Рішення № 36497005, 24.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15987/13-ц Провадження № 22-ц/772/4195/2013Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен С. А.Категорія: 27 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

при секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу - ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 16.12.2005 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, згідно якого позичальнику був наданий кредит в сумі 65000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 19.12.2005 р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки - будинковолодіння, за адресою по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 помер. Відповідно до вимог ст.ст. 1281, 1282 ЦК України ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції звернулося до нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців про задоволення вимог банку за кредитним договором. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 18.07.2012 р. та свідоцтва про право на спадщину від 14.10.2008 р. спадкоємцем предмету іпотеки - будинковолодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 20.11.2012 року відповідачеві було направлено вимогу банку про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, яка відповідачем не виконана. Станом на 25.06.2013 року заборгованість по кредиту становить : 44 600, 92 дол. США, що еквівалентно 356 495,1 5 грн., заборгованість по відсотках 10 017, 79 дол. США, що еквівалентно 80 072, 20 грн., пеня на проценти за період з 16.04.2006 р. по 15.04.2007 р. в сумі 14,81 дол. США, що еквівалентно 118, 38 грн., а всього 54 633, 52 дол. США, що еквівалентно 436 685, 72 грн., яку просило стягнути з відповідача за рахунок спадкового (іпотечного) майна, яке належало ОСОБА_5

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, зобов'язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Реєстру іпотек запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, а договір про надання кредитних коштів в іноземній валюті укладено банком в порушення вимог чинного законодавства, оскільки банк не мав індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти, крім того з часу укладення договору курс валюти значно зріс, що призводить до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін в бік погіршення становища позичальника, покладення ризиків знецінення іноземної валюти виключно на нього, а тому виконання договору на попередніх умовах суперечить принципу справедливості, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність договору про його забезпечення - договору іпотеки. Крім того, на момент укладення договору іпотеки від 19.12.2005 р. за ОСОБА_5 не було зареєстровано на праві приватної власності нерухоме майно, яке є предметом іпотеки в КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації», згідно п. 1.2 договору іпотеки земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки, не приватизована, питання про її приватизацію не порушувалося, проте ще з 20.11.1996 р. було видано державний акт на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_6, що є порушенням ст. 5 Закону України «Про іпотеку». В договорі іпотеки відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. Також згоди на укладення договору іпотеки вона своєму чоловікові ОСОБА_5 не давала, хоча майно, що є у спільній власності подружжя може бути передано у заставу лише за згодою іншого з подружжя і відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 СК України така згода потребує нотаріального посвідчення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2013 р. обидва позови об'єднано в одне провадження (а.с. 58).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/035-43/30721 від 16.12.2005 р. в сумі 54633,52 дол. США, що еквівалентно 436 685, 73 грн., що складається з : 44 600, 92 дол. США, що еквівалентно 356 495, 15 грн. - заборгованість за кредитом; 10 017, 79 дол. США, що еквівалентно 80 072, 20 грн. - заборгованість за відсотками; 14, 81 дол. США, що еквівалентно 118, 38 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків, за рахунок спадкового (іпотечного) майна, яке належало ОСОБА_5, а саме: ціле будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться в іпотеці в ВОД АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 3 441 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та про задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено вимоги про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Так, по справі встановлено, що 16.12.2005 р. між АППБ «Аваль» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №014/035-43/30721, згідно якого ОСОБА_5 було надано кредит в сумі 65000 дол. США строком на 180 місяців до 15 грудня 2020 року (а.с. 4-5).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 19.12.2005 р. між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки нерухомого майна -будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.12.2005 р. за реєстровим №4255 і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 19.12.2005 р., реєстраційний №1898437, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №1898455 виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на яке виникне в майбутньому з моменту його державної реєстрації. Згідно даних, викладених в довідці-характеристиці, виданій КП «ВООБТІ» 17.10.2005 р. за №9863, на земельній ділянці, площею 600 кв.м. , яка не є власністю іпотекодавця, розташовані: житловий будинок з прибудовою, цегляний, зазначений на плані літ. «А», 1996 року побудови, житловою площею 117,3 кв.м., огорожа №1-2. Земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки, не приватизована. Питання про її приватизацію не порушувалося.

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за №33 та накладено заборону відчуження нерухомого майна, зареєстрована в реєстрі за №34 (а.с. 6-8).

19.12.2005 року ОСОБА_2 надала письмову згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_5 будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та на передачу його в іпотеку як забезпечення повернення отриманого кредиту в АППБ «Аваль» згідно кредитного договору №014/035-43/30721 від 16.12.2005 р. з умовами якого погодилася. При цьому підтверджено, що договір купівлі-продажу, з текстом якого вона ознайомлена, укладається в інтересах сім'ї на умовах, які попередньо обговорено і укладення цих договорів відповідає спільному волевиявленню.

Письмову згоду ОСОБА_2 посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №4254 (а.с. 96).

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 помер, про що в Книзі реєстрації смертей 16.01.2008 р. зроблено відповідний актовий запис №195 (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.2008 р., виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, спадкоємицею ? частки спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, належного померлому на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 19.12.2005 р. за реєстровим №4255, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 31.05.2006 р. і записано в реєстрову книгу №148 за реєстровим №21145 є ОСОБА_2 Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку вищевказаного майна не видано (а.с. 14).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.07.2012 р. , виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Скутельник І.А., спадкоємицею ? частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 13,110).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як роз'яснено в п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р . №5 згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦКпередбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Отже, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Національний банк України видав АППБ «Аваль» банківську ліцензію №10 від 03.12.2001 р. та дозвіл №10-3 від 10.02.2004 р., додаток до дозволу №10-3 від 10.02.2004 р. на підставі якого банк має право здійснювати операції з валютними цінностями в тому числі розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с. 71-73, 77).

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не мав права на укладення договору кредиту в іноземній валюті, а також про те, що умови кредитного договору про сплату кредиту та відсотків в іноземній валюті є несправедливими та погіршують становище позичальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Виходячи з чого, у разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна одночасно з передачею його в іпотеку, реєстрація такого нерухомого майна на праві власності в органах БТІ може бути проведена в майбутньому, що не є перешкодою для укладення договору іпотеки.

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ВН №1/401, виданого 20.11.1996 р., земельна ділянка, площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Вінницької міської ради від 07.11.1996 р. №860 належить ОСОБА_6 (а.с. 54)

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» у разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває права і обов'язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено умови оренди (користування).

При цьому, земельна ділянка, на якій розташований спірний предмет іпотеки не була предметом договору іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції надав належну оцінку змісту договору іпотеки та дійшов правильного висновку, що при його укладенні та посвідчені були дотримані вимоги законодавства та підстави для визнання його недійсним відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є спадкоємицею боргових зобов'язань за кредитним договором від 16.12.2005 року №014/035-43/30721 після смерті ОСОБА_5, банком відповідно до вимог 1281, 1282 ЦК України пред'явлено вимоги до відповідача про погашення заборгованості, які остання не виконала, а тому є підстави для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок спадкового (іпотечного) майна, а саме цілого будинковолодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Після смерті ОСОБА_5, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ВОД 11.02.2008 р. та 01.07.2008 р. звернулося до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про повідомлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 та з вимогою до спадкоємців про задоволення вимог банку шляхом перерахування одноразового платежу заборгованості по кредиту в сумі 48 428, 05 дол. США (що станом на 11.02.2008 р еквівалентно 244 561,65 грн.) та відсотків в сумі 972, 87 дол. США (що еквівалентно 4912,99 грн.) (а.с. 9,10).

Згідно відповіді Першої вінницької державної нотаріальної контори від 18.07.2008 р. №3587/2-24, 21.02.2008 р. нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №220/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина померлого ОСОБА_2 та сестра померлого ОСОБА_9 Свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 11).

14.10.2008 р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 та 18.07.2012 р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку даного будинковолодіння.

Згідно з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на ціле будинковолодіння по пров. АДРЕСА_1

20.11.2012 р. ВОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направила на адресу ОСОБА_2 вимогу, яку остання отримала 21.11.2013 р., про задоволення вимог кредитора за кредитним договором від 16.12.2005 р. шляхом перерахування одноразового платежу заборгованості по кредиту в сумі 48 428, 05 дол. США та заборгованості по відсотках в сумі 972, 87 дол. США (а.с. 16).

ОСОБА_2 вимоги банку не виконала.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

Отже, правила статті 1281 ЦК щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично непов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

Таким чином, збільшення банком розміру одноразового платежу шляхом нарахування процентів за користування кредитними коштами, пені після смерті позичальника (спадкодавця) є незаконним.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явлено вимогу до спадкоємця ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, нарахованих процентів та пені станом на 25.06.2013 р., тоді як позичальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і із спадкоємців підлягають стягненню суми нараховані станом на цю дату.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звертаючись 11.02.2008 р., 01.07.2008 р., 20.11.2012 р. до спадкоємців із вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором вказував саме на суму нараховану на день відкриття спадщини, при цьому вимоги про стягнення пені із спадкоємців взагалі відсутні.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, належним чином не з'ясував предмет позовних вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості підлягають до часткового задоволення на суму 49 400, 92 дол. США, що згідно службового розпорядження НБУ 7,99 станом на 24.12.2013 року еквівалентно 394 713, 35 грн., яка складається з : 48 428, 05 дол. США, що еквівалентно 386 940, 12 грн. - заборгованість по кредиту, 972, 87 дол. США, що еквівалентно 7 773, 23 грн. - заборгованість по відсотках, яку слід стягнути в межах вартості майна, отриманого ОСОБА_2 у спадщину після смерті ОСОБА_5

За таких обставин, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають до застосування, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції підлягає зміні.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованості за кредитним договором №014/035-43/30721 від 16.12.2005 р. змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, прож. за адресою: АДРЕСА_2) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції (р/рах. 29092014, МФО №302247, код 20097421) заборгованість за кредитним договором в сумі 49 400 (сорок дев'ять тисяч чотириста) дол. 92 центи США, що еквівалентно 394 713 (триста дев'яносто чотири тисячі сімсот тринадцять ) грн. 35 коп., яка складається з : 48 428 (сорок вісім тисяч чотириста двадцять вісім) дол. 05 центів США, що еквівалентно 386 940 (триста вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок) грн. 12 коп. - заборгованість по кредиту, 972 (дев'ятсот сімдесят два) дол. 87 центів США, що еквівалентно 7 773 (сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 23 коп. - заборгованість по відсотках, в межах вартості майна, одержаного спадкоємицею ОСОБА_2 в спадщину після смерті ОСОБА_5.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: