Ухвала суду № 36534589, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-42337/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-9586/09/2670

за позовом Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0001952304/0/20540 від 04 червня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001952304/0/20540 від 04 червня 2009 року, прийняте ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Київський ремонтно-механічний завод» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Київський ремонтно-механічний завод», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела позапланову виїзну перевірку ДП «Київський ремонтно-механічний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку по декларації за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 травня 2008 року по 31 травня 2008 року, з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2666/2304/14302667 від 27 травня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, на 135691,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ЗАТ «Аріан Кий», ТОВ «Компанія Укрсплав», ТОВ «МГІ - Торг», ТОВ «За-Ліна», оскільки: ТОВ «Компанія Укрсплав» фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул Визволителів, 17, оф. 203а, тоді як згідно реєстраційних документів місцезнаходженням цього товариства є: м. Бровари, вул Щолківська, 2; постачальниками товарно-матеріальних цінностей для ТОВ «Компанія Укрсплав» були суб'єкти господарювання, які не знаходяться за юридичною та фактичною адресою, або ж визнані банкрутами; ТОВ «МГІ - Торг» не знаходиться за місцезнаходженням та не подало податкову звітність за січень 2009 року; свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ «Аріан Кий» було анульоване 14 квітня 2009 року; ТОВ «За-Ліна» не знаходиться за місцезнаходженням, постачальниками товарно-матеріальних цінностей для ТОВ «За-Ліна» були суб'єкти господарювання, які визнані банкрутами.

04 червня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001952304/0/20540, яким на підставі підпунктів «б», «в» підпункту 4.2.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ДП «Київський ремонтно-механічний завод» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2009 року на 135691,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року на 135691,00 грн. є безпідставним, оскільки ДП «Київський ремонтно-механічний завод» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість, яка були сплачена підприємством в складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ЗАТ «Аріан Кий», ТОВ «Компанія Укрсплав», ТОВ «МГІ - Торг», ТОВ «За-Ліна», які, в свою чергу були належним чином зареєстрвоаними юридичними особами та платниками податку на додану вартість на момент виконання господарських операцій, з урахуванням того, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а також зважаючи на те, що в силу підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт придбання позивачем у вказаних вище контрагентів товарно-матеріальних цінностей та факт оплати їх вартості (у тому чисі й податку на додвну варітсть) підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковим накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, картками складського обліку матеріалів, лімітно-забірними відомостями, книгами обліку довіреностей (т.1 арк. справи 40-48, 79-97, 196-209, додаток до справи - арк. справи 1-118) та не заперечувався податковим органом.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на момент здійснення господарських операцій ЗАТ «Аріан Кий», ТОВ «Компанія Укрсплав», ТОВ «МГІ - Торг», ТОВ «За-Ліна» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 арк. справи 194-177) та були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Посилання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ «Аріан Кий» було анульоване 14 квітня 2009 року були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, як безпідставні, оскільки в силу підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили посилання податкового органу на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом не отримані підтвердження щодо включення контрагентами позивача по другому ланцюгу сум податку на додану варітсть до податкових зобовязань, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна