Постанова № 36529815, 04.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року № 810/5994/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0006951702 та №0006941702.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат сум придбаних послуг по найму приміщення та щодо безпідставного завищення суми податкового кредиту позивач вважає не обґрунтованими, оскільки позивач має всі без винятку первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання зобов'язань за укладеними правочинами з ПП "Міт", які крім того оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Вишгородською РДА Київської області 17.11.2004, як платник податків перебуває на обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Посадовою особою Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за наслідками якої складено Акт від 23.09.2013 №1111/17-02/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 171.1, 171.3 статті 171 та пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Висновки Акту перевірки позивача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту послуги згідно договору найму приміщення №1/1 від 12.11.2010 та додатку №1 Про надання послуг, до договору №1/1 від 12.11.2010, а також Додаткових угод №0000001 б/д, №0000002 б/д, №0000003 б/д, №0000004 б/д, №0000005 б/д, №0000006 б/д, №0000007 б/д, №0000008 б/д, №00000001 б/д, №00000002 б/д, №00000003 б/д, №00000004 б/д, №00000005 б/д, №00000006 б/д, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Міт", у зв'язку з тим, що вказані послуги не підтверджені відповідними рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та іншими документами, що дають право на включення їх до складу валових витрат, до складу податкового кредиту та підтверджують використання в підприємницькій діяльності.

Так, в результаті перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 248518,34 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 49703,67 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0006951702, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 55 654,79 грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 №0006941702, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62 129,59 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час перевірки позивача щодо дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за 2011-2012 р.р. було встановлено завищення податкового кредиту та завищення валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в ході перевірки не підтверджено надання послуг відповідними рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та іншими документами.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заперечень на Акт перевірки позивачем надавались вказані первинні документи, однак, контролюючий орган у відповіді на заперечення до акту перевірки зазначив, що додатково надані документи не підтвердили використання даних послуг при здійсненні підприємницької діяльності.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

На підтвердження реальності операцій з купівлі послуг по оренді приміщення позивачем було надано ряд первинної бухгалтерської документації.

З матеріалів справи слідує, що 12.11.2010 між ПП "Міт" (Наймодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Наймач) укладено договір найму приміщення №1/1, відповідно до умов якого Наймодавець зобов'язується передати Наймачеві, а Наймач зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до Розділу 3 Договору, плата за користування приміщенням визначається згідно узгоджених щомісяця додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору. Розмір плати визначається з урахуванням затрат, понесених Наймодавцем на утримання, обслуговування та експлуатацію приміщення.

Отже, зі змісту договору вбачається, що позивачем щомісячно окрім розміру орендної плати оплачується ще й затрати на утримання, обслуговування та експлуатацію орендованого приміщення.

Так, доказом погодження плати за користування приміщенням є підписані та скріплені печатками сторін додаткові угоди до Договору №1/1, а саме: додаткова угода №0000001 б/д від 31.01.2011, додаткова угода №0000002 б/д від 28.02.2011, додаткова угода №0000003 б/д від 31.03.2011, додаткова угода №0000004 б/д від 30.04.2011, додаткова угода №0000005 б/д від 31.05.2011, додаткова угода №0000006 б/д від 30.06.2011, додаткова угода №0000007 б/д від 31.07.2011, додаткова угода №0000008 б/д від 31.08.2011, додаткова угода №0000009 б/д від 30.09.2011, додаткова угода №0000010 б/д від 31.10.2011, додаткова угода №0000011 б/д від 30.11.2011, додаткова угода №0000012 б/д від 31.12.2011, додаткова угода №0000001 б/д від 31.01.2012, додаткова угода №0000002 б/д від 28.02.2012, додаткова угода №0000003 б/д від 31.03.2012, додаткова угода №0000004 б/д від 30.04.2012, додаткова угода №0000005 б/д від 31.05.2012, додаткова угода №0000006 б/д від 30.06.2012.

Факт надання послуг з оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується актами надання послуг №ОУ-0000007 від 31.01.2011, №ОУ-0000008 від 28.02.2011, №ОУ-0000015 від 31.03.2011, №ОУ-0000020 від 30.04.2011, №ОУ-0000026 від 31.05.2011, №ОУ-0000033 від 30.06.2011, №ОУ-0000039 від 31.07.2011, №ОУ-0000040 від 31.08.2011, №ОУ-0000051 від 30.09.2011, №ОУ-0000057 від 31.10.2011, №ОУ-0000063 від 30.11.2011, №ОУ-0000071 від 31.12.2011, №ОУ-0000003 від 31.01.2012, №ОУ-0000009 від 29.02.2012, №ОУ-0000018 від 31.03.2012, №ОУ-0000026 від 30.04.2012, №ОУ-0000035 від 31.05.2012, №ОУ-0000044 від 30.06.2012, які складені та підписані уповноваженими представниками сторін.

В якості оплати за надані послуги (виконані роботи) позивач на підставі рахунків-фактур №СФ-0000002 від 28.01.2011, №СФ-0000008 від 28.02.2011, №СФ-0000014 від 31.03.2011, №СФ-0000020 від 30.04.2011, №СФ-0000026 від 31.05.2011, №СФ-0000032 від 30.06.2011, №СФ-0000038 від 31.07.2011, №СФ-0000044 від 31.08.2011, №СФ-0000050 від 30.09.2011, №СФ-0000057 від 31.10.2011, №СФ-0000063 від 30.11.2011, №СФ-0000070 від 31.12.2011, №СФ-0000002 від 31.01.2012, №СФ-0000010 від 29.02.2012, №СФ-0000025 від 30.04.2012, №СФ-0000033 від 31.05.2012, №СФ-0000042 від 27.06.2012 перерахував на рахунок ПП "Міт" кошти.

На підставі вказаних первинних документів, отриманих від ПП "Міт", позивачем сформовано податковий кредит та визначено валовий дохід.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП "Міт" послуг по оренді приміщення.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено базу оподаткування, а саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо встановлених порушень з податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивач надав суду копії договору найму приміщення, додаткових угод, рахунків-фактур, актів надання послуг, які були підписані між позивачем та ПП "Міт".

Крім того, на підтвердження господарських операцій з ПП "Міт" позивач надав суду ряд господарських договорів з іншими контрагентами на поставку товару до орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також фіскальні звітні чеки, з яких вбачається місце здійснення господарської діяльності позивача є орендоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На думку суду, позивачем надано усю належно документально підтверджену інформацію про те, що угоди мали товарний характер, формування ним податкового кредиту та валових витрат є правомірним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем використовувалось орендне приміщення для здійснення своє господарської діяльності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту завищення позивачем валових витрат на загальну суму 248518,34 грн. та податкового кредиту на загальну суму 49703,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту є безпідставними та непідтвердженими.

Згідно ч. 1 ст. 97 КАС суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 97, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.10.2013 №0006951702 та №0006941702.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.