Рішення № 36503604, 20.12.2013, Токмацький районний суд Запорізької області

328/4077/13-ц

20.12.2013

2/328/935/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Симоненко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», яким просить застосувати наслідки нікчемного договору фінансового лізингу № 008313 від 22 серпня 2013 року, укладеного між сторонами: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 7700,00 гривень.

Позов обґрунтовує наступним.

22 серпня 2013 року між сторонами, підписано договір фінансового лізингу № 008313, за розділом 1 якого предметом договору лізингу є автомобіль ЗАЗ Forza седан. Вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказується у додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною його частиною (пункт 1.2). Відповідно до пункту 1.3 договору лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.7, 18 договору лізингу визначено, що предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного Договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Договір лізингу є споживчим, оскільки має на меті придбання автомобіля, що становить предмет лізингу.

Разом з тим, відповідач не має ліцензії для надання будь-яких фінансових послуг з залученням фінансових активів від фізичних осіб, договір лізингу нотаріально не посвідчений, діяльність якою займається відповідач є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить споживачів в оману, тому укладений договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», нормам ЦК України і є нікчемним.

Метою одержання транспортного засобу за програмою «Автофінанс» було його використання для власних споживчих потреб.

Таким чином, надання послуг при придбанні товару за оспорюваним договором фінансового лізингу, який укладений на умовах програми «Автофінанс» та умовами якого передбачена сплата коштів авансом від фізичної особи протягом року, а також комісії за організацію та оформлення договору, комісії за передачу предмета лізингу, містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим та опосередкованим залученням фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Натомість договір фінансового лізингу № 008313 від 22 серпня 2013 року по справі нотаріально не посвідчено, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений між сторонами вважає нікчемним з підстав визначених положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як такий, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та з підстав визначених ч. 1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

На виконання нікчемного правочину позивач сплатив за реквізитами, наданими позивачем, грошові кошти у розмірі 7700,00 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 22.08.2013 року. Факт одержання цих коштів підтверджує і відповідач у листі № 727 від 27.09.2013. Втім, вказані грошові кошти відповідач повернути відмовився.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

22 серпня 2013 року між сторонами, підписано договір фінансового лізингу № 008313. Згідно з п. 1.1 договору предметом лізингу є автомобіль ЗАЗ Forza седан. Відповідно до пункту 1.3 договору лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.7 договору лізингу визначено, що предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного Договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмета лізингу).

Додатком № 1 до договору визначено, що вартість предмета лізингу становить 77000 гривень, комісія за організацію 7700 гривень, комісія за передачу 2310 гривень.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності відповідача є фінансовий лізинг.

Позивачем сплачена на користь відповідача комісія за організацію в сумі 7700 гривень, що підтверджується квитанцією № k_1 від 22.08.2013 року та листом відповідача від 27.09.2013 № 727 про відмову в поверненні сплачених коштів.

Договір фінансового лізингу укладений з позивачем, як з фізичною особою, що сторонами не оспорюється.

Таким чином, надання послуг при придбанні товару за оспорюваним договором фінансового лізингу, умовами якого передбачена сплата коштів авансом від фізичної особи протягом року, а також комісії за організацію та оформлення договору, комісії за передачу предмета лізингу, містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим та опосередкованим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії .

Судом встановлено, що ТОВ "Лізингова компанія «Автофінанс» необхідної ліцензії не має.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Такою, що вводить споживача в оману є підприємницька практика, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За правилами ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору лізингу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Проте окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів ст. 806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу між сторонами по справі нотаріально не посвідчено, а за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір с нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином договір фінансового лізингу, укладений між сторонами є нікчемним з підстав визначених положеннями ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», як такий, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики та з підстав, визначених ч. 1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7700 гривень, сплачених за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 224-228 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача та застосування наслідків нікчемного правочину задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 7700,00 гривень.

Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії рішення може подати до Токмацького районного суду Запорізької області заяву про перегляд заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: