Рішення № 36509930, 31.12.2013, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2053/13-ц

Провадження №: 2/0343/675/13

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І. М.,

секретаря Бойків В. П.,

за участю адвокатів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Долина Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, третя особа: Долинська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому зазначив, що 21.02.1999 року в с.Розточки Долинського району Івано-Франківської області померла його мати ОСОБА_6, яка 01.12.1990 року заповіла все своє майно дочці ОСОБА_7 та онуці ОСОБА_4 Вказаний заповіт вважає недійсним, оскільки він є сфабрикованим, так як померла ОСОБА_6 на момент його складання перебувала в надто похилому віці (76 років), через що в неї були певні обмеження в баченні, розумінні та усвідомленні довкілля, при якому особу легко ввести в оману. Крім цього, підпис в графі «Крошна», який міститься в даному заповіті, не належить спадкодавцю ОСОБА_6, так як остання була неписьменною. Таким чином волевиявлення заповідача не було вільним, що є підставою для визнання заповіту недійсним. Він, як спадкоємець майна своєї матері ОСОБА_6 за законом, не відмовлявся від прийняття спадщини, однак, наявність незаконного заповіту позбавляє його права на спадкування, в зв»язку з чим він змушений звернутися в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник за довіреністю № 350 від 14.03.2013 року адвокат ОСОБА_1 уточнили позовні вимоги та просили поновити позивачу строк на звернення до суду з даним позовом; визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений секретарем Кальнянської сільської ради Долинського району ОСОБА_8 01.12.1990 року та зареєстрований в реєстрі за № 5; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6, реєстраційний № Д-350, видане Долинською районною державною нотаріальною конторою 01.10.1999 року на імя ОСОБА_9 та ОСОБА_4 Про цьому позивач ОСОБА_3 додатково пояснив, що він приймав участь в будівництві спірного будинковолодіння, хоч з 1975 року постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Його мати була неписьменною і не могла підписати заповіт. Про існування заповіту він дізнався більше 5 років тому в ОСОБА_5 сільській раді сільській раді. Однак, вважає, що строк позовної давності слід рахувати з липня 2013 року, коли нотаріус офіційно повідомив його про існування даного заповіту. При таких обставинах вважає заповіт його матері ОСОБА_6, посвідчений секретарем Кальнянської сільської ради Долинського району ОСОБА_8 01.12.1990 року та зареєстрований в реєстрі за № 5 недійсним, просить скасувати його та видане Долинською районною державною нотаріальною конторою 01.10.1999 року на імя ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на підставі цього заповіту свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстраційний № Д-350.

Представник відповідачки ОСОБА_4 за довіреністю № 1231 від 08.08.2013 року адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснивши, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, про застосування якого вона просить, оскільки звернувся в суд аж через 14 років після відкриття спадщини і сам в судовому засіданні 04.11.2013 року повідомив, що знав про існування оспорюваного заповіту ще більше 5 років тому. ОСОБА_3 не надав суду жодних доказів того, що він прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6, оскільки на час її смерті з матір»ю не проживав, в управління чи володіння спадковим майном не вступив і заяви в нотаріальну контору не подавав, а тому взагалі не має права оспорювати даний заповіт. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх вимог, а його пояснення про те, що мати була неписьменною і не могла підписати заповіт є лише припущеннями і спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 При таких обставинах вважає заявлений позов безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області також не визнав позовні вимоги ОСОБА_3, оскільки вважає їх безпідставним. Суду пояснив, що заповіт посвідчено у встановленому законом порядку, підписано спадкодавцем ОСОБА_6, зареєстровано в сільській раді і будь-яких підстав для його скасування немає. Тому просив в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог та подав заяву про закінчення розгляду справи в його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Долинської районної державної нотаріальної контори в судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що будь-яких порушень при оформленні спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 допущено не було, позивач не мав жодних перешкод вчасно звернутися з позовом до суду, будь-яких доказів на підтвердження недійсності заповіту він не надав і підстав для визнання заповіту недійсним немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити. При цьому звернулася до суду з письмовою заявою про закінчення розгляду справи в її відсутності.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин щодо визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_6, яка померла 21.02.1999 року, застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, з відповідними змінами та доповненнями.

Згідно з ч.1 ст. 524 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), що був чинним на момент відкриття спадщини, встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Зі змісту ч.1 ст. 534 даного кодексу встановлено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторне) від 26.03.2013 року серії І-НМ № 165996 (а.с. 10), ОСОБА_6 померла 21.02.1999 року.

Згідно заповіту від 01.12.1999 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5 (а.с. 6), який не змінювався та не скасовувався, ОСОБА_6 все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_7 та внучці ОСОБА_4

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане Долинською районною державною нотаріальною конторою 01.10.1999 року та зареєстроване в реєстрі за номером № Д-350 (а.с. 47), спадкоємцями майна померлої ОСОБА_6 згідно її заповіту від 01.12.1999 року в рівних долях стали її дочка ОСОБА_7 та внучка ОСОБА_11

Про те, що ОСОБА_9 померла 29.10.2011 року свідчить свідоцтво про смерть серії І-ДЛ № 644708 від 21.10.2011 року (а.с. 140).

Як встановлено в судовому засіданні, єдиною підставою для визнання недійсним заповіту, вчиненого ОСОБА_6 01.12.1990 року, позивач вказує те, що вона була неписьменною, тому не могла підписати даний заповіт, а отже було відсутнє її вільне волевиявлення.

Проте, дане твердження позивача є голослівним, нічим не підтверджено та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні як свідок колишній секретар Кальнянської сільської ради Долинського району ІваноФранківської області ОСОБА_8, яка посвідчувала оспорюваний заповіт, пояснила, що заповіт посвідчувався на дому, куди її запросила сама ОСОБА_6 Волевиявлення заповідачки було вільним, нікого з посторонніх при складанні заповіту не було, ОСОБА_6 бажала заповісти своє майно дочці ОСОБА_7 та внучці ОСОБА_4 і самостійно підписалася на заповіті та в журналі вчинення нотаріальних дій.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що їх мати ОСОБА_6 закінчила 4 класи, тривалий час працювала ланковою в колгоспі, вела документацію і вміла читати та писати. Категорично стверджує, що в заповіті материн підпис.

Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що ОСОБА_6, яка була її сусідкою, до останніх днів займалася домашнім господарством і читала без окулярів. Також ОСОБА_6 неодноразово їй заявляла, що залишить будинок внучці з м.Новгорода (ОСОБА_11В.).

Свідок ОСОБА_13, допитана судом за клопотанням позивача, пояснила що нічого конкретно сказати не може і чи мати була письменною точно не знає. Однак, з матір»ю жила їх сестра ОСОБА_7 і напевно мати повинна була залишити їй будинковолодіння.

Про вільне волевиявлення ОСОБА_6 свідчить і той факт, що вона з 1990 року до дня своєї смерті 21.02.1999 року не змінювала та не скасовувала заповіт, хоч і мала можливість протягом девяти років це зробити.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що через похилий вік спадкодавець ОСОБА_6 мала певні обмеженнях у баченні, розумінні і усвідомленні довкілля, при якому особу легко ввести в оману, що також вплинуло на її волевиявлення, оскільки встановлено, що після посвідчення заповіту ОСОБА_6 прожила ще 9 років, протягом яких була здоровою, доглядала за господарством і будь-яких відхилень в сприйнятті навколишньої дійсності не виявляла.

Крім цього, судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6, що померла 21.02.1999 року, позивач у встановлений строк не звертався (звернувся до нотаріуса вперше аж у 2013 році (а.с. 25), на час смерті спадкодавця з нею не проживав і будь-яких дій щодо вступу в управління або володіння спадковим майном не вчинив, а отже, відповідно до вимог закону, що діяли на час відкриття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину.

Будь-яких доказів на підтвердження факту прийняття спадщини позивачем не надано та судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_3 спадщину не прийняв, то його право на спадкування не порушено.

Судом також встановлено, що позивачем пропущено встановлений законом 3-річний строк позовної давності на звернення в суд з даними вимогами, оскільки спадщина відкрилася в 1999 році, а позовна заява в суді зареєстрована 15.07.2013 року.

Про те, що ОСОБА_3 знав про існування оспорюваного заповіту ще більше 5 років тому, він сам ствердив у судовому засіданні. Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобутого жодних доказів того, що заповіт ОСОБА_6 від 01.12.1999 року, посвідчений секретарем Кальнянської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 5, не підписувався нею та не відповідав її волі, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Судом встановлено, що вказаний заповіт складений особою, яка мала на це право, з дотримання встановленої законом форми та посвідчення, волевиявлення заповідачки було вільним, а тому заявлений позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину від 01.10.1999 року, оскільки вона є похідної від вимоги про визнання заповіту недійсним.

Питання судових витрат суд вирішує згідно зі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 524,534,545,548-549,560 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 203,205,215,1247 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, третя особа: Долинська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.

Скасувати накладений ухвалою суду від 15.07.2013 року в якості забезпечення позову арешт на будинковолодіння № 30 по вул. Шевченка в с.Розточки Долинського району Івано-Франківської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1500,00 грн. витрат за надання їй правової допомоги згідно з квитанцією адвоката ОСОБА_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: