покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарської операції, факт здійснення якої ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов"язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п."а", "в", "г", "д", п.10.1.ст.10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податкового кредиту, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону(п.10.2 ст.10).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Така позиція суду підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України.

Що стосується порушення строків винесення зазначеного повідомлення-рішення, то суд не перевіряв його відповідність п. 4.11 наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", оскільки наслідки розгляду цього питання, в даному випадку правового значення не мають.

Вимога щодо скасування рішення начальника Бердичівської ОДПІ за результатами розгляду первинної скарги від 25.11.2008р. №22684/10/15-01 задоволенню не підлягає, оскільки воно не тягне за собою правових наслідків.

Керуючись  Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97, Законом України "Про державну податкову службу в  Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спору), ст. ст. 86, 158-162 КАС України, суд, -

постановив:

 Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податковеповідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 27.10.2008 року №0001762301/0 про визначення податкового зобов'язання ПП "Зідарь" (з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 107183 грн.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                     Л.В. Кузьменко