Ухвала суду № 3654069, 07.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№К-29254/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 року                                                                                    м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді:  Костенка М.І.,

суддів:  Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання:Гусєвій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу № 34/105-06-3274А

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сплав» (далі – ТОВ «Сплав»)

до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (далі – ДПІ)

проскасування податкових повідомлень-рішень

за касаційною скаргоюДПІ

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006, -

ВСТАНОВИЛА:

Позов з урахуванням доповнення до нього подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2006 № 0000102301/0 та №01012301/0 з мотивів їх невідповідності чинному законодавству України.

Постановою господарського суду Одеської області від 29.05.2006 у задоволенні позову відмовлено. Названий судовий акт з посиланням на приписи статей 1011, 1024 Цивільного кодексу України, підпункту 3.2.6 пункту 3.2 статті 3, пункту 6.2 статті 6 та підпунктів 7.7.5, 7.7.7, 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мотивовано тим, що право на отримання бюджетного відшкодування при експорті товарів на умовах договору комісії належить комітентові (а не комісіонеру), тоді як оскільки ТОВ «Сплав» не є органом виконавчої влади або місцевого самоврядування, операції з надання ним послуг підлягають оподаткуванню за загальною ставкою 20%.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. У прийнятті цього рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що у поданих ТОВ «Сплав» уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з ПДВ позивач виключив помилково задекларовані ним показники стосовно оподаткування за нульовою ставкою компенсацій вартості митних зборів, тим самим відмовившись від правових наслідків застосування нульової ставки ПДВ до операцій з компенсації внесених митних платежів. Крім того, за висновком апеляційного суду, операції з компенсації вартості сплачених на виконання договору комісії митних платежів не є об’єктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Одеського апеляційного господарського суду, а постанову місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано тим, що відповідно до умов договорів комісії компенсація митних зборів здійснюється комісіонерові комітентом за актами виконаних робіт, тоді як здійснені позивачем операції є об’єктом оподаткування ПДВ за загальною ставкою. Зокрема, як зазначає скаржник, ТОВ «Сплав» не є органом виконавчої влади або місцевого самоврядування, а діяв лише як посередник під час оплати комітентом митних зборів. Відтак, на думку ДПІ, зазначені операції підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сплав» зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- на підставі укладених договорів комісії ТОВ «Сплав» здійснювало експорт товарів за межі митного кордону України;

- згідно з умовами зазначених договорів комісії ТОВ «Сплав» (комісіонер) бере на себе зобов’язання здійснити оформлення усіх документів, необхідних для поставки товару за межі митної території України, виконати усі пов’язані з цим формальності та сплатити всі необхідні платежів, а комітент зобов’язується відшкодувати комісіонерові усі понесені ним витрати (у тому числі мито, митні збори);

- у період з 22.12.2005 по 20.01.2006 ДПІ було проведено планову комплексну документальну перевірку на предмет дотримання ТОВ«Сплав» вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2005;

- в ході проведеної перевірки, оформленої актом від 20.01.2006 №9/23/13903152, було встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок застосування ТОВ «Сплав» нульової ставки ПДВ по операціям з компенсації вартості митних зборів за вантажними митними деклараціями;

- за актами виконаних робіт комітенти відшкодовували позивачеві сплачені ним суми митних зборів без урахування ПДВ;

- за наслідками проведеної перевірки 20.01.2006 ДПІ прийнято повідомлення-рішення № 0000102301/0, яким було визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 18288,30 грн. (у тому числі 10905,40 грн. основного платежу та 7382,90 грн. штрафних санкцій), та повідомлення-рішення № 01012301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3860,40 грн.

Судові інстанції дійшли різних висновків щодо поданих позивачем 05.12.2005 та 16.12.2005 уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ. Так, апеляційний суд встановив, що позивач взагалі виключив показники в частині оподаткування за нульовою ставкою операцій з компенсації вартості митних платежів, тоді як суд першої інстанції зазначив про виключення цих показників лише за деякі податкові періоди. Однак в даному разі саме висновок місцевого суду ґрунтується на матеріалах перевірки (стор.8 акту перевірки, а.с.12, т.1).

Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки ПДВ до операцій з компенсації вартості митних зборів.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту.

Згідно з пунктом 6.2 цього ж Закону при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Підпунктом 7.7.9 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком за ставкою, визначеною абзацом першим пункту 6.1 статті 6 цього Закону, та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються.

Відтак з огляду на наведену норму Закону висновок суду першої інстанції про те, що саме комітент (а не експортер товару – позивач у справі) має право на бюджетне відшкодування ПДВ, є цілком обґрунтованим.

Крім того, слід погодитися і з висновком місцевого суду про безпідставність застосування до спірних правовідносин підпункту 3.2.6 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо. Адже послуги комісіонера з митного оформлення товарів за договором комісії не підпадають під визначення операції за даним законодавчим приписом.

За таких обставин у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, в зв’язку з чим відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції з даного спору – залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 скасувати.

3. Постанову господарського суду Одеської області від 29.05.2006 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя:                                                               М.І. Костенко

судді:                                                                                        Л.І. Бившева

      Н.Є. Маринчак

      Є.А. Усенко

      А.О. Рибченко