Ухвала суду № 36535011, 02.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 січня 2014 року м. Київ В/800/5064/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Лосєв А. М. Нечитайло О. М. Моторний О. А. Федоров М. О.розглянувши заяву про перегляд Верховним Судом України Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ухвали відВищого адміністративного суду України 22.10.2013 рокуу справі№ 826/1897/13-а (К/800/32907/13)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

Державна податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 року у справі № 826/1897/13-а (К/800/32907/13), якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2013 року по справі №826/1897/13-а залишено без змін.

Заява подана з посиланням на ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подана заява не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 826/1897/13-а (К/800/32907/13), про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції залишив в силі судові рішення про задоволення позову, оскільки було встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підтверджуються формування валових витрат позивача, а також документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Відповідачем не доведено, що укладені позивачем з контрагентами договори є нікчемними.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 року у справі № 2-а-45797/09/1670 (К-24613/10), від 15.01.2013 року у справі № 5/37/07-АП (К-24058/09), стверджуючи при цьому, що в даних справах мали місце подібні обставини.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 року у справі № 2-а-45797/09/1670 (К-24613/10) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком про відмову в позові, оскільки апеляційною інстанцією встановлено одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, яка полягала у відсутності фактичного здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю в справі доказів на підтвердження виконання поставки товарів позивачу.

У справі № 5/37/07-АП (К-24058/09) суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову в позові, виходив з того, що позивачем для підтвердження факту здійснення господарських операцій по переробці феросплавів надані лише акти виконаних робіт (наданих послуг), які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому у платника не було підстав для віднесення до складу валових витрат витрати з переробки феросплавів у період з 04.12.2003 року по 30.09.2006 року, оскільки господарські операції не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, застосування норм матеріального права в зазначених судових рішеннях відбувалося за різних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає перегляд судового рішення касаційної інстанції в порядку, передбаченому Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в допуску справи до перегляду Верховним Судом України слід відмовити.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 21.10.2008 року колегія суддів відхиляє, оскільки підставою перегляду в порядку ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути рішення суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України -

У Х В А л и в:

Відмовити Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску до провадження по перегляду Верховним Судом України справи № 826/1897/13-а (К/800/32907/13) Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

О. М. Нечитайло

О. А. Моторний

М. О. Федоров