Ухвала суду № 36534394, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/78491/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Якимчука С.М.,

представника відповідача - Лузі Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а-9980/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Київопорядкомплект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 01 лютого 2012 року № 0001551530/0 та від 04 травня 2012 року № 0000431540 (в редакції заяви про часткову відмову від позовних вимог від 18 вересня 2012 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 01 лютого 2012 року за № 0001551530/0 та від 04 травня 2012 року за №0000431540.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Київопорядкомплект», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

12 травня 2009 року ВАТ «Київопорядкомплект» подало до органу державної податкової служби розрахунок плати за користування надрами за 1 квартал 2009 року (вх. №93399), у якому задекларувало до сплати до місцевого бюджету 848898,96 грн. (арк. справи 18-20).

Задекларована згідно вказаного розрахунку сума була частково сплачена позивачем, з огляду на що станом на 30 вересня 2009 року за ВАТ «Київопорядкомплект» рахувалась недоїмка з плати за користування надрами за 1 квартал 2009 року в розмірі 466518,23 грн. Згідно зворотного боку облікової картки платника податків станом на 01 січня 2010 року за ВАТ «Київопорядкомплект» обліковувалась недоїмка з плати за користування надрами у розмірі 518950,20 грн. (у тому числі: 466518,23 грн. - основний борг, 52432,51 грн. - штраф) та пеня у розмірі 8665,13 грн. (арк. справи 102-112).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2009 року було порушено провадження у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 40).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2010 року у справі № 44/627-б ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було визнано кредитором ВАТ «Київопорядкомплект» в третю чергу на суму 765468,39 грн. (арк. справи 72-76).

Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2011 року провадження у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект» було припинено (арк. справи 41-42).

08 лютого 2011 року ВАТ «Київопорядкомплект» подало до органу державної податкової служби розрахунок плати за користування надрами за 2010 рік (вх. №454929), у якому задекларувало до сплати до місцевого бюджету 313883,59 грн. (арк. справи 21-22).

Задекларована сума була сплачена до бюджету у повному обсязі згідно платіжного доручення № 273 від 22 лютого 2011 року (арк. справи 23).

10 травня 2011 року ВАТ «Київопорядкомплект» подало до органу державної податкової служби розрахунок плати за користування надрами за 1 квартал 2011 року (вх. №9003094526), у якому задекларувало до сплати до місцевого бюджету 34212,50 грн. (арк. справи 24-28).

Задекларована сума була сплачена до бюджету у повному обсязі згідно платіжного доручення № 729 від 12 травня 2011 року (арк. справи 29).

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були проведені перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань ПАТ «Київопорядкомплект» за період з 01 січня 2009 року по 17 січня 2012 року та за період з 01 квітня 2011 року по 09 квітня 2012 року, за результатами яких складені акти № 33/15-30/05503326 від 17 січня 2012 року (арк. справи 7-10) та № 6/15-40/05503326 від 09 квітня 2012 року (арк. справи 88-89), за результатами яких було встановлено порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами місцевого значення, зокрема, за розрахунками № 93399 від 12 травня 2009 року та №9003094526 від 10 травня 2011 року.

01 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акта перевірки № 33/15-30/05503326 від 17 січня 2012 року прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001551530/0, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 722 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами в розмірі 1147709,45 грн. застосувала до ПАТ «Київопорядкомплект» штраф у розмірі 20 % в сумі 229541,90 грн. (арк. справи 11).

04 травня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі акта перевірки № 6/15-40/05503326 від 09 квітня 2012 року прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000431540/0, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 722 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами в розмірі 160011,88 грн. застосувала до ПАТ «Київопорядкомплект» штраф у розмірі 20 % в сумі 32002,38 грн. (арк. справи 16).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2012 року було порушено провадження у справі № 5011-43/10957-2012 про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 129-131).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, а також штрафи за їх невиконання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані Податковим кодексом України не передбачено права органу державної податкової служби під час дії пома торію на задоволення вимог кредиторів самовільно погашати кредиторські вимоги, заявлені ним у справі про банкрутство та/або борги минулих періодів, та право нараховувати штрафи за самовільне зарахування органом державної податкової служби платежів, здійснених платником податку, на погашення заборгованості минулих періодів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 3 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За приписами пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

Сфера дії Податкового кодексу України визначена в статті 1 цього Кодексу, відповідно до пункту 1.3 якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у абзаці 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно абзацу 4 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» за змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Як вбачається з розрахунків штрафних санкцій до актів перевірок № 33/15-30/05503326 від 17 січня 2012 року та № 6/15-40/05503326 від 09 квітня 2012 року (арк. справи 13-15, 17), зворотного боку облікової картки ВАТ «Київопорядкомплект» за платежем: плата за користування надрами місцевого значення (арк. справи 102-112) та правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, орган державної податкової служби, під час дії мораторію (з 02 жовтня 2009 року по 09 листопада 2011 року) змінював призначення платежу, зазначене позивачем в платіжних дорученнях, і погашав суму недоїмки за користування надрами за 1 квартал 2009 pоку згідно розрахунку № 93339 від 12 травня 2009 року, яка була заявлена ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС як конкурсна вимога у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект», що призвело до утворення поточної заборгованості, стосовно якої відповідачем і застосовувались штрафні санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Суми, сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 273 від 22 лютого 2011 року та № 729 від 12 травня 2011 року в рахунок погашення зобов'язань з плати за користування надрами місцевого значення, узгоджених згідно розрахунків № 454929 від 08 лютого 2011 року, № 9003094526 від 10 травня 2011 року, були спрямовані органом державної податкової служби на погашення податкового боргу позивача з плати за користування надрами за 1 квартал 2009 pоку, а суми, сплачені позивачем в рахунок погашення недоїмки за користування надрами за 1 квартал 2009 pоку згідно розрахунку № 93339 від 12 травня 2009 року після припинення провадження у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект» згідно постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2011 року, були скеровані органом державної податкової служби в рахунок погашення зобов'язань, узгоджених згідно розрахунків №454929 від 08 лютого 2011 року, № 9003094526 від 10 травня 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем як під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, так і після припинення провадження у справі № 44/627-б про банкрутство ВАТ «Київопорядкомплект» було непавромірно змінено призначення платежів з плати за користування надрами, визначене позивачем у платіжних дорученнях, та, як наслідок, безпідставно нараховано штрафи за затримку виконання грошових зобов'язань, оскільки органи державної податкової служби не наділені правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків, та спрямовувати такі платежі в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, з урахуванням того, що положення Податкового Кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто у 2009-2010 роках.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна