Рішення № 36524592, 18.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2737/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/2738/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт», Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд»

про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення посадового окладу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді виконроба ТОВ «Міськсумиліфт» ТОВ СКС «Консалд» з 29 березня 2007 року по 13 квітня 2010 року. Звільнився з роботи за власним бажанням. До 01 квітня 2009 року його посадовий оклад становив 2 180 грн., з 01 квітня 2009 року був зменшений і склав 630 грн. Вказував, що про зміну розміру посадового окладу його не повідомили та не попередили про зміну умов праці, а відтак внаслідок незаконного зменшення розміру посадового окладу він недоотримав 19 375 грн. заробітної плати. Крім того, внаслідок вищезазначених дій відповідача у нього погіршився стан здоров'я та він був змушений прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому завдано моральної шкоди, розмір грошової компенсації якої він оцінив у 10 000 грн.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ №26к від 01 квітня 2009 року, поновити строк на його оскарження та стягнути з відповідача 19 375 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року, а також 10 000 грн. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог. При цьому зазначає, що питання про зменшення розміру заробітної плати відповідачем з ним не погоджувалося і про зменшення посадового окладу він дізнався випадково в кінці 2009 року, після чого неодноразово звертався до прокуратури та в інші інстанції, від яких дізнався про наказ № 26, яким йому зменшили заробітну плату, у зв'язку з чим вважає, що тримісячний строк для оскарження наказу ним пропущений з поважних причин.

Крім того, відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції взагалі не дав правової оцінки оскаржуваному наказу, не з'ясував обставин з приводу діяльності ТОВ «Міськсумиліфт», яке фактично не працює, а правонаступником цього товариства є ТОВ СКС «Консалд». Також вважає, що ним ставилось питання про порушення законодавства про оплату праці, у зв'язку з чим його звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком. Вважає, що суд ухвалив помилкове рішення, яке ґрунтується на невірних, неповних та не всебічно з'ясованих обставинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення представника ТОВ «Міськсумиліфт» і ТОВ СКС «Консалд» Олійника В.О., який проти скарги заперечує, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з постановленням нового рішення.

Вирішуючи спір, відмовляючи у задоволенні позовних вимог по суті спору, суд виходив з того, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з даним позовом щодо визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу і дійшов висновку про те, що підстав для його поновлення немає, оскільки позивач не довів, що він пропущений з поважних причин, а ті докази, на які він посилається є неналежними.

Проте з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до всіх відповідачів у редакції, викладений у судовому рішенні, погодитись не можливо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 до 29 березня 2007 року працював в ДП «Сумиліфт» ТОВ «СКС Консалд».Наказом № 12к від 29 березня 2007 року його було прийнято на посаду виконроба в порядку переведення з ДП «Сумиліфт» ТОВ «СКС Консалд».

В подальшому ДП «Міськсумиліфт» ТОВ «СКС Консалд» було перетворено в ТОВ «Міськсумиліфт».

Згідно наказу № 52к від 13 квітня 2010 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням. На день звільнення він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Міськсумиліфт».

З пояснень представника відповідачів вбачається, що відповідачі у справі є самостійними юридичними особами.

Згідно витягу серії АВ № 270835 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.101) значиться зареєстрованим Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд», код ЄДРПОУ 34451495. Згідно витягу серії АВ № 270837270835 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.107) значиться зареєстрованим Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумиміськліфт», код ЄДРПОУ 34743322.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що ТОВ «СКС Консалд» є правонаступником ТОВ «Сумиміськліфт», а тому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «СКС Консалд» є належним відповідачем у справі, що це товариство є правонаступником ТОВ «Сумиміськліфт».

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем не доведено, що відповідач порушив його трудові права, за захистом яких він звернувся до суду. А тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «СКС Консалд» необхідно відмовити за їх необгрунтованістю.

Відповідно до наказу № 82к від 01 жовтня 2008 року, яким затверджено штатний розклад ТОВ «Міськсумиліфт» на 2008 рік, позивачу встановлений посадовий оклад у розмірі 2 180 грн.

Наказом № 26к від 01 квітня 2009 року, внесені зміни до штатного розкладу підприємства та встановлені посадові оклади працівників підприємства. Зокрема, позивачу розмір посадового окладу був визначений в розмірі діючої мінімальної заробітної плати (а.с.4-5).

Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 1 квітня мінімальна заробітна плата встановлена в сумі 625 грн., тобто посадовий оклад позивача зменшено на 1555 грн. (2180 грн. - 625 грн.).

Відповідно до ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці- систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Як зазначає позивач, і про це свідчать матеріали справи, при винесення спірного наказу про зменшення посадового окладу ОСОБА_3, відповідач діяв всупереч вимогам ст. 32 КЗпП України, не повідомив за два місяці позивача про зміну істотних умов праці, чим допустив порушення трудових прав позивача.

Водночас, як пояснив позивач, про порушення своїх прав йому достовірно стало відомо восени 2009 року. До цього часу йому не доводили до відому про прийняття спірного наказу, заробітну плату виплачували частинами, що не давало можливості визначити середньомісячний її розмір. За захистом порушеного права позивач звернувся до суду лише 29 березня 2013 року.

За період до звернення з позовною заявою до суду він неодноразово звертався до правоохоронних органів, державних органів з дотримання законодавства про працю, але і після отримання розяснень від останніх (наприклад, у квітні 2012 року- а.с.8) про необхідність звернення до суду за захистом порушених трудових прав, ОСОБА_3 пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 УКЗпП України, суд може поновити ці строки.

Позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що він пропустив строк звернення до суду з поважних причин ( у зв'язку з відсутністю за місцем проживання, перебуванням за межами місця проживання, знаходженням на лікуванні). Його сподівання на добровільне позасудове вирішення спору не є поважними причинами у розумінні ст.234 КЗпП України. З урахуванням викладеного, а також дуже тривалого - понад три роки - періоду пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для поновлення строку для звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу. Оскільки судом встановлено, що право позивача порушено, але відсутні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Сумиміськліфт» про визнання незаконним та скасування наказу № 26к від 01 квітня 2009 року необхідно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Оскільки вирішення вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, яка заподіяна позивачеві у зв'язку з винесенням незаконного наказу, залежать від вирішення вимоги про визнання незаконним наказу, у задоволенні якої відмовлено за пропуском строку, вони є похідними від основної вимоги, то у задоволенні вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Сумиміськліфт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди слід відмовити за їх необгрунтованістю.

Згідно з ч.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першоїінстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, керуючись 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 червня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» про визнати незаконним та скасування наказу №26к від 01 квітня 2009 року за пропуском строку звернення до суду.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськсумиліфт» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 квітня 2009 року по 13 квітня 2010 року, моральної шкоди за їх необґрунтованістю.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Консалд» за їх необгрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий:

Судді: