Рішення № 36526778, 27.12.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/1464/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2696/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Харчука В.М.

суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.

при секретарі Чебан О.М.

з участю: ОСОБА_1, представника ПАТ КБ „Приватбанк"

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ „Приватбанк" на рішення Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" про стягнення переплати за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 року позивачка звернулась до суду і просила стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на її користь 8195,01 грн. неправомірно нарахованої та стягнутої плати за кредитним договором №HMK0AK15300086 від 02 листопада 2007 року.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 неправомірну переплату за кредитним договором № НМК0АК15300086 від 02 листопада 2007 року в сумі 6615,05 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 1762,56 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в дохід держави в сумі 229,40 грн.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» означене рішення вважає таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу на те, що ______________

Головуючий у першій інстанції - Шевцова Л.М. Провадження № 22ц/792/2696/13

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія 19,27

відповідно п.2.3.1. укладеного з позивачем кредитного договору банк в односторонньому порядку має право за певних умов збільшувати розмір відсоткової ставки , з чим позивач погодилась, особисто підписавши означений договір. Рішення про підвищення процентної ставки, а також повідомлення про це позичальника відбулося до 10.01.2009 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, про що свідчать відповідні листи від 03.10.2008 року та 08.01.2009 року. Судом також не враховано той факт, що клієнт фактично погодився з новими умовами договору, своєчасно сплачуючи щомісячні платежі за новою відсотковою ставкою. Не погоджується апелянт і з висновком експерта, який визначив суму переплати у розмірі 6615,05 грн. і вважає, що він підлягав належній оцінці судом у сукупності із іншими доказами. Крім того, безпідставним на його погляд є стягнення із банку витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із постановленням нового рішення - з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За вимогами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Означеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов"язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що процентна ставка була підвищена банком в односторонньому порядку, без відповідних обґрунтувань та належного письмового повідомлення боржника. Фактичне порушення банком процедури підвищення процентної ставки не відповідає вимогам чинного законодавства , як на доказ цього суд послався на висновок експерта № 2836/13 від 23.09.2013 року, за яким переплата з боку ОСОБА_1 на користь банку в сумі 6615,05 грн. сталась за рахунок підвищених відсотків та штучно створеної прострочки як по тілу кредиту, так і по відсотках.

Однак, такі висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи і прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що при наданні висновку експерт, який має економічну освіту, вийшов за межі своїх повноважень і втрутився у сферу юриспруденції, зазначивши про нікчемність умови кредитного договору щодо нарахування підвищених відсотків ( а.с.63 абзац другий). При цьому, при проведенні розрахунків, наведених у додатках №1 та №2 експерт відійшов від цілісності розміру як ануїтентного платежу, так і інших обов"язкових сум, визначених в п. 7.1 погодженого між сторонами кредитного договору від 02 листопада 2007 року.

Тому по даному спору слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 02 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № НМК0АК15300086, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на строк з 02.11.2007 року по 01.11.2012 року у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 105539,40 грн. на придбання автомобіля, оплати витрат по його реєстрації та страхових платежів за договорами страхування, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на суму залишку заборгованості за кредитом ( п. 7.1). Цим же пунктом договору визначено розмір щомісячних платежів, які повинна вносити ОСОБА_1 у сумі 1967,33 грн. Пунктом 2.3.1 означеного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10 відсотків у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому банк надає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США

За наказом банку № СП-2008-934 у зв"язку із змінами на фінансовому ринку України прийнято рішення про збільшення відсоткових ставок по діючих кредитах по програмі „Авто в кредит" до рівня дохідності в національній валюті до 18%. На підставі цього, процентна ставка за кредитом, який отримала ОСОБА_1, була підвищена з 01.11.2008 року по 06.01.2009 року до 18 % річних, а у подальшому із цих же підстав - із 01.02.2009 року по 06.09.2010 року до 27,48% річних. Про своє рішення щодо підвищення відсоткової ставки банк повідомляв ОСОБА_1, про що свідчить наявне на а.с. 77 повідомлення направлене банком на адресу позичальника 25 грудня 2008 року за № 38880, а також копія реєстру № 1179 про відправку заказних листів, прийнятих відділенням зв"язку № 36 м. Дніпропетровська ( а.с. 78, 79).

Із наведеного слідує, що підвищення процентної ставки відбулось до 10.01.2009 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року. Окрім того, як уже

зазначалось, можливість такої зміни процентної ставки передбачена п. 2.3.1. кредитного договору, із чим погодилась позивачка, підтвердивши це своїм власноручним підписом.

Заперечуючи факт отримання як вищезазначеного повідомлення, так і повідомлення про підвищення відсоткової ставки до 18% і доведення до її відома збільшення розміру сплати по кредитному договору, ОСОБА_1 разом з тим визнала, що 06 вересня 2010 року сторонами підписана додаткова угода, відповідно до якої розмір процентної ставки за кредитом із означеної дати складає 25,48%. Із врахуванням цього, вона мала хоча б із вересня 2010 року вносити платіж у розмірі значно вищому, ніж визначено в договорі від 02 листопада 2007 року ПАТ КБ „Приватбанк" (1967,33 грн.), однак як слідує із долученої нею до позовної заяви копії довідки № 212248 від 24 травня 2012 року (а.с. 6) вона продовжувала сплачувати кошти в довільному розмірі, який у деяких випадках був навіть значно менший цієї суми ( вересень-листопад 2010 року). Крім того, не завжди, як того вимагали умови кредитного договору, ОСОБА_1 проплачувалась заборгованість в період з 01 по 06 число кожного місяця та в повному розмірі (як то 09 липня, 12 серпня, 30 жовтня, 10 листопада, 16 грудня 2009 року; 09 квітня, 13 травня, 17 листопада 2010 року; 11 березня, 10 червня 2011 року). Не спростована нею і викладена у відповіді на її звернення інформація банку про несплату нею платежів у червні-серпні 2012 року ( а.с. 30), в зв"язку з чим у неї додатково виникала прострочена заборгованість.

Таким чином, ОСОБА_1 не подано, а судом не здобуто об"єктивних доказів, які б свідчили про неправомірність нарахування відповідачем та стягнення із неї на погашення кредиту, як первісно заявленої суми 8195,01 грн., так і уточненої - 6615,05 грн. Із вищенаведених мотивів відхиляється апеляційним судом, як доказ висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2836/13-22 від 23 вересня 2013 року. Отже, у зв"язку із недоведеністю неправомірності дій відповідача по нарахуванню збільшених щомісячних платежів через підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, а також через прострочену позичальником заборгованість, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, апеляційний суд виходить із того, що ОСОБА_1 як позивач, оспорювала правильність нарахування їй платежів за споживчим кредитом (п.7.1 договору), а отже відповідно до ст. 22 Закону України „ Про захист прав споживачів" звільнена від сплати такого збору. Не можна покласти його і на відповідача через відмову у задоволенні заявлених до нього позовних вимог, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Рішення Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк" про стягнення переплати за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І.Переверзєва