Ухвала суду № 36529415, 08.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

08 січня 2014 року Справа № 805/17880/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивизії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.,

за участю

представника позивача - Гороховського Є.М. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Гац Л.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Бєрідзе Є.Ж. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

12 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (далі - Позивач або Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Відповідач або Інспекція), в якому просило:

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ начальника Інспекції Левчук Л.Р. від 07 листопада 2013 року № 568 «Про проведення перевірки»;

- визнати незаконними (протиправними) дії представників Інспекції по проведенню позапланової виїзної перевірки магазину Товариства, м. Єнакієве, вул. Леніна, 87б;

- визнати незаконним та скасувати рішення Інспекції від 25 листопада 2013 року № 02/200 «Про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів»;

- визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції від 18 листопада 2013 року № 226р про накладення штрафних санкцій.

Ухвалою від 16 грудня 2013 року відкрито провадження у справі № 805/17880/13-а.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подане клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії постанови Інспекції від 18 листопада 2013 року № 226р про накладення штрафних санкцій до набрання законної сили судовим рішення у цій справі;

- зупинення дії рішення Інспекції від 25 листопада 2013 року № 02/200 «Про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Клопотання мотивовано тим, що постановою Інспекції від 18 листопада 2013 року № 226р до Товариства застосовані штрафні санкції в розмірі 32 300,00 грн. Із цим рішенням суб'єкта владних повноважень Товариство не погоджується та скористалося своїм правом на його оскарження в судовому порядку. Водночас сам по собі факт оскарження такого рішення не зупиняє його дію.

Відповідно до спірної постанови штраф підлягає сплату у 15-денний строк, у разі невиконання постанови протягом цього строку сума штрафу стягується в судовому порядку. За твердженням позивача, у разі примусового стягнення штрафу, застосованого оскаржуваною постановою, до ухвалення рішення у цій справі він буде протиправно притягнений до відповідальності за те порушення, якого він не вчиняв, та на підставі рішення, правомірність якого оскаржується і законність якого не встановлена та не доведена в судовому порядку.

Крім того, в разі примусового стягнення на користь Державного бюджету України штрафу, а також виконання оспорюваного рішення Інспекції від 25 листопада 2013 року № 02/200 «Про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів», Товариству буде заподіяно значної матеріальної шкоди, що негативно відобразиться на його господарській діяльності і свідчить про існування очевидної і реальної небезпеки заподіяння шкоди права та інтересам позивача.

Не вбачаючи підстав для невідкладного розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, ухвалою від 16 грудня 2013 року розгляд зазначеного клопотання позивача вирішено здійснити у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказане клопотання з наведених в ньому підстав, додатково відзначив, що відомостей про звернення Інспекції до суду з позовом про стягнення суми штрафу, застосованого спірною постановою, не має; доказів на підтвердження факту можливого заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства внаслідок невиконання оспорюваного рішення надати не може.

Представники відповідача проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що стягнення штрафу здійснюється винятково в судовому порядку, однак із позовом про стягнення штрафних санкцій з Товариства Інспекція до суду не зверталася; а також на те, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 листопада 2013 року № 02/200, яке є предметом спору по справі, скасоване рішенням Інспекції від 16 грудня 2013 року № 02/226.

Під час вирішення заявленого клопотання суд виходить з того, що інститут забезпечення позову покликаний гарантувати виконання постанови адміністративного суду і спрямований на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

За приписами ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту наведеної законодавчої норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

За правилами ч.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, відповідно до положень ч.ч.3-4 ст.117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Як зазначено вище, предметом публічно-правового спору у цій справі є перевірка правомірності дій посадових осіб Інспекції щодо проведення позапланової перевірки Товариства, а також законності рішень Інспекції щодо призначення цієї перевірки, застосування штрафних санкцій та вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Разом із цим, за висновком суду, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, оскільки за своїми правовими наслідками такі заходи тотожні фактичному ухваленню рішення по справі без її розгляду по суті, що суперечить меті застосування інституту забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Всупереч вимогам ч.1 ст.71 КАС України, Товариство належним чином не обґрунтувало необхідність застосування заходів забезпечення заявленого адміністративного позову та не довело належними та допустими доказами існування обставин, з якими процесуальний закон пов'язує наявність підстав для вжиття таких заходів.

Суд не вбачає підстав для висновку про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без їх вжиття, адже стягнення застосованих до нього штрафних санкцій здійснюється виключно у судовому порядку.

При цьому, суд відзначає, що навіть у випадку звернення Інспекції до суду з позовом про стягнення з Товариства штрафних санкцій, застосованих оспорюваною постановою, захист прав та інтересів Товариства може бути забезпечений шляхом зупинення провадження у справі щодо примусового стягнення штрафу на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 805/17880/13-а.

Окрім того, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і відповідно до вимог ст. 159 КАС України повинно бути законним і обґрунтованим.

Водночас, доводи позивача на підтримку заявленого клопотання ґрунтуються саме на припущенні того, що відповідачем можуть бути вжиті заходи щодо примусового стягнення з позивача штрафних санкцій, що може призвести до порушення майнових прав та інтересів Товариства. Бездоказовим також є твердження позивача про те, що у разі виконання рішення Інспекції від 25 листопада 2013 року № 02/200 «Про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» ним будуть понесені значні матеріальні збитки, чим буде порушено його права та інтереси, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Під час розгляду судом даного клопотання також не знайшло об'єктивного підтвердження посилання позивача на очевидну протиправність оспорюваних рішень суб'єкта владних повноважень. При цьому ознак, які б свідчили про це, взагалі не зазначено, а наведені у позовній заяві доводи Товариства підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.

Також суд звертає увагу на те, що спосіб забезпечення адміністративного позову, про який просить позивач, може розглядатися як втручання у законодавчо визначену компетенцію суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання ним своїх владних управлінських функцій.

Крім того, суд відзначає, що рішення Інспекції від 25 листопада 2013 року № 02/200, про зупинення дії якого клопоче Товариство, скасоване рішенням Інспекції від 16 грудня 2013 року № 02/226, тобто не потребує виконання та неспроможне завдати позивачу негативних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Товариства, недоведеність факту існування обставин, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, та, як наслідок, про відсутність правових і фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.49, 71, 117, 118, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - залишити без задоволення.

2. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 08 січня 2014 року.

3. Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

4. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.

Суддя Кравченко Т.О.