Постанова № 36535440, 19.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 808/8526/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

при секретарі судового засідання - Пекній Т.В.,

за участю:

представника позивача: Волтера О.В.,

представника відповідача: Терехової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ»

до: Запорізької митниці Міндоходів

про: визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 02.08.2013 №112050000/2013/000631/2

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач) про (з урахуванням уточненого позову) визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 02.08.2013 №112050000/2013/000631/2.

Ухвалою суду від 04.11.2013 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 20.11.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8526/13-а, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 09.12.2013. Розгляд справи відкладався до 18.12.2013. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.12.2013.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 19.12.2013 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, з підстав викладених в уточненому позові. Зазначає, що з метою митного оформлення імпортованого товару 02.08.2013 позивач подав до відповідача разом з вантажною митною декларацією №112050000/2013/020152 пакет документів, визначений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, розбіжності у яких, зазначені відповідачем, не стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Позивач вважає, що не існувало яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст.58 МК України. Висновки митниці про наявність розбіжностей та витребування додаткових документів протиправні та призвели до прийняття помилкового рішення. Просив позов задовольнити та визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості товарів від 02.08.2013 №112050000/2013/000631/2. Також представник позивача просив суд вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних та інших платежів в сумі 16 266 грн. 36 коп.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів було встановлено, що документи, надані для підтвердження митної вартості заявленого товару, містять розбіжності. З урахуванням чого та відповідно до ст.53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Від надання зазначених документів декларант відмовився. Враховуючи, що декларантом було надано неповні відомості щодо митної вартості товару, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст. 53 Митного кодексу України та не були надані додаткові документи, посадовою особою митного поста здійснено корегування митної вартості, в митному оформленні товару було відмовлено за карткою відмови. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу,згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2011 між фірмою-продавцем «Yixing-Union Biochemical Co.,Ltd.» (Китай) та ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (покупець) було укладено контракт №11077/ІМ, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець придбати товари(продукцію) згідно специфікацій і умов, зазначених у відповідних додатках до контракту.

23.05.2013 між ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» та фірмою «Yixing- Union Biochemical Co.,Ltd» (Китай) укладено додаток №6 до контракту №11077/ІМ від 22.12.2011, за яким покупцем придбано 25000 кг лимонної кислоти моногідрат за ціною 0,7 дол. США за кілограм на загальну суму 17 500 дол.США.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач 30.07.2013 подав до відповідача в електронному вигляді вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно №112050000/2013/019806.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу пакет наступних документів: цифрові позначення відповідають коду документу в графі №44 митної декларації, графі 18 рішення про коригування та в картці відмови): картку обліку особи, що здійснила операцію з товаром (1602); коносамент 4351-0177-305.035 від 24.06.2013 (2761); сертифікат аналізу б/н від 26.05.13 (3000); платіжні доручення в іноземній валюті №144 від 27.05.2013 (3002), №161 від 10.07.2013 (3002); бухгалтерські документи: виписка банку виробника) від 29.05.2013 (3003); виписка банку виробника від 11.07.2013 (3003); фінансова довідка б/н від 25.06.2013 (3007); прайс - лист виробника б/н від 15.05.2013 (3014); комерційна пропозиція б/н від 15.05.2013 (3022); підтвердження заказу 130539 від 23.05.2013 (3022); проформа-інвойс 130539 від 23.05.2013 (3022); інвойс №00814810 від 19.06.2013 (3105); пакувальний лист б/н від 19.06.2013 (3141); контракт №11077/ІМ від 22.12.2011 (4104); додаток №6 від 23.05.2013 до контракту (4103); договір на перевезення KH173FS від 20.12.2012 (4301) та інші.

Зазначені документи були отримані відповідачем, що не заперечується сторонами.

Інспектор митниці відмовив позивачу у прийнятті митної декларації з підстав, що виникає вірогідність застосування до заявленого товару заходів нетарифного регулювання. Відмову відповідач оформив карткою відмови у прийнятті митної декларації №112050000/2013/00778 від б/д.

Інспектор митниці роз'яснив у картці, що прийняття митної декларації забезпечить подання нової митної декларації з повним пакетом документів, необхідних для здійснення митних формальностей.

02.08.2013 позивачем подано до Запорізької митниці в електронному вигляді другу вантажну митну декларацію МД-2, якій митницею було присвоєно №112050000/2013/020145.

Разом з митною декларацією до митного оформлення було надіслано пакет документів, зазначений у графі 44 МД №1122050000/2013/020145.

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

02.08.2013 позивачу за допомогою електронних засобів зв'язку відповідачем було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, в якому декларанта було повідомлено про розбіжності, які містяться у поданих для підтвердження митної вартості документах, наступного змісту: «Згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:

1) платіжні доручення в іноземній валюті №144 від 27.05.2013 та №161 від 10.07.13 містять адресу банку - бенефіціара, що не відповідає адресі, зазначеній в інвойсі від 23.05.13 №130539;

2) платіжні доручення в іноземній валюті №144 від 27.05.2013 та №161 від 10.07.2013 містять інформацію щодо сум, перерахованих на рахунок китайського контрагента, які не відповідають сумам з виписки банку з боку виробника від 29.05.2013 та 11.07.2013;

3) дати перерахування коштів китайському контрагенту (відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті №144 від 27.05.13 та №161 від 10.07.2013) не відповідають датам з виписки банку з боку виробника.

В зв'язку з цим необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

2) виписку з бухгалтерської документації;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

У відповідь на повідомлення митниці про надання додаткових документів 02.08.2013 позивачем було повідомлено митницю Міндоходів про наступне: «Інші документи 02.08.2013 року надати неможливо. Прошу надати рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості для випуску товарів у вільне використання для оформлення по ст.55 (п.7) Митного кодексу України, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, будуть надані митному органу протягом 80 днів з дня випуску товарів».

02.08.2013 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000631/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу (2ґ) - згідно наявної у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними товарами (за МД №112050000/2013/009607 від 24.04.2013), митну вартість скориговано з 0,7 дол. США за кілограм до 0,88 дол. США за кілограм.

Також, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00792 від б/д.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг вимушений був здійснити митне оформлення товару під гарантійне зобов'язання, згідно скоригованою рішенням митного органу митною вартістю, подав нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі, у тому числі різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2013/020152.

Протягом дії гарантійного зобов'язання позивач у атестованого експерта замовив висновок №Вэ-382 від 09.08.2013. Експерт зробив висновок за обома партіями товару. Листом №07-1-02-10-24/2089 від 19.08.2013. Запорізька митниця повідомила, що наданий висновок експерта від 09.08.2013 №Вэ-382 не містить даних про вартісні характеристики товару, відповідність контрактної ціни кон'юнктурі світового ринку з визначенням відповідних джерел інформації.

Позивач звернувся до іншого експерта за новим висновком - до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Висновок № 2071-13 від 16.09.2013 передав Запорізькій митниці 18.09.2013. Листом № 07.1-04-18-24/2827 від 24.09.2013 Запорізька митниця повідомила, що у наданому висновку № 2071-13 від 16.09.2013 підтверджено ціну товару без зазначення умов поставки Інкотермс, визначено вартість на момент перетину митного кордону, згідно пункту 3 частини 3 статі 64 МК митна вартість не визначається на підставі ціни на внутрішньому ринку країни-експортера, не зазначено конкретних джерел інформації, інвойс №00814810 від 19.06.2013 не відноситься до заявленої партії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000631/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю саме на підставі п.2 ч.6 ст. 54 МК України, однак суд вважає, що у даному випадку відповідачем не доведено суду наявність передбачених п.2 ч. 6 ст. 54 МК України підстав для відмови позивачеві у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Так, відповідачем не доведено факту відсутності у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як не доведено і факту наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування наявності таких підстав на факти розбіжностей у поданих позивачем документах, суд зазначає наступне.

Факт невідповідності адреси банка-бенефіціара, зазначеної в інвойсі, адресі такого банка, зазначеної в платіжних дорученнях, не свідчить про неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки назва банку-бенефіціара, його swift code (міжнародний персональний ідентифікаційний код банку) та розрахунковий рахунок бенефіціара є ідентичним і в інвойсі і в зазначених платіжних дорученнях, отже надходження коштів на той самий розрахунковий рахунок, але на адресу іншого відділення того ж самого банку, не свідчить про неповноту або недостовірність відомостей про сплату позивачем відповідних сум.

Щодо невідповідностей дат платіжних доручень в іноземній валюті №144 від 27.05.2013 та №161 від 10.07.2013 та інформації щодо сум, перерахованих на рахунок китайського контрагента у таких платіжних дорученнях, датам та інформації щодо сум, зазначеним у виписці банку з боку виробника від 29.05.2013 та 11.07.2013, суд зазначає, що зазначені обставини також не свідчать про неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість товару, оскільки різниця в датах може пояснюватися строками, необхідними для переказу банком коштів, а різниця у сумі може пояснюватися комісією банку.

Згідно з ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1.-3 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено суду наявність підстав, передбачених ст. 58 Митного кодексу України, за яких метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, в даному випадку не застосовується.

Прохання позивача до суду вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ТОВ «Технохімреагент» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних та інших платежів у сумі 16266 грн. 36 коп. не може бути задоволено судом з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з предмету позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду, обставини, наведені позивачем в обґрунтування вимог про зобов'язання відповідача скласти та направити висновок про повернення надмірно сплачених коштів, не досліджувались та не повинні були досліджуватися судом, з огляду на що і вийти за межі позовних вимог в цій частині суд не має ані підстав ані можливості.

Крім того, позивач не позбавлений права звернутись до суду з новим адміністративним позовом з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача, у зв'язку з чим спірне рішення про корегування митної вартості товарів від 02.08.2013 № 112050000/2013/000631/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів від 02.08.2013 № 112050000/2013/000631/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (вул.Цимлянська, буд.29-А, м.Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 34155997) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий