Ухвала суду № 36534590, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/17343/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а-8984/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон»

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби від 13.09.2006 № 0001002320/0, від 25.10.2006 № 0001202320/0, від 30.11.2006 № 0001382320/0, від 19.12.2006 № 0001502320/0, від 20.03.2007 № 0000372320.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведених невиїзних позапланових перевірок ТОВ «Єврошпон» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість було виявлено порушення вимог податкового законодавства, за результатами яких складено відповідні акти перевірок № 101/23-2/31210033 від 12.09.2006, № 121/23-2/31210033 від 24.10.2006, № 140/23-2/31210033 від 29.11.2006, № 152/23-2/31210033 від 19.12.2006, № 68/23-2/31210033 від 20.03.2007, в яких зафіксовані порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через неврахування того, що однією з обов'язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. На думку податкового органу, встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою (надходженням) до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку і зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою, оскільки право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку-продавця, а не із самого лише факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

На підставі результатів вказаних перевірок, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001002320/0 від 13.09.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 299 615 грн.;

№ 0001202320/0 від 25.10.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45 801 грн.;

№ 0001382320/0 від 30.11.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 43 334 грн.;

№ 0001502320/0 від 19.12.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 25 456 грн.;

№ 0000372320/0 від 20.03.2007 про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 34 138 грн.

Відповідно до висновків, зроблених у ході проведених перевірок, а також на основі відповідей, одержаних на запити податкового органу щодо зустрічних перевірок контрагентів позивача: ТОВ «Уніторгпромсервіс», ПП «Гартекс», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ «Економікс», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП «Кедр», ПП «Пілат», ТОВ «Чанг», ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що включений позивачем в ціну придбаних товарно-матеріальних цінностей податок на додану вартість по ланцюгу постачальників до бюджету не сплачено; деякі постачальники по ланцюгу не знаходилися за юридичними адресами або документи були втрачені.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який перевірявся, позивач здійснював діяльність, пов'язану з купівлею-продажем дуба-кругляка, що оформлено договорами: № 26/08 від 26.08.2004, № 12/1 від 12.01.2005 та № 30/01 від 30.01.2006 з ТОВ «Уніторгпромсервіс»; № 1/02 від 01.02.2006 з ПП ОСОБА_2; № 17/01 від 11.01.2006 з ПП ОСОБА_9; № 24/3 від 23.03.2006 з ТОВ «Економікс»; усної домовленості з ПП ОСОБА_4; № 1/05 від 05.01.2005, № 31/10 від 31.10.2005 та № 03/01 від 03.07.2006 з ПП ОСОБА_5; від 13.01.2004 № 13/1 з додатком № 1 до договору від 13.01.2004; № 10/10 від 10.10.2004, № 1 від 04.01.2005 та № 2 від 24.03.2005 з ПП «Кедр»; № 15/11 від 15.11.2004 з ПП «Пілат»; № 11/03 від 11.03.2005 з ТОВ «Чанг»; № 02/05 від 01.03.2005 з ПП «Гартекс»; № 5/06 від 05.06.2004 з ПП ОСОБА_6; від 20.11.2003 № 20/1 із додатком №1 та № 30 від 30.03.2004 з ПП ОСОБА_7; від 01.07.2004 № 1/07 та від 10.10.2004 № 10/10 з ПП ОСОБА_8

Відповідно до довідки № 3100 з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «Єврошпон» є виробництво дерев'яних панелей, яке згідно із довідкою ТОВ № 244 від 15.09.2011 полягає у виготовленні шпону струганого, отриманого шляхом переробки деревини на шпоностругальних верстатах, що призначений для облицювання виробів з деревини.

У 2004-2006 роках на підприємстві працювало 146 чоловік та 4 лінії виробництва, було придбано 21 149,9 м3 сировини дуба та бука, з яких виготовлено 14 727 050,67 м2 шпону та відправлено на експорт згідно вантажно-митних декларацій.

Згідно з оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 36.2 (розрахунки з іноземними покупцями) за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 позивач реалізував шпон наступним покупцям: «Європа Плакале» SL, «Олівер Хандельсагентур GMBN», ЗАТ «Боманс» (Литва), ТОВ «Вудлайн» (Литва), «Універсал Тімбер» LTD.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів витрат по взаєморозрахунках з контрагентами (ТОВ «Уніторгпромсервіс», ПП «Гартекс», ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ТОВ «Економікс», ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП «Кедр», ПП «Пілат», ТОВ «Чанг», ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8) та обґрунтованого заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (лісопродукції) за період вересень-грудень 2004 року, лютий-серпень 2005 року, січень-жовтень 2006 року; невиконання контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб та не може бути підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту; на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі і мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а надані ТОВ «Єврошпон» первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний