Постанова № 36535738, 24.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 920/1697/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3578С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 04 листопада 2013 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню "Райсількомунгосп", смт. Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область

про стягнення 393180,97 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 310831,42 грн., пеню 46497,32 грн., інфляційні втрати 1476,02 грн., 3% річних 12618,00 грн., 7% штрафу 21758,20 грн., судові витрати 7863,62 грн., за неналежне виконання договору №22/5124/ТКЕ/ПБО на поставку природного газу від 30.09.2011 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04 листопада 2013 року по справі № 920/1697/13 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач вважає, що стягнута судом сума боргу значно більша реальної заборгованості, між сторонами є договір № 06/11-141БО-25 від 28.11.2011 р. і тому необхідна звірка взаємних розрахунків по всім договорам, однак позивач для звірки не прибув. Завищена сума боргу призвела до стягнення завищеної суми пені та інших штрафних санкцій. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Позивач вимоги ухвали суду від 28.11.2013 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 р. між ПАТ "Сумигаз" (продавець) та Липоводолинським "Райсількомунгосп" (покупець) укладений договір №22/5124/ТКЕ/ПБО на постачання природного газу та додаткові угоди до нього (а.с.22-28).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцю у власність у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати (п.1.2 договору).

Згідно до п. 4.1 договору сторони щомісячно в період з 23 числа звітного місяця по 2 число наступного за звітним місяця складають двохсторонній акт про кількість поданого за місяць газу, який є підставою для розрахунків за газ.

Відповідно до п. 4.3 договору остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу. За несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати за природний газ, який постачається після терміну, зазначеного абз. 2, 3, 4 п. 4.3 договору покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від загальної вартості несплаченого газу за весь період прострочення.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий (протранспортований) газ у строки, зазначені у п. 4.3 договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року продавцем в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором з постачання природного газу, який отримано відповідачем на суму 912 432,02 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.29-42).

Відповідач умови договору не виконав, оплату за спожитий природний газ у встановлені строки не здійснив, розрахувався за отриманий природний газ частково, в зв'язку з чим станом на 27.12.2012 р. у покупця виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 310831,42 грн.

27.12.2012 р. між ПАТ "Національна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) та ПАТ "Сумигаз" (первісний кредитор) було укладено договір №14/7365/12 про відступлення права вимоги (а. с. 17-18), за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Липоводолинський "Райсількомунгосп" за договором на постачання природного газу №22/5124/ТКЕ/ПБО від 30.09.2011 р. у сумі 310831,42 грн. (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору №14/7365/12 крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх обов'язків за зазначеним вище договором.

Факт приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги нового кредитора до боржника зафіксований актом від 29.12.2012 р. (а.с.19-20).

Листом-повідомленням №30/05/6 від 02.01.2013 р. позивач проінформував боржника про відступлення права вимоги за договором №14/7365/12 та необхідність сплатити суму боргу в розмірі 310831,42 грн. новому кредитору (а.с.21).

Відповідач заборгованість за поставлений природний газ не сплатив, що стало підставою для звернення НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення 393180,97 грн.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд визнав їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виникла за договором на постачання природного газу №22/5124/ТКЕ/ПБО від 30.09.2011 р. заборгованість у сумі 310831,42 грн. підтверджується актами прийому передачі об'єму природного газу, рахунками, актом звірки розрахунків від 30.11.2012 р.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що оплата відповідачем боргу за платіжними дорученнями № 3 від 10.01.2012 р., № 1 від 04.01.2012 р., № 16 від 01.02.2012 р., № 17 від 01.02.2012 р., № 39 від 16.03.2012 р., №61 від 16.05.2012 р. (а.с.68-73) врахована позивачем, що вбачається з розрахунку суми боргу та виписки про операції з відповідачем.

Також колегія суддів зазначає про правомірне неприйняття судом першої інстанції в якості належних доказів по сплаті заборгованості інших платіжних доручень ( № 9 від 24.01.2013 р., № 37 від 26.03.2013 р., № 44 від 03.04.2013 р., № 194 від 27.12.2012 р., № 179 від 03.12.2012 р.), оскільки оплата по вказаних документах здійснювалась на виконання договору №12/965-БО-29 (а. с. 65-67, 74-75).

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що рішенням господарського суду Сумської області у справі №920/1236/13 від 22.08.2013 р. з нього стягнуто 85868,32 грн., тому сума його заборгованості перед позивачем по даній справі зменшилась на 85868,32 грн., є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 35, 80 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони і таке рішення є підставою для припинення провадження у справі, якщо вирішений спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішення суду від 22.08.2013 р. було прийнято по договору - № 06/11-141БО-25 та за участі іншого позивача, тобто підстава позову, предмет та сторони у справі №920/1236/13 інші ніж по даній справі.

Отже, факти, на які посилається відповідач в підтвердження своєї правової позиції не можуть бути прийняті судом в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором №22/5124/ТКЕ/ПБО від 30.09.2011 р., позовні вимоги в частині стягнення 310831,42 грн. основного боргу за поставлений природний газ є законними та обґрунтованими, тому правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україна, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.3 договору штраф та пеня нараховується позивачем протягом одного року, що передує моменту звернення з позовом.

Враховуючи наведене, наявність порушення відповідачем зобов'язання, збільшення періоду нарахування пені згідно умов договору до 1 року, відповідність розміру пені вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також те, що розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, 7% штрафу, нарахованих на суму заборгованості та здійснені з урахуванням оплати відповідачем, є вірними, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 46497,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 1476,02 грн., 3% річних у розмірі 12618,00 грн., 7% штрафу у розмірі 21758,20 грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В порушення зазначених норм відповідач в обґрунтування апеляційної скарги документи не надав, розрахунки не здійснив, суму боргу не зазначив, звірку з позивачем не здійснив.

Тому, колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 04 листопада 2013 року по справі № 920/1697/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 04 листопада 2013 року по справі № 920/1697/13 залишити без змін.

Повна постанова підписана 24.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.