Ухвала суду № 36536868, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14673/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Західбудстиль» про накладення арешту на кошти на рахунках та стягнення до бюджету коштів у розмірі 113 096,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ПП «Західбудстиль» про накладення арешту на кошти на рахунках та стягнення до бюджету коштів у розмірі 113 096,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто кошти з рахунків ПП «Західбудстиль» у банках, обслуговуючих такого платника податків у розмірі податкового боргу в розмірі 113 096,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти ПП «Західбудстиль» на рахунках, оскільки ПП «Західбудстиль» апеляційна скарга щодо задоволення позовних вимог про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків у розмірі 113 096,00 грн., не подавалася.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Західбудстиль» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 07.05.2010 № 14151020000023669, ідентифікаційний код 37072919, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9).

Відповідач має податковий борг перед бюджетом по податку на прибуток та по податку на додану вартість, яка станом на час звернення до суду складає 113 096,00 грн. Заборгованість перед бюджетом виникла внаслідок несплати в установлений строк грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податку в податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 30.04.2012, які є узгодженими з дати її подання, та внаслідок несплати податкового боргу, який виник в порушення податкового законодавства, встановленого актами камеральних перевірок, за якими були прийняті податкові повідомлення-рішення.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова виставлено податкову вимогу від 22.05.2012 № 319. Враховуючи те, що кошти в розмірі 113 096,00 грн. відповідачем самостійно не сплачено у встановлені законом строки, у ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС виникли правові підстави для примусового стягнення боргу в судовому порядку.

Крім того позивач просить накласти арешт на кошти ПП «Західбудстиль» на рахунках та стягнути до бюджету кошти у розмірі 113 096, 00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи в частині відмови в задоволенні позову про накладення арешту на кошти ПП «Західбудстиль» на рахунках, колегія суддів виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до підпункту 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, якому кореспондує пункт 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків від 07 листопада 2011 року № 1398 (далі - Порядок № 1398), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до пункту 7.3 Порядку № 1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не було надано доказів прийняття відповідного рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку, що, в свою чергу, є порушенням Порядку № 1398, то законні підстави для задоволення позову відсутні.

Крім цього, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Згідно п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Вищевказані обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Водночас, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів відсутності майна у боржника, окрім відповіді управління державтоінспекції № 5033зп від 21.06.2012 та інспекції державного технічного нагляду № 3-1/1228 від 17.07.2012 (а.с.26, 28).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині накладення арешту коштів на рахунках боржника та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, а відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 16.12.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.