Постанова № 3654074, 16.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-545/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського судувід 06.02.2006

у справі№ 143/3-2002/3-2004/4 господарського суду Київської області

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Прогрес»

до Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2005, залишеною без змін ухвалю Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.02.2006, позов задоволено: рішення ДПІ в м. Ірпені від 18.01.2002 № 53/231-04054607/640 про застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових ) санкцій, донарахованих сум податків, зборів ( обовязкових платежів ) та пені визнано недійсним в частині донарахування податку на прибуток в сумі 133500,00 грн., податку на додану вартість в сумі 8660,00 грн., земельного податку в сумі 42777,00 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти перевищення розміру витрат ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» на будівництво школи на 3978000,00 грн. розміру отриманого у вигляді надання податкових пільг бюджетного фінансування будівництва школи; неврахування цих витрат позивачем при декларуванні валових витрат; передачі квартир в житлових будинках по вулицях Жовтневій, 160, Полтавській, 63, Котляревського, 52-а громадянам на підставі ордерів за рішенням виконкому Ірпінської міської ради, а не позивачем як продавцем цих квартир; відсутності рішення органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки площею 22,5275 га, надану в постійне користування позивачу, до земель рекреаційного призначення; безперервності надання позивачу податкової пільги із сплати земельного податку з 01.01.1998 по 01.12.2000.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Ірпені просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального права, зокрема пункту 4.1 ст.4, підпунктів 5.2.5, 5.2.6 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 11.3.5 пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.4 ст. 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.12, 13 Закону України «Про плату за землю», ст. 74 Земельного кодексу України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 133500,00 грн., податку на додану вартість в сумі 8660,00 грн., земельного податку в сумі 42777,00 грн. згідно рішення ДПІ в м. Ірпені від 18.01.2002 № 53/231-04054607/640 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті додаткової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог законодавства з оподаткування за період з 01.01.2000 по 30.06.2001 від 09.01.2002 № 16, про заниження в податковому обліку за 2000 рік валового доходу на 254,2 тис. грн. внаслідок не включення до валового доходу суми бюджетного фінансування на будівництво школи у вигляді податкової пільги, наданої рішенням Ірпінської міської ради від 27.04.2001 ( звільнення від сплати земельного податку, що підлягає перерахуванню до бюджету міста, та комунального податку ); про завищення в податковому обліку за І півріччя 2001 року валових витрат на 256,8 тис. грн. внаслідок включення до валових витрат сум податків, зборів (обовязкових платежів) за 1998 та 1999 роки, від сплати яких позивач в порядку компенсації витрат на будівництво школи був звільнений рішеннями Ірпінської міської ради від 28.05.1998 та від 25.02.1999 ( комунального податку, земельного податку, податку з власників транспортних засобів та плати за спеціальне використання водних ресурсів в сумах, що підлягають перерахуванню до бюджету міста); заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за березень, червень, вересень, грудень 2000 року, березень, червень 2001 року на 8660,00 грн. внаслідок не оподаткування операцій з іменними акціями загальною вартістю 43,3 тис. грн., переданих підприємству громадянами в розрахунок за квартири; заниження податкових зобовязань із земельного податку за 2000 рік та І півріччя 2001 року на загальну суму 42777,00 грн. внаслідок безпідставного застосування податкової пільги, наданої рішенням Ірпінської міської ради від 27.04.2000 № 193-17-ХХІІІ ( звільнення від земельного податку в сумі, що підлягає перерахуванню до бюджету міста ), з 01.01.2000 по 01.02.2000, а також незастосування при визначенні земельного податку за земельну ділянку площею 22,5275 га, яка згідно даних Державного земельного кадастру відноситься до земель рекреаційного призначення, ставки, встановленої частиною 8 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» для земель цього призначення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 174/3 від 09.06.1992, договору від 02.02.1996, укладеного між ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» та АТ «Київміськбуд»», позивач здійснив проектування та будівництво загальноосвітньої школи по вул. Жовтневій у м. Ірпені, будівля якої була введена в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії від 24.07.1998, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 229 від 28.07.1998.

Рішенням № 238 від 28.07.1998 «Про відшкодування коштів ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»», витрачених на будівництво школи на 1700 учнів у м. Ірпені по вул.. Жовтневій» виконавчий комітет Ірпінської міської ради гарантував позивачу відшкодувати витрати на будівництво школи за рахунок коштів міського бюджету на протязі повноважень міської ради та її виконавчого комітету. Це рішення затверджене рішенням сесії Ірпінської міської ради від 04.08.1998.

Крім того, позивач в жовтні 1998 року на виконання рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 290 від 13.10.1998 передав на баланс Ірпінського відділу освіти резервуар питної води на 1000 куб. м, реконструйовану насосну станцію з інженерними мережами по вул. Полтавській у м. Ірпінь.

Відповідно до рішень Ірпінської міської ради від 28.05.1998, від 25.02.1999, від 27.04.2000 позивачу надана податкова пільга у вигляді звільнення від сплати податків, зборів ( обовязкових платежів ) до бюджету міста на загальну суму 633700,00 грн., в тому числі: за 1998 рік на 23500,00 грн. та за 1999 рік на 398700,00 грн. Всього позивачу відшкодовано за рахунок місцевого бюджету витрати на будівництво школи в сумі 1057600,00 грн., не відшкодовано в сумі 3978000,00 грн. Зазначені обставини встановлені судом на підставі досліджених у судовому процесі доказів, зокрема пояснень сторін з визнанням цих обставин відповідачем, висновків судово-бухгалтерської експертизи № 2927 від 29.11.2002 та комісійної судово-бухгалтерської експертизи № 1964 від 15.09.2003. Вказаними висновками підтверджено також доводи позивача про те, що витрати на проектування та будівництво школи, вартість резервуара питної води до валових витрат в податковому обліку з податку на прибуток не віднесені.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться суми внесених ( нарахованих ) податків, зборів (обовязкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування». За змістом цієї норми передбачаються реально понесені або такі, що будуть реально понесені витрати на сплату податків, зборів ( обовязкових платежів ). Нараховані суми податкових зобовязань, сплата яких не передбачається за встановлених законом підстав ( зокрема, в разі надання податкової пільги ), не можуть вважатися витратами, а отже не відносяться в податковому обліку до валових витрат.

Підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону дається визначення «невиробничих фондів» як капітальних активів, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів, зокрема відносяться: капітальні активи ( або їх структурні компоненти ), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно з підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані ( будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини ( квартири і місця загального користування ), вартість капітального поліпшення землі ).

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані ( нараховані ) від продажу, а до валових витрат сума витрат, повязаних із придбанням ( виготовленням ) таких невиробничих фондів ( без врахування зносу ) та їх поліпшенням ( абзац четвертий підпункту 8.1.4 ).

Будівля школи є невиробничим фондом, а відтак позивач мав право віднести витрати, повязані з будівництвом школи в сумі 5035600,00 грн. на валові витрати та зменшити на цю суму обєкт оподаткування.

Разом з тим, позивач зобовязаний був включити до валового доходу суми податків, зборів ( обовязкових платежів ), які складали податкову пільгу, надану йому згідно з рішеннями Ірпінської міської ради в порядку фінансування будівництва школи, що відповідає положенням пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 11.3.5 пункту 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів ( робіт, послуг ) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобовязаннями перед таким бюджетом.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 11.3.5 пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення в податковому обліку за 2000 рік до валового доходу 254,2 тис. грн. суми бюджетного фінансування на будівництво школи у вигляді податкової пільги, та завищення в податковому обліку за І півріччя 2001 року валових витрат на 256,8 тис. грн. за рахунок сум податків, зборів (обовязкових платежів), від сплати яких позивач в порядку компенсації витрат на будівництво школи був звільнений рішеннями Ірпінської міської ради, є правомірними. Разом з тим, контролюючий орган донарахував позивачу суму податкових зобовязань без врахування його права на зменшення обєкта оподаткування на 5035600,00 грн. за рахунок віднесення до валових витрат витрат в цій сумі на будівництво школи, що не суперечить підпункту 5.2.7 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

З огляду на викладене висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недійсність спірного рішення ДПІ в м. Ірпені від 18.01.2002 № 53/231-04054607/640 в частині донарахування ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» податку на прибуток у сумі 133500,00 грн. відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Таким, однак, не можна визнати висновок суду про недійсність спірного рішення в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 8660,00 грн. та земельного податку у сумі 23644,00 грн.

Судом встановлено, що в березні, червні, вересні, грудні 2000 року, березні, червні 2001 року на підставі договорів. Укладених між ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» та акціонерами товариства, останні передали у власність товариства емітовані ним акції загальною номінальною вартістю 43300,00 грн. в рахунок відшкодування вартості квартир, збудованих за рахунок прибутку підприємства.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За визначенням пункту 1.4 ст. 1 цього Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Між позивачем та акціонерами, яким були надані квартири, відбулася бартерна операція, внаслідок якої позивач отримав акції власної емісії в обмін на вартість збудованих квартир. Ця операція є операцією з продажу, а відтак підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Посилання судів попередніх інстанцій на підпункт 3.2.4 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в обґрунтування висновку, що дана операція не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки акції, виражені в національній валюті України, є валютними цінностями, не відповідає правильному застосуванню цих норм матеріального права. Згідно з пунктом 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Звідси для цілей оподаткування податком на додану вартість цінні папери, крім операцій з їх випуску ( емісії ) та погашення, є товарами, а не валютними цінностями, тобто поняття валютних цінностей, для яких Законом «Про податок на додану вартість» встановлених інший, відмінний від товарів, режим оподаткування, для цілей цього Закону не співпадає з поняттям валютних цінностей для цілей правового регулювання Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Згідно з довідкою Київського обласного управління земельних ресурсів від 26.12.2001 в користуванні ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» станом на 01.01.2000 та на 01.07.2001 знаходились землі рекреаційного призначення площею 22,5 га ( 22,5275 га )( відпрацьований карєр глини, рекультивований під штучне водосховище ). За наявності у справі даних державного земельного кадастру, наданих органом, який згідно закону уповноважений вести державний земельний кадастр, щодо призначення вказаної земельної ділянки у суду не було законних підстав для висновку, що контролюючим органом неправомірно донараховано позивачу земельний податок в сумі 23644,00 грн., виходячи із встановлених законом ставок для земель рекреаційного призначення.

Що ж до земельного податку в сумі 19133,29 грн., то суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що оскільки податкова пільга із звільненням від сплати цього податку була надана позивачу згідно з рішеннями Ірпінської міської ради фактично з 01.01.1998 по 01.12.2000, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача такої пільги за січень 2000 року не відповідають обставинам справи.

Порушення судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ від 18.01.2002 № 53/231-04054607/640 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 8660,00 грн., земельного податку у сумі 23644,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 21655,00 грн. ( 8660,00 :100х25 =2165,00 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції станом на 09.01.2002 ) та по земельному податку у сумі 5911,00 грн. ( 23644,00 :100х25=5911,00 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції станом на 09.01.2002), у звязку з чим судові рішення підлягають скасуванню у вказаній частині з відмовою в позові у відповідній частині позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідному перерозподілу підлягають і судові витрати. При цьому з огляду на те, що в касаційному порядку перевіряється правильність ухвалених у справі судових рішень, слід виходити з правил розподілу судових витрат по справі, чинних на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто встановлених ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ в м. Ірпені Київської області задовольнити частково; скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.02.2006, рішення господарського суду Київської області від 26.08.2005 в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення ДПІ в м. Ірпені від 18.-1.2002 № 53/231-04054607/640 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 8660,00 грн., земельного податку у сумі 23644,00 грн., застосування штрафних ( фінансових ) санкцій по податку на додану вартість у сумі 2165,00 грн. та по земельному податку у сумі 5911,00 грн. В позові в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.02.2006 та рішення господарського суду Київської області від 26.08.2005 залишити без змін.

Стягнути з ДПІ в м. Ірпені на користь ВАТ «Ірпінський комбінат «Прогрес»» витрати по сплаті державного мита в сумі 47,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн., а всього 106,50 грн. ( сто шість грн.. 50 коп. ).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис Г.К.Голубєва

підпис Н.Є.Маринчак

підпис Т.М.Шипуліна