Постанова № 36542972, 26.12.2013, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/217/113/2013

Справа № 217/2534/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Сильчевій Ю.С.,

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача Самойлович Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є інвалідом 1 групи та на підставі п. 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999, має право на забезпечення автомобілем з ручним керуванням. 28.05.2013 вона звернулась до УПСЗН Авдіївської міської ради для постановки на облік для забезпечення спецавтотранспортом. Проте, рішенням відповідача від 26.06.2013 їй було відмовлено у задоволенні її вимог із посиланням п. 31 вказаного Порядку та висновок облМСЕК від 28.11.2005, яким позивачеві протипоказано керування автомобілем, у зв'язку з фізичними показаннями. Позивач із рішенням не погоджується, оскільки з нею проживає її чоловік, який має посвідчення водія та може керувати автомобілем. Просила поновити строк на оскарження рішення відповідача від 26.06.2013, визнати вказане рішення неправомірним та скасувати його, зобов'язати відповідача поставити ОСОБА_3 на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

Ухвалою суду від 26.12.2013 у справі замінено відповідача Головне управління праці та соціального захисту населення на Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала письмові заперечення проти позову, в яких вказала, що згідно з п. 31 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999 (зі змінами), на підставі висновку облМСЕК від 28.11.2005 № 514, яким ОСОБА_3 протипоказано керування автомобілем, взяти її на облік для забезпечення спецавтотранспортом не можливо. Посилаючись на вимоги зазначеного Порядку, вказує, що законні підстави для взяття позивача на облік відсутні. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб,які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи, на обліку в Департаменті соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації для забезпечення спецавтотранспортом не перебуває.

Відповідно до листа відповідача від 26.06.2013 № 07.вх ОСОБА_3 повідомлено, що згідно п. 31 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999 (зі змінами), на підставі висновку облМСЕК від 28.11.2005, яким ОСОБА_3 протипоказано керування автомобілем, взяти її на облік для забезпечення спецавтотранспортом не можливо.

Вважаючи зазначений лист відповідача рішенням про відмову у взятті на облік, позивач 23.10.2013 звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як зазначалось судом вище, відповідач листом від 26.06.2013 № 07.вх повідомив позивача про неможливість взяття її на облік для забезпечення спецавтотранспортом. Отже, саме з дати вказаного листа позивач дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів, що і стало підставою для її звернення до суду 23.10.2013 з даним позовом. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду позивач не пропустила.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав у повній мірі правомірність своїх дій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 3 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999 (зі змінами) підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок обласної, центральної міської у м.м. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку.

П. 5 цього Порядку передбачено, що не береться на облік інвалід, який має відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказання до керування автомобілем, у разі відсутності члена сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і якому інвалід міг би передати право користування автомобілем.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, дійсно ОСОБА_3 протипоказано керування автомобілем, проте її чоловік зареєстрований за місцем її проживання та йому може бути передано право користування автомобілем. Ця обставина не була взята до уваги відповідачем, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку про неможливість постановки позивача на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

Крім того, посилаючись на п. 31 вказаного Порядку, відповідач не врахував, що цей пункт стосується саме забезпечення автомобілем, а не порядку взяття на облік інваліда.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у постановці на облік для забезпечення спецавтотранспортом є протиправними.

Проте, обираючи спосіб захисту порушеного права як визнання неправомірним та скасування рішення відповідача, позивачем не враховано, що лист від 26.06.2013 № 07.вх не може вважатись рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки носить роз'яснювальний характер та не породжує для позивача відповідних правових наслідків. Юридичне значення для позивача в даному випадку мають саме дії відповідача щодо відмови у постановці на облік для забезпечення спецавтотранспортом. З урахуванням цього та на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за можливе з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у постановці на такий облік.

Суд вважає, що поновити порушені права ОСОБА_3 можливо шляхом зобов'язання відповідача поставити її на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 суд задовольняє частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, п.п. 3, 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у взятті на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_3 на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2013 року.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який її ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя:

Провадження № 2-а/217/113/2013

Справа № 217/2534/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

26 грудня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Сильчевій Ю.С.,

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача Самойлович Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

Керуючись ст. 19 Конституції України, п.п. 3, 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 № 999, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у взятті на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_3 на облік для забезпечення спецавтотранспортом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2013 року.

Повний текст постанови буде складено 30 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який її ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: