Ухвала суду № 36534439, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/43476/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

у справі № 2а-7553/11/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «БІ ЕНД ЕЙЧ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0002742303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12 травня 2011 року № 0002742303. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела виїзну позапланову перевірку ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «Медіамаркет Груп» за період з 01 січня 2007 року по 28 лютого 2011 року, за результатами якої був складений акт № 914/2303/20006513 20 квітня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року - на 79270,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат 1 кварталу 2008 року вартість рекламних послуг, наданих йому ТОВ «Медіамаркет Груп» згідно договорів, підписаних ОСОБА_2 (від імені виконавця), оскільки слідчим відділом ПМ ДПА у м. Києві була порушена кримінальна справа № 70-00454 відносного директора ТОВ «Медіамаркет Груп» - ОСОБА_2, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1964/11-11 від 12 березня 2011 року за матеріалами кримінальної справи № 70-00454 було встановлено, що підписи на договорах виконані не ОСОБА_2, а згідно пояснень ОСОБА_2 він лише формально рахувався директором ТОВ «Медіамаркет Груп» та підписував документи, не розуміючи їх змісту.

12 травня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00002742303, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 99088,00 грн., у тому числі: 79270,00 грн. - за основним платежем, 19818,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням того, що на момент укладення і виконання господарських зобов'язань за оспорюваними операціями, а також на момент ухвалення судових рішень у даній справі ТОВ «Медіамаркет Груп» мало цивільну правоздатність та було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податків, а також зважаючи на те, що за наслідками планової виїзної перевірки ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, результати якої оформлені актом № 301/23-03/20006513 від 25 лютого 2010 року, податковим органом не було встановлено порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також суд виходив з того, що вироку суду, постановленого у кримінальній справі № 70-00454 відносного директора ТОВ «Медіамаркет Груп» - ОСОБА_2 податковим органом не надано, з урахуванням того, доказів, які б спростовували реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Медіамаркет Груп» відповідачем не надано, тоді як матеріалами справи підтверджується фактичне виконання сторонами зобов'язань за оспорюваними правочинами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів на підтвердження виконання господарської операції.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), із фактичним виконанням робіт (послуг).

Як встановлено в пункті 2.7 акту перевірки та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацчй України серії АА № 353953 від 02 серпян 2010 року, у періоді, який перевірявся, ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» здійснювало такі види діяльності за КВЕД: 92.12.0 - розповсюдження фільмів; 54.40.0 - рекламна діяльність; 92.11.0 - виробництво фільмів; 92.20.0 - діяльність у сфері радіомовлення та телебачення; 92.34.0 - інша видовищно-розважальна діяльність. ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» є офіційним дистриб'ютором фільмів для показу на широкому екрані всесвітньовідомих компаній. Товариство здійснює прокат фільмів шляхом багаторазового публічного демонстрування їх у кінотеатрах на території України.

Як вбачається з акту перевірки, в ході перевірки було встановлено, що ПАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (замовник) мало взаємовідносини з ТОВ «Медіамаркет Груп» (виконавець) на підставі укладених договорів про надання рекламних послуг, а саме: № 2-01/08/06 від 01 серпня 2006 року (підписаний від імені директора ОСОБА_2), № 0103/07 від 01 березня 2007 року (підписаний від імені директора ОСОБА_2), № 0608/07 від 06 серпня 2007 року (підписаний від імені директора ОСОБА_2), № 1-01/10/07 від 01 жовтня 2007 року (підписаний від імені директора ОСОБА_2), № 1/02/08-F від 01 лютого 2008 року (підписаний від імені директора ОСОБА_2), № 1-05/01/09 від 05 січня 2009 року (підписаний від імені директора ОСОБА_4), № 1-25/03/09 від 25 березня 2009 року (підписаний від імені директора ОСОБА_4).

В пункті 3 акті перевірки вказано, що з урахуванням положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перевірку проведено за період з 01 квітня 2008 року по 28 лютого 2011 року.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт надання позивачу ТОВ «Медіамаркет Груп» рекламних послуг, а також оплати позивачем вартості таких послуг підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: виписками банку, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, макетами банерів та копіями сторінок з Інтернет-сайтів, в яких наведена рекламна інформація про художні фільми, права на які належали позивачу, прокатними посвідченнями на право розповсюдження і демонстрування фільмів (т.1 арк. справи 76-80, 175-218, т.2 арк. справи 14-155).

Вказані обставини знійшли своє відображення й у акті перевірки.

Крім іншого, матеріали спарви містять акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28 лютого 2010 року № 301/23-03/20006513 «Про результати виїзної планової перевірки ЗАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період 1 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року», за результатами якої не було встановлено порушень позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами попередніх інстанцій також було встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ввитягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що станом на момент укладення, виконання господарських зобов'язань за оспорюваними договорами, а також на дату ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у даній справі ТОВ «Медіамаркет Груп» було та є належним чином зареєстрованою юридичною особою і платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили, як безпідставні, посилання податкового органу на те, що договори про надання рекламних послуг, підписані ОСОБА_2 від імені директора ТОВ «Медіамаркет Груп», є нікчемними, оскільки в силу положень статті 241 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину

Доказів несхвалення ТОВ «Медіамаркет Груп» (яке не перебуває в процесі припинення) правочинів, підписаних ОСОБА_2 від імені директора ТОВ «Медіамаркет Груп», матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили, як необґрунтовані, посилання органу державної податкової служби на порушення стосовного ОСОБА_2 кримінальної справи № 70-00454, оскільки вироку у вказаній кримінальні справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним ОСОБА_2 при укладенні чи виконання правочинів, укладених з позивачем, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна