Постанова № 3653289, 25.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

№ 2-а-10226/08/2070

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Харків 25 березня 2009 року

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тацій Л. В.

при секретарі Андрієць М.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не прибув

представника третьої особи - Мельниченко О.Б., діє на підставі доручення від 02.09.2008 року за № 12/2-4249 БС

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа - Харківський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова перерахувати раніше призначену позивачу пенсію, виходячи з наявності у позивача десяти років стажу державної служби, - з 28.11.1996 року по 20.12.2006р.; перерахунок пенсії провести з дня звернення - з 20.12.2006р. з урахуванням підвищення пенсій державних службовців на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. № 700, від 06.02.2008р. № 34 та індексу інфляції, стягнути з управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова спричинену позивачеві моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. З 28.11.1996 р. по 26.05.1997р. позивач перебував на посаді інспектора по контролю за виконанням судових вироків установи ЮЖ 313/203 м. Харкова (Харківський слідчий ізолятор), але цей період роботи до стажу державної служби Управлінням Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Харкова йому зараховано не було. Звернення за призначенням пенсії позивачем відбулось 20.12.2006 року, а перший внесок надійшов на його пенсійний рахунок тільки 25.09.2007р., тобто майже через 9 місяців. Крім того, призначена позивачеві пенсія не відповідала розміру пенсії, що має бути призначена йому як державному службовцю. Управлінням Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Харкова йому було відмовлено в призначенні пенсії за Законом України «Про державну службу», з тих мотивів, що нібито позивач не має необхідних 10 років стажу державної служби, оскільки обчислення стажу державної служби, на думку Управління Пенсійного Фонду, має обчислюватись з дня прийняття присяги. До теперішнього часу позивач отримує пенсію як пенсіонер за віком.

Відповідач в судове засідання, призначене на 25.03.2009 року, свого представника не направив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с. 112), причин неприбуття не повідомив, до суду надав письмові заперечення (а.с. 30-32), в обґрунтування яких зазначив наступне. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Харкова за призначенням пенсії держслужбовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»: на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для жінок - не менше 20 років, у тому числі років державної служби не менше 10 років. Відповідно до наданих позивачем документів, стаж держслужбовця становить з 27.05.1997 по 19.12.2006 роки, тобто відсутній необхідний 10 річний стаж. Відповідно до п.1 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року: „основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка”. Всі документи, що надала позивачка на підтвердження її вимог, не підтверджують факт перебування на посаді держслужбовця з 1996 року. Позовні вимоги відповідач вважає необгрунтованими, незаконними і не підлягаючими задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив суд відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач є належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість слухати справу без участі представника відповідача за наявними в ній доказами.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 не заперечував, наявність спору про стаж роботи позивача як державного службовця пояснив недбалістю в ведення кадрової роботи в спірний період часу, що не може тягнути за собою будь-які негативні наслідки для позивача.

Суд заслухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працювала в установі ЮЖ 313/203 з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_1 прийнята посаду друкарки І категорії з ІНФОРМАЦІЯ_1. 28.11.1996 року переведена на посаду інспектора по контролю за виконанням судових вироків відповідного відділу вказаної установи (наказ № 67 від 29.11.1996 р.). З 26.05.1997 року наказом № 27 від 06.06.1997р. присвоєно 15 ранг державного службовця, 27.05.1997р. прийняла присягу державного службовця, звільнена з державної служби у відповідності з п. 3 ст. 30 ЗУ «Про державну службу» (у зв'язку з досягненням граничного віку) згідно наказу Харківського слідчого ізолятору № 130 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 5-6).

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з проханням призначити йому пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу». Відповідач відмовив позивачеві в призначенні йому відповідної пенсії листом за № 9180-02/26 від 20.05.2008 року, оскільки, на його думку, останній не має стажу державної служби - 10 років, необхідного для призначення такої пенсії (а.с. 4). Вказану відмову відповідач обумовив роз'ясненнями Управління державної служби Головного управління державної служби України в Харківській області, у відповідності до яких стаж має обчислюватись відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу», тобто з дня прийняття присяги (а.с. 4).

Відповідачем не заперечувалось, було підтверджено позивачем, представником третьої особи та дослідженими матеріалами справи, що позивач проходив державну службу у період з 27.05.1997р. по 19.12.2006р. З заперечень відповідача вбачається, що останній не погоджується із включенням до стажу державної служби ОСОБА_1 період з 28.11.1996 по 27.05.1997р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду друкарки І категорії Слідчого ізолятору УВП МВСУ в Харківській області з ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією наказу № 54 від 06.09.1996 року (а.с. 128-129).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. за  № 3723-XII з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Комісією Слідчого ізолятору УВП МВСУ в Харківській області було вирішено провести стажування з 29.09.1996 по 29.11.1996р. ОСОБА_1 на посаду державного службовця - інспектора по контролю за виконанням судових вироків, керівником стажування призначити Богун Л.І., що підтверджується витягом з протоколу засідання № 2 від 27.09.1996р. (а.с. 118).

В період з 29.09.1996 по 29.11.1996р. позивач проходив стажування на посаду інспектора по контролю за виконанням судових вироків установи ЮЖ 313/203 УВП МВСУ в Харківській області згідно плану стажування, затвердженого начальником установи (а.с. 114).

Згідно звіту про проходження стажування ОСОБА_1, нею були виконані всі вимоги плану стажування (а.с. 115), у відгуку про проходження стажування ОСОБА_1 керівником стажування зазначено, що стажист своїми особовими та діловими якостями показала, що може бути призначена на посаду інспектора по контролю за виконанням судових вироків (а.с. 116).

На посаду інспектора по контролю за виконанням судових вироків позивач був призначений 28.11.1996р. на підставі його заяви про призначення від 28.11.1996р. (а.с. 120), що підтверджується копією наказу № 67 від 29.11.1996 р. начальника установи ЮЖ 313/203 УВП МВСУ в Харківській області (а.с. 130-132).

Відповідно до наказу № 27 від 06.06.1997р. начальника установи ЮЖ 313/203 УВП МВСУ в Харківській області, ОСОБА_1 присвоєно 15 ранг державного службовця з 26.05.1997р. (а.с. 126-127), з липня 1997р. їй виплачується доплата за присвоєний ранг державного службовця, що підтверджується відповідними фінансовими документами (а.с. 133-134).

Присягу державного службовця позивач прийняв 27.05.1997р., що підтверджується її підписом під текстом присяги (а.с. 55).

Судом встановлено, що у спірний період з 28.11.1996 по 27.05.1997р. позивач займав посаду інспектора по контролю за виконанням судових вироків установи ЮЖ 313/203 УВП МВСУ в Харківській області.

З наданої представником третьої особи довідки про етапи реорганізації кримінально-виконавчої системи України вбачається наступне (а.с. 135-137).

До 1999 року назви установ виконання покарань (слідчих ізоляторів, тюрем) йшли під кодом і були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ. В областях являлись структурним підрозділом Управління внутрішніх справ області.

Згідно наказу Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України від 28 травня 1997 року № 27, Установа ЮЖ 313/203 Управління внутрішніх справ України Харківського обласного виконкому перейменовано в Слідчий ізолятор Управління внутрішніх справ України Харківського облвиконкому.

Згідно наказу Державного департаменту України з питань виконання покарання від 29.11.1999 року № 165, Слідчий ізолятор Управління внутрішніх справ України Харківського облвиконкому перейменовано в Харківський слідчий ізолятор (№27) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.

Згідно наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27.04.2005 року № 72, Харківській слідчий ізолятор ( №27) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області перейменовано в Харківський слідчий ізолятор управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (а.с. 136).

Установа ЮЖ-313/203, на даний момент Харківський слідчий ізолятор, є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №073075, ідентифікаційний код юридичної особи 08564587, місце знаходження юридичної особи 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, дата проведення державної реєстрації 29.11.1999 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801200000026676.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. за  № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005р. за № 2713-IV державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005р. за № 2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з Положенням про Харківський слідчий ізолятор - Харківський слідчий ізолятор є підрозділом Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, який забезпечує здійснення державної політики у сфері утримання осіб, взятих під варту, підпорядковується Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та Управлінні Державного казначейства області, печатку із зображенням Державного Герба України і своєю назвою (а.с. 92-96).

Згідно з Інструкцією про роботу відділів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 1 від 11.01.2008р., діяльність зазначених відділів полягає в обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, взятих під варту), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень (а.с. 142-150). Вказані відділи є структурною одиницею установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Відповідно до пояснень представника третьої особи, інструкція про посадові обов'язки ОСОБА_1 за період з листопада 1996р. по травень 2007р. знищена за закінченням терміну зберігання, до суду надано посадову типову інструкцію спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківського слідчого ізолятору, яка за змістом є аналогічною попередній (а.с. 138-139).

Як вбачається з посадової інструкції спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківського слідчого ізолятору, дослідженої в судовому засіданні, вказана посада є визначеною структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень - забезпечення законних прав, свобод та інтересів осіб, узятих під варту та засуджених, забезпечення законності тримання під вартою, виконання вироків та звільнення з під варти слідчо-заарештованих та засуджених (а.с. 138-139).

Згідно з Положенням про Харківський слідчий ізолятор, до його обов'язків як до державного органу, в числі інших, відносяться забезпечення дотримання прав людини і громадянина, реалізація законних прав і інтересів осіб, узятих під варту та засуджених, вимог щодо виконання та відбування кримінальних покарань, забезпечення виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, санкцій прокурора, вироків, постанов та ухвал судів, забезпечення виконання актів амністії та помилування, організація роботи щодо переведення засуджених для відбування подальшого покарання в інші установи або їх умовно-дострокового звільнення (а.с. 92-96).

ОСОБА_1 за час перебування на посаді спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківського слідчого ізолятору виконувала функції держави щодо забезпечення законних прав, свобод та інтересів осіб, узятих під варту та засуджених, забезпечення законності тримання під вартою, виконання вироків та звільнення з під варти слідчо-заарештованих та засуджених.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період часу отримував заробітну плату з державного бюджету, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 133-134).

Представником третьої особи вказано, що позивач в своїй професійній діяльності виконував службові обов'язки, покладені Положенням про Харківський слідчий ізолятор на посадових осіб відділу по контролю за виконанням судових рішень, тобто функції держави.

Таким чином, ОСОБА_1 була посадовою особою, що не має спеціального звання, підрозділу центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом (Харківського слідчого ізолятору), на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень на виконання функцій держави, одержувала заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в спірний період часу була державним службовцем.

Суд не вбачає вини позивача в тому, що присяга державного службовця не була прийнята ним одночасно з призначенням на посаду інспектора відділу по контролю за виконанням судових рішень установи ЮЖ 313/203 УВП МВСУ в Харківській області, а тому відсутні підстави для незарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду з 28.11.1996 по 27.05.1997р.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993р. за № 3723-II на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. за № 1788-XII призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова 20.12.2006р. з проханням призначити йому пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу».

Як встановлено судом вище, на момент звернення за призначенням пенсії як державному службовцю 20.12.2006 року, позивач відповідав вимогам ч. 2 ст. 37 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993р. за № 3723-II, а тому відмова відповідача у призначенні йому такої пенсії не може вважатись законною.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення ОСОБА_1 пенсії в виходячи з наявності десяти років стажу державної служби з 28.11.1996 року по 20.12.2006р. - незаконною.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. за № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. за № 1788-XII нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як державного службовця з дня звернення - з 20.12.2006 року, з урахуванням підвищення пенсій державних службовців на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. за № 700, від 06.02.2008р. за № 34.

Стосовно перерахунку призначеної пенсії з урахуванням індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000р. сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції і період невиплати доходу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість по виплаті пенсії як державному службовцю у разі виходу на пенсію є ненарахованою виплатою, а тому відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації не підлягає і в цій частині позовних вимог позивачеві відмовити.

З приводу компенсації позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та даних позивачем пояснень вбачається, що основний предмет спору - наявність у позивача права на отримання пенсії у відповідності до ч. 2 ст. 37 Закону України „Про державну службу” з 20.12.2006р. Позивачем в судовому засіданні не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова у вигляді непризначення позивачеві пенсії як державному службовцю і настання негативних наслідків у вигляді спричинення позивачеві моральних страждань, та наведено доказів щодо спричинення позивачеві моральних страждань діями відповідача.

Враховуючи, що притягнення до матеріальної відповідальності без наявності вини фізичної або юридичної особи діючим законодавством не допускається, суд приходить до висновку в цій частині позовних вимог позивачеві відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 37 Закону України „Про державну службу” від 16.12.1993р. за № 3723-II, ст.ст. 6, 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005р. за № 2713-IV, ст.ст. 81, 83, 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. за № 1788-XII, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст. 3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000р., Положенням про ранги державних службовців, затвердженого Постановою КМУ від 19.06.96р. за N 658, Інструкцією про роботу відділів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 1 від 11.01.2008р., ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 6 - 9, 11, 17, 18, 69 - 71, 94, 128, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, третя особа - Харківський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

2. Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) пенсії в виходячи з наявності десяти років стажу державної служби з 28.11.1996 року по 20.12.2006р. - незаконною.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) як державного службовця з дня звернення - з 20.12.2006 року, з урахуванням підвищення пенсій державних службовців на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. за № 700, від 06.02.2008р. за № 34.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2009 року.

Суддя  Л.В. Тацій