Рішення № 36528091, 26.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Галичанського А. Д., Перепелюк І. Б.

секретар Ковальчук Н.О.,

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/3 частку квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2013 року,

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації.

Зазначала, що у них з відповідачем на праві спільної власності є двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Її частка у квартирі становить 2/3, а частка відповідача - 1/3.

Посилаючись на неприязні стосунки з відповідачем, які склалися після розлучення з ним, неможливість спільного проживання у спірній квартирі та її неподільність, а також на незначну частку відповідача, позивачка просила припинити право власності відповідача на 1/3 частку зазначеної квартири, стягнути на його користь компенсацію вартості такої частки, визнавши за нею право власності на 1/3 частку квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте ухвалене у справі судове рішення вказаним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Так, суд зробив висновок, що частка відповідача у квартирі не є незначною, у справі не доведено, що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні квартирою, а припинення права відповідача на частку у спірній квартирі завдасть йому істотної шкоди, оскільки квартира є його єдиним та постійним місцем проживання.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Це згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким позов слід задовольнити.

У справі встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам у справі. Частка позивачки у квартирі становить 2/3, а частка відповідача - 1/3.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У справі встановлено, що частка майна відповідача у спільній власності є незначною та становить 1/3 частку, квартира є двокімнатною, неподільною, спільне володіння та користування сторонами квартирою є неможливим, оскільки між сторонами ними склалися вкрай неприязні стосунки після розірвання шлюбу, відповідач перешкоджає позивачці вільно користуватися квартирою, що зокрема, встановлено рішеннями Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2005 року (а.с.15-16).

У справі також встановлено, що хоча відповідач й проживає у спірній квартирі, проте у м. Чернівці він має право на 1/6 частку в іншому житлі - житловому будинку № 59 по 2 провулку Ходоровському (а.с.136-141), де проживають його близькі родичі і де на його частку припадає більше житлової та загальної площі ніж у спірній квартирі.

Тому з урахуванням зазначених обставин справи колегія суддів вважає, що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника майна, не порушить його житлових прав.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки є правові й фактичні підстави для припинення права власності відповідача на частку спірної квартири із виплатою йому грошової компенсації та визнання права за позивачкою на 1/3 частку квартири.

Дійсна вартість частки відповідача у квартирі у розмірі 90980 гривень визначена висновком судової будівельно-технічнолї експертизи (а.с.103-116) й відповідачем не спростована.

Суд першої інстанції, не зважаючи на вказані положення закону та обставини справи, дійшов помилкового висновку щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку у спільній частковій власності у квартирі АДРЕСА_1, стягнувши з ОСОБА_5 на його користь 90980 (дев'яносто тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень, що знаходяться на рахунку ТУ ДСА України в Чернівецькій області (номер рахунку 37315005000089, код 26311401 в ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 562 (п'ятсот шістдесят дві) гривні 20 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Яремко В. В.

Судді: Галичанський А.Д.

Перепелюк І. Б.