Ухвала суду № 3654294, 15.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“15” квітня 2009р. №К-8782/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р.

у справі №6/373

за позовом Державного дослідного господарства «Ізвєстія» Інституту олійних культур

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання частково недійсним акта

ВСТАНОВИВ:

Державне дослідне господарство «Ізвєстія» Інституту олійних культур (далі по тексту позивач, ДДГ «Ізвєстія») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту відповідач, Мелітопольської ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №14/040-24-0/0011115/16021 від 06.08.2004р. в частині застосування до позивача штрафу у розмірі суми відчуження визначеної за звичайними цінами в розмірі 4800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р. у справі №6/373 (суддя Місюра Л.С.), яку залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р. (головуючий суддя Юхименко О.В., судді Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №14/040-24-0/0011115/16021 від 06.08.2004р. в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 4800,00 грн.

Мелітопольська ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р. у справі №6/373, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Мелітопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2004р. Мелітопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012430/0, яким до позивача на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, в розмірі 9 791,27 грн.

За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення рішення, ДПА у Запорізькій області прийнято рішення про часткове задоволення скарги позивача та скасовано податкове повідомлення рішення №0000012430/0 від 02.04.2004 р. в частині застосування штрафу на суму в розмірі 2911,23 грн.

На виконання рішення ДПА у Запорізькій області №3907/10/25-020 від 27.09.2004 р., відповідачем 30.09.2004 р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000012430/2, яким до позивача застосовано штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, в розмірі 6880,04 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято Мелітопольської ОДПІ на підставі акту «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДДГ «Ізвєстія» за період з 01.10.2001 року по 31.12.2003 року» від 28.05.2004р. №535/23-232/00853317 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок товарообмінних (бартерних) операцій самостійно відчужено активи, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі-продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі накладної №0149 від 22.04.2002 року позивачем було відвантажено ФГ «Аякс» насіння сояшника на суму 1050 грн. Факт оплати ФГ «Аякс» отриманої від позивача продукції підтверджується банківською випискою, актом звірки розрахунків та випискою з журналу обліку по рахунку №631 за 2002 рік.

Беручи до уваги наведене та те, що позивачем здійснено відчуження майна за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, а тому письмовому узгодженню з податковим органом не підлягали, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно безпідставного нарахування податковим органом штрафних санкцій в сумі 1 050 грн. за відчуження майна без попередньої згоди податкового органу.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.04.2002 року між ДДГ «Ізвестія» та Інститутом олійних культур укладено договір №11/04/4 про надання послуг по вирощуванню насіння олійних культур, відповідно до умов якого Інститут олійних культур на давальницьких умовах надає позивачу насіння льону сорту «Дебют» у кількості 1000 кг на площу посіву 30 га, позивач, в свою чергу, на своїх с/г угіддях здійснює всі технологічні операції, повязані з посівом, вирощуванням та збором врожаю, який повністю є власністю Інституту та підлягає поверненню на його адресу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2003 року позивачем вирощене насіння льону передано Інституту олійних культур на суму 3750 грн., що підтверджується накладною, податковою накладною та випискою з журналу обліку з рахунку.

Виходячи з викладеного вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно недоведеності податковим органом факту здійснення позивачем товарообмінних (бартерних) операцій, а тому відчуження майна за вказаним договором обовязковому узгодженню з контролюючим органом не підлягало.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування податковим органом штрафних санкцій в сумі 4800 грн. здійснено неправомірно.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р. у справі №6/373 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р. у справі №6/373 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2005 р. у справі №6/373 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар