Ухвала суду № 36524583, 10.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/7711/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/2616/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 57

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2013 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Дубровної В. В.,

суддів - Маслова В. О., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Нива -В.Ш.»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 30 жовтня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, треті особи - ОСОБА_5, Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції,

про визнання недійсними публічних торгів, акту державного виконавця та окремих положень договору, застосування наслідків недійсності договору,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 30 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволені частково.

Визнаний недійсним протокол № 1913116-1 від 16 серпня 2013 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) - нежитлового підвального приміщення в п'ятиповерховій будівлі літ. А-5 загальною площею 125,9 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_5, переможцем яких (торгів) визнана ОСОБА_3.

Визнаний недійсним акт державного виконавця від 16 серпня 2013 року про реалізацію нерухомого майна, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області 16 серпня 2013 року та складений на підставі протоколу № 1913116-1 від 16 серпня 2013 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки).

Стягнуто з ПП «Нива - В.Ш.» на користь ПАТ «ОТП Банк» 114,70 грн. в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.

Відмовлено ПАТ «ОТП Банк» у задоволенні позову в іншій частині за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову ПАТ «ОТП Банк» у задоволенні його позовних вимог повністю, зазначаючи про те, що дії державного виконавця не суперечать Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій та чинного законодавства України, що регулює дані відносини і це підтверджується ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 04 вересня 2013 року у справі за скаргою ПАТ «ОТП Банк» на дії державних виконавців з примусового виконання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику, відповідно до якої визнано законними та такими, що не порушують права заставодержателя ПАТ «ОТП Банк», оскільки спрямовані на виконання судового рішення на користь Банку, виконання якого було забезпечено іпотекою спірного нерухомого майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову ПАТ «ОТП Банк» у задоволенні його позовних вимог повністю, а також визнати дійсним протокол № 1913116-1 від 16 серпня 2013 року та акт державного виконавця від 16 серпня 2013 року.

При цьому, з посиланням на ст.45 Закону України «Про іпотеку», зазначає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки придбала майно відповідно до норм закону з реалізації арештованого іпотечного майна. Вважає, що суд помилково посилається на ст.39 Закону України «Про іпотеку», не взявши до уваги, що остання застосовується при реалізації іпотечного майна за процедурою ст.38 зазначеного закону за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя, які самостійно можуть проводити реалізацію іпотечного майна, після якої документи про реалізацію надаються державному виконавцю та отримують від нього акт про реалізацію іпотечного майна. Враховуючи, що зі складанням та затвердженням оспорюваного Протоколу про проведення прилюдних торгів, законодавець пов'язує виникнення юридичних наслідків, даний протокол не впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягали б захисту.

В апеляційній скарзі ПП «Нива - В.Ш.» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову ПАТ «ОТП Банк» у задоволенні його позовних вимог повністю. Вважає дії державного виконавця стосовно проведення прилюдних торгів є законними, а всі інші його дії, які їх не стосуються та мають самостійний спосіб оскарження (у тому числі і протоколу прилюдних торгів та акту державного виконавця) і не можуть бути підставою для їх визнання недійсними. Зазначає, що процедура проведення прилюдних торгів не включає в себе дій та обов'язків, які покладені на державного виконавця, а тому, його дії не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Вказує, що акт державного виконавця не є договором купівлі-продажу, на що суд не звернув уваги, а відтак прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) є законними.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в

апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення

суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді

першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від

24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному

порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених

вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права

робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній

частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог

судове рішення не оскаржується.

Банком не оскражується рішення в частині відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи зазначене та виходячи з принципу диспозитивності цивільного ' судочинства, відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом перевіряється обгрунтованість та законність рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним протоколу № 1913116-1 від 16 серпня 2013 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) - нежитлового підвального приміщення в п'ятиповерховій будівлі літ. А-5 загальною площею 125,9 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_5, переможцем яких (торгів) визнана ОСОБА_3 та визнанння недійсним акту державного виконавця від 16 серпня 2013 року про реалізацію нерухомого майна, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області 16 серпня 2013 року та складений на підставі протоколу № 1913116-1 від 16 серпня 2013 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Комишан А.О., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, які апеляційні скарги підтримують з мотивів у них викладених, пояснення представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», який проти скарг заперечує, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

05 вересня 2013 року позивач ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що Банком до відділу примусового виконання рішень УДВС було подано для примусового виконання виконавчий лист по стягнення з ОСОБА_5 на його користь заборгованості за кредитним договором у сумі 4 403 150,56 грн. В ході проведення виконавчий дій з примусового виконання вказаного виконавчого документу державним виконавцем було звернуто стягнення на належне боржнику майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В ході реалізації арештованого майна відділ примусового виконання УДВС уклав з ПП «Нива - В.Ш.» договір №1913116 про реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_5 До вказаного договору були внесені умови (п. 3.1) про розмір винагороди організатора торгів в сумі 14% від продажної ціни. Вказане положення договору суперечить вимогам закону -п. 12 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначав, що в ході проведення виконавчих дій та організації торгів, сторони виконавчого провадження у належний спосіб не повідомлялися про вчиненні дії (оцінку майна, зменшення розміру стартової ціни, час та місце проведення торгів тощо). Вказував, що за наслідками проведення повторних торгів, їх переможцем визнано ОСОБА_3, про що складений відповідний протокол та акт державного виконавця, але торги були проведені з порушенням вимог закону, оскільки у них брав участь лише один покупець, який не запропонував ціну вище стартової. Вважав, що торги проведені з порушенням вимог закону. Тому просив визнати недійсними протокол №1913116-1 та акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_5, застосувати наслідки недійсності правочину шляхом відновлення у відповідних реєстрах записів № 2166300 та 2146717 про накладення арешту на належне ОСОБА_5 нерухоме майно та обтяження його іпотекою; визнати недійсним положення п. 3.1 договору №1913116 та стягнути з відповідачів понесені по справі судові витрати.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» суд першої інстанції, виходив з наступного.

12 жовтня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, у забезпечення виконання умов якого між банком та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення розташоване у АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_5 умов вищезазначеного кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом і судовим рішенням з останнього була стягнута на користь ПАТ «ОТП Банк» сума боргу 4 403 150,56 грн. За вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист, якій був пред'явлений стягувачем до примусового виконання та за яким було відкрите виконавче провадження.

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем в рамках цього виконавчого провадження було звернуто стягнення на належне боржнику (ОСОБА_5) нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки.

З метою реалізації вказаного нерухомого майна між ПП «Нива -В.Ш.» та Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області укладено договір №1913116 від 10 червня 2013 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів (а.с.96,97).

На виконання умов договору № 1913116 ПП «Нива-В.Ш.» здійснило комплекс заходів з організації проведення прилюдних торгів, але перші та другі торги не відбулися. Здійснена уцінка на 47% вартості іпотечного майна.

16 серпня 2013 року ПП «Нива-В.Ш.» провела чергові прилюдні торги з реалізації належного ОСОБА_5 нерухомого майна - нежитлового приміщення розташованого у АДРЕСА_1, за наслідками проведення яких переможцем визнано ОСОБА_3 та складено протокол №1913116-1 (а.с. 10).

На підставі вказаного протоколу державним виконавцем видано акт про реалізацію нерухомого майна (а.с.11).

Згідно ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, значеного в частині восьмій ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

За положеннями ч. 8. ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

При цьому ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначає порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Зокрема, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Положення ж ст. 45 Закону України «Про іпотеку» поширюються виключно на випадки реалізації з публічних торгів майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення уповноваженого органу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення уповноваженого органу про звернення стягнення на предмет іпотеки не приймалось, а тому, у рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором не було підстав для реалізації іпотечного майна, належного боржнику ОСОБА_5 у спосіб, визначений Законом України «Про іпотеку».

Частина 3 ст.45 Закону України «Про іпотеку» допускає проведення прилюдних торгів з продажу іпотечного майна при наявності навіть одного учасника

В прилюдних торгах з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_5, які проводилися 16 серпня 2013 року, взяв участь лише один учасник - ОСОБА_3, яка не підвищувала стартову ціну та запропонувала придбати об'єкт нерухомості за стартовою ціною.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 7.1 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися: у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця, якщо жоден із покупців не запропонував ціну вищу за стартову ціну лоту.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем ПП «Нива-В.Ш.» процедури проведення прилюдних узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Висновки суду не спростовуються доводами апеляційний скарг.

Зокрема, посилання на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року (а.с.202) про відмову у задоволенні скарги Банку на неправомірні дії державного виконавця, оскільки зі змісту цього судового рішення вбачається неможливим реалізація іпотечного майна у рамках виконавчого провадження при виконанні рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, без наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положення ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України позивачем зазначено недодержання державним виконавцем та ПП «Нива-В.Ш.» при проведенні прилюдних торгів норм Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по- друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи апелянтів про те, що прилюдні торги у судовому порядку не можуть визнаватись не дійсними.

Колегія суддів знаходить постановлене у справі судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим, не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Приватного підприємства «Нива -В.Ш.» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий -

Судді -