Рішення № 36517334, 18.12.2013, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/432/13

Справа № 470/1382/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого: судді Орлової С.Ф.,

при секретарі Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому зазначив, що 14.08.2007 року між ними було укладено кредитний договір № 005-14094-140807 за яким відповідачу було відкрито картковий рахунок на загальну суму 30 000 грн., та встановлено кредитний ліміт на день укладення кредитного договору в сумі 3000 грн. В свою чергу відповідач зобовязався щомісяця у строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості та відсотки за користування кредитом. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором у нього виникла заборгованість на суму 2654 грн. 51 коп., яку позивач просив стягнути на його користь та сплачені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 40 коп.

Позивач в судове засідання не зявився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не зявився в судове засідання, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено що 14 серпня 2007 року між сторонами було укладено договір № 005-14094-140807 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито картковий рахунок № 26254901042559 в національній валюті та платіжна картка що обслуговувалась за умовами тарифного пакету Visa класичний.

Згідно п. 1.3 кредитного договору відповідачу було відкрито кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 3000 грн. з терміном кредитування 364 календарних дні та виплатою процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками визначеними в тарифах.

За умовами п. 1.5 кредитного договору кредитні кошти були наданні відповідачу для розрахунків за товари та послуги, придбаних у субєктів господарювання та вчинення інших операцій, не заборонених діючим законодавством України, тобто зазначене свідчить про надання позивачем відповідачу споживчого кредиту.

За п.2.5 кредитного договору відповідач зобовязався щомісяця в строки визначені Правилами (до 15 числа кожного місяця) здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць у розмірі визначеному «Тарифами» а також здійснювати погашення за овердрафтом, сплачувати відсотки за користування кредитною лінією та овердрафтом, і пеню нараховану за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та овердрафтом (а.с.5). Згідно п.4.2 договору, кредитний договір набув чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання зобовязань за договором (а.с.5).

Згідно умов Тарифів на обслуговування платіжної картки Delta Visa Classic Тарифний пакет «Класичний» п. 1.4, 3.1 відповідач зобовязався щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обовязкового мінімального платежу, який складається з 7% від суми поточної заборгованості станом на розрахункову дату, усіх нарахованих відсотків, плати, штрафів та інших щомісячних платежів, але не менше ніж 50 грн., та сплачувати плату за прострочену заборгованість обовязкового мінімального платежу

(а.с.6).

Фактично кредитний договір складається з анкети позичальника, анкети клієнта фізичної особи, тарифів на обслуговування платіжної карток Visa Classic Тарифний пакет «Класичний» та договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, його заборгованість перед банком станом на 22 жовтня 2013 року складає 2654 грн.51 коп., та є заборгованістю за простроченим тілом кредиту.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки. Згідно з ч. 1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У ч.1 ст.261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Абзацом 2 ч.5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобовязаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Судом встановлено, що згідно п. 1.4 кредитного договору кредит був наданий відповідачу строком на 364 календарні дні, та платіжна картка видана 14.08.2007 року на 12 місяців, тобто строк її дії сплив 14.08.2008 року.

З розрахунку ціни позову (а.с.13) відповідач останній раз сплачувала борг за кредитним договором у 04 березня 2008 року, наступний платіж мав бути проведений ним не пізніше 15 квітня 2008 року, або до закінчення строку дії картки до 14.08.2008 року, що мало б наслідком пролонгування кредитного договору ще на 364 дні, однак після березня 2008 року відповідач жодних платежів не проводив. За таких обставин початком перебігу строку позовної давності слід вважати 14.08.2008 року (дата закінчення дії кредитної картки, але звернувшись до суду з відповідним позовом 03 грудня 2013 року позивач вийшов за межі трирічного строку позовної давності звернення до суду.

Зазначення у кредитному договорі строку його дії з моменту підписання сторонами і до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором не може вважатись установленням строку його дії, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.Крім цього з розрахунку заборгованості наданого позивачем убачається, що позивач припинив нарахування заборгованості відповідачу ще у жовтні 2009 року, однак з позовом до суду про стягнення нарахованої заборгованості звернувся лише 03 грудня 2013 року.

У відповідності до пункту 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.3012 року, враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У звязку із цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

20 листопада 2013 року Верховним судом України при розгляді справи 6-12бцс13 було визначено правову позицію за якою п.7 ч.11 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному звязку з самою ч.11 ст.11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

В силу ст. 360-7 ЦПК України вказані вище рішення Верховного суду України є обовязковими для всіх судів України.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском строку позовної давності для предявлення вимоги про повернення споживчого кредиту.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - в і д м о в и т и.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Ф.Орлова