Ухвала суду № 36534015, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3746/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Гамрецького В.А., Мойсієнка В.М. Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Еверест» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ПП «Еверест» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 00002512320 та № 0002502320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 04.07.2012 № 00002512320 та № 0002502320.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15.05.2012 по 24.05.2012 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Еверест» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за 2011 рік.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Еверест» завищено суму від'ємного значення з ПДВ у сумі 48 632,00 грн. (за травень 2011 року); п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Еверест» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальній сумі 596 709,00 грн., в тому числі за лютий у сумі 95 213,00 грн., за квітень у сумі 196 799,00 грн., за травень у сумі 76 067,00 грн., за червень у сумі 159 118,00 грн., за липень у сумі 63 414 грн., за серпень 6 098,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 08.06.2012 № 923/22/31480476 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002512320 від 04.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 632,00 грн., а також № 0002502320 від 04.07.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 631 469,00 грн., з яких за основним платежем - 596 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34760,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в періоді за який проводилася перевірка, ПП «Еверест» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Маркон Груп Ко».

Так, 04.01.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ПП «Фірма «Володар» (Покупець) укладено договір № 55/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с.61).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ПП «Фірма «Володар» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними № РН - 0000723 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 1 306 000,00 грн., № РН - 0000751 від 29.04.2011 на загальну суму з ПДВ 574 209,00 грн., № РН - 0001273 від 29.04.2011 на загальну суму з ПДВ 1 464 600,00 грн., № РН - 0002225 від 30.05.2011 на загальну суму з ПДВ 150000,00 грн. (а.с.56,57,58,59); податковими накладними № 38 від 10.01.2011, № 48 від 11.01.2011, № 719 від 30.03.2011, № 721 від 31.03.2011, № 905 від 20.04.2011, № 1111 від 04.05.2011 (а.с.65,67,81,85,93,97).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу-ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с.47, 48).

10.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (Покупець) укладено договір № 85/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с.55).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними № РН - 0000139 від 20.04.2011на загальну суму з ПДВ 81 300,00 грн. та № РН - 0000715 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 1 278 400,00 грн. (а.с.53,54); податковими накладними № 531 від 10.03.2011, № 609 від 17.03.2011, № 903 від 20.04.2011 (а.с.69, 77, 89).

Оплата товару за вищевказаними документами здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується копією журналу-ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с.47, 48).

16.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «Маркон Груп Ко» (Покупець) укладено договір № 87/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с.52).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «Маркон Груп Ко» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними № РН - 0000675 від 20.04.2011 на загальну суму з ПДВ 4 055,00 грн. та № РН - 0000679 від 31.05.2011 на загальну суму з ПДВ 450 044,30 грн. (а.с.50,51); податковими накладними № 600 від 16.03.2011, № 607 від 17.03.2011, № 718 від 30.03.2011, № 720 від 31.03.2011, № 904 від 20.04.2011(а.с.73,75,79,83,91).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу-ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с.47, 48).

31.03.2011 між ПП «Еверест» (Постачальник) та ТОВ «Агентство «Віасат» (Покупець) укладено договір № 95/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Товар повинен поставлятися партіями відповідно до замовлення Покупця та повинен бути упакований продавцем (а.с.64).

Вартість кожної партії товару зазначається у накладних.

Договір підписано директорами ПП «Еверест» та ТОВ «Агентство «Віасат» та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними № РН - 0002224 від 31.05.2011 на загальну суму з ПДВ 300 000,00 грн. та № РН - 0000773 від 31.03.2011 на загальну суму з ПДВ 652 300,00 грн. (а.с.62,63); податковими накладними № 723 від 31.03.2011, № 906 від 20.04.2011 (а.с.87,95).

Оплата товару за вищевказаними договорами здійснювалася безготівковим шляхом, що підтверджується копією журналу-ордеру за 2011 рік та копією реєстру платіжних доручень за 2011 рік, які наявні в матеріалах справи (а.с.47, 48).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім цього, ПП «Еверест» до податкового кредиту за квітень, травень, липень 2011 року включено податку на додану вартість у загальному розмірі 554 958,00 грн., який був сформований з операцій придбання продукції у ПАТ «Кожухівське», ТОВ «Собі» та ТОВ «ТД Глас Агро». Взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами по придбанню товару повністю підтверджується первинними документами, зустрічними перевірками та співставленням баз даних. Розрахунки проведені повністю, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, складених у повній відповідності до законодавства. Ніяких претензій підприємства одне до одних не мають, та актом перевірки ДПІ у м. Чернігові не зазначено будь-яких порушень щодо формування податкового кредиту по операціям з вищевказаними контрагентами позивача, що не заперечується відповідачем.

Відповідач заперечує дійсність вищевказаних господарських операцій та посилається в своїх доводах на акт Бориспільської ОДПІ № 487/7/23-1/36803875 від 11.07.2011 по ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 по ПП «Фірма «Володар», акт Яготинської МДПІ № 1318/2300/37135774 від 08.12.2011 по ТОВ «Маркон Груп Ко», акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 282/23-1/36862548 від 13.02.2012 по ТОВ «Агентство «Віасат», акт ДПІ в Рогатинському районі Чернігівської області № 107/231/37322549 від 15.02.2012 по ТОВ «Солодка країна - К», акт перевірки № 98/231/36552068 від 15.02.2012 по ТОВ «Інтерагро 2007», яке є контрагентом ТОВ «Солодка країна - К», та акту перевірки № 95/152/35988038 від 15.02.2012 по ТОВ «Агроторг - К», яке в свою чергу є контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», вказаними актами встановлена неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності підприємствами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у його контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

При цьому, судом вірно не прийнято уваги посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки, вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента ТОВ «Аненство «Віасат» відповідачем не надано, посилання останнього на укладення договорів з метою, спрямованою на порушення публічного порядку контрагентом позивача є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 23.12.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.