Постанова № 3654243, 09.04.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

h

справа № 2а-1585/09/0670

категорія 2.11.1.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Чудовській Ю.Ф.

з участю представника позивача Семенець Г.В.

представників відповідача Філінської О.Л.

Поліщук І.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (м. Житомир)

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0000132304/0 від 23.02.2009 р.

Свої вимоги ЗАТ “Житомирські ласощі”мотивує тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства була проведена позапланова перевірка. Крім того вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ “РІП” в сумі 547200 грн., оскільки операції по наданню юридичних послуг підтверджені належним чином оформленими податковими накладними відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(далі Закон “Про ПДВ”). Відповідно, ДПІ у м.Житомирі незаконно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2008 р. в розмірі 166800 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що при проведенні перевірки були дотримані вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, при цьому посилаються на те, що виявлені в ході проведеної перевірки факти порушень податкового законодавства мали місце та зафіксовані у акті перевірки №898/23-2/00382071 від 11.02.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно направлення від 27.01.2009 р. №117, виданих ДПІ України у м.Житомирі, на підставі ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ “Житомирські ласощі” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у листопаді 2008 року, яка виникла у жовтні 2008 року за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1.10.2008 року по 30.10.2008 року.

Перевірку проведено в період з 27.01.2009 р. по 09.02.2009 р. Перевірка проводилась працівниками ДПІ у м.Житомирі.

Як випливає зі змісту п.9 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться в разі, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.5. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що позивач подав декларацію за листопад 2008 року до ДПІ в м.Житомирі 22.12.2008 року. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, відповідач проводив документальну камеральну перевірку. Після її проведення в межах 30-денного строку відповідач провів виїздну позапланову перевірку.

Відповідно до цього суд вважає, що твердження позивача, про незаконність процедури проведення перевірки є безпідставним.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №898/23-2/00382071 від 11.02.2009 р. (надалі - акт перевірки).

Згідно висновку вказаного акта перевірки позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7, ст.7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на загальну суму 166800 грн. Як зазначено в акті перевірки ЗАТ “Житомирські ласощі” в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

На підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку, що ЗАТ “Житомирські ласощі” за перевіряємий період / листопад 2008 року/ завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 166800 грн.

За висновками акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке позивачем оспорюється.

Податковим повідомленням-рішенням №0000132304/0 від 23.02.2009 р. зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166800 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок відповідача про недотримання позивачем вимог п.п.7.4.1 п.п.7.7.1 ст.7 Закону “Про ПДВ”.

За змістом акту перевірки податковий орган не визнає факт збільшення позивачем податкового кредиту , так як, на їх думку, позивачем не доведено факт отримання та використання юридично-консультативних послуг від ТОВ "РІП" та їх зв"язок з господарською діяльністю.

Вказаний висновок податкового органу є безпідставним, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи і було встановлено в судовому засіданні між позивачем та ТОВ “РІП” 27.10.2008р. було укладено договір про надання юридичних послуг № 2665.

Згідно умов вказаного договору виконавець (ТОВ “РІП”) взяв на себе зобовязання надавати юридичні послуги замовнику (ЗАТ “Житомирські ласощі”), а саме брати участь у судових процесах, складати процесуальні документи, надавати усні та письмові консультації з правових питань, а замовник зобовязався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Згідно пунктів 3.1 3.3 вищевказаної угоди замовник за вказаним договором виплачує виконавцю плату за надання послуг. Розмір плати визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг. Підставою для оплати є акти приймання-передачі наданих послуг або рахунки виконавця.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем на протязі листопада 2008 року здійснювалась оплата за отримані юридичні послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем ЗАТ “Житомирські ласощі” в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт за вищевказаним договором, податкові накладні № 653 від 20.11.2008 р., № 669 від 27.11.2008 р.

Зазначені акти прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Їх дійсність не заперечувалась і представниками відповідача в судовому засіданні.

Крім того, в наявності у позивача є дійсна угода про надання юридичних послуг, акти, що засвідчують надання послуг, податкові накладні, та інші докази отримання результатів надання юридичних послуг. Надані юридичні послуги пов'язані з повсякденною господарською діяльністю підприємства, документально оформлені відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що не заперечується відповідачем та підтверджено актом перевірки, при цьому замовник та виконавець мали повний обсяг цивільної правоздатності, реєстрацію в державних органах, у тому числі і в податкових.

Безпідставним є твердження відповідача, що ТОВ "РІП" не може надавати юридичні послуги, так як в порушення вимог ст.71 КАС України відповідачем не надано з цього приводу жодного доказу.

Відповідно до п.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Акт перевірки №898/23-2/00382071 від 11.02.2009 р. не містить посилань на норми законодавства, яким би суперечили умови договору № 2665 від 27.10.2008 року , що дає підстави вважати його укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи договір, зазначений у акті перевірки, не визнаний недійсним, Відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату юридичних послуг не відносяться до господарської діяльності позивача.

Безпідставними є і вимоги відповідача стосовно обґрунтування вартості послуг, оскільки відповідно до ст.903 ЦК України (Плата за договором про надання послуг), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до положень цивільного законодавства тільки учасникам такого договору надано право узгоджувати розмір, порядок оплати та інші умови договору в разі потреби, зокрема, алгоритм розрахунку вартості послуг.

Висновки акта перевірки та заперечення представників відповідача в судовому засіданні про непідтвердження позивачем витрат на придбання юридичних послуг спростовуються наданими суду доказами у справі, а саме податковими накладними, актами приймання-передачі, що підтверджує правомірність віднесення цих сум до складу податкового кредиту. У главі 63 ЦК України не зазначено, якими саме документами повинно підтверджуватися надання послуг, а тому у відповідача відсутні підстави обмежувати права підприємства щодо оформлення документів про виконання договору шляхом невизнання наданих на перевірку актів прийому-передачі та вимагання інших документів, обов'язок ведення яких не встановлений бухгалтерським та податковим обліком.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про ПДВ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про ПДВ”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Всі виписані ТОВ “РІП” податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про ПДВ”, що не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки, а тому будь-які підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у відповідача були відсутні.

З аналізу наведених норм випливає, що вони не передбачають застосування фінансових санкцій в разі зменшенні суми бюджетного відшкодування навіть при проведенні такого відшкодування (повного або часткового). Таким чином, застосування фінансових санкцій здійснено всупереч нормам чинного законодавства, на які посилається сам Відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.69, ч.1 ст.70, ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, показань свідків; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Єдиним способом фіксації виявлених порушень податкового та валютного законодавства є акт перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 p. №327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205.

Згідно п.п.1.3, 1.4, 1.5 вказаного порядку за результатами документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства посадовими особами органів ДПС, які брали участь у їх проведенні, складається акт; акт документальної перевірки містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів.

Відповідно до п.1.7, п. 2.3 цього порядку з метою прийняття правильного рішення за результатами документальної перевірки в акті підлягають розгляду всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності СПД, що стосуються фактів виявлених порушень; факти порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, що зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.

За змістом зазначеного порядку не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Всупереч вказаним вимогам, податковий орган, описуючи встановлене порушення в частині збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ не обґрунтовує наявність такого порушення даними бухгалтерського та податкового обліку (первинними документами, тощо).

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач при зверненні до суду сплатив 3 грн.40 коп. судового збору, що підтверджується квітанцією, а тому слід відшкодувати з Державного бюджету України понесені витрати позивачу.

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України " Про державну податкову службу в Україні", ст.ст.215,216, 901,907 ЦК України, ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі №0000132304/0 від 23.02.2009 р.

3. Відшкодувати з Державного бюджету на користь ВАТ " Житомирські ласощі" понесені судові витрати в сумі 3 грн.40 коп.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: Є.М. Мацький